Історія, яка розпочалась у 2006 році в США, демонструє, як українські інвестори опинились жертвами фінансової схеми, організованої колишнім офіцером ГРУ. Василь Оксенюк, мешканець Лас-Вегасу, представляв себе як інвестиційного менеджера і залучив до своєї діяльності кількох впливових українців.
Початок операції
Едуард Лозовський, який у той час займав посаду заступника голови правління Українського комунального банку, познайомився з Оксенюком за рік до 2006 року. Росіянин запропонував інвестиційний проект в американський ринок. Стартовий капітал склав 250 тисяч доларів, гонорар Оксенюка – 50 тисяч доларів. За судовими документами, ці кошти передав болгарин Христо Колєв, якого названо агентом Лозовського.
Оксенюк швидко розширив коло потенційних інвесторів. До проекту залучилися Ігор Єфремов (син голови Луганської ОДА 1998–2005 років Олександра Єфремова), Дмитро Тихонов (син тогочасного голови Луганської облради Віктора Тихонова) та Світлана Іванова. Щодо останньої достовірних даних немає.
Три мільйони доларів, вкладені в 2006 році
Тихонов переказав один мільйон доларів через фірму Hansen Corporation, зареєстровану в Неваді. Іванова передала такуж суму через Iva Investment Corp, також невадську структуру. Обидві компанії, найімовірніше, засновані Оксенюком для цієї операції. Ігор Єфремов інвестував 1,1 мільйона доларів через британську DX Ventures Limited (нині закрита), номінальним власником якої була кіпрська Steanne Industies(Overseas) Ltd.
Перші місяці виглядали обнадійливо. Оксенюк регулярно надсилав звіти про результати роботи грошей і обіцяв перспективи. Однак у серпні 2007 року американець припинив контакт. Коли інвестори почали вимагати пояснень, він заявив, що кошти заблоковані через підозру в нелегальному походженні.
Багаторічна гра без результатів
Лозовський та його партнери надіслали документи, які мали підтвердити легальне походження грошей, але Оксенюк стверджував, що їх недостатньо для американського правосуддя. Щороку він обіцяв нову схему повернення коштів, твердячи, що спочатку проведе успішні інвестиційні проекти в країнах пострадянського простору. Гроші він продовжував вкладати, але повертати їх не поспішав.
Остання спроба переконання інвесторів сталась у 2011 році, коли Оксенюк повідомив про вкладення в казахстанське підприємство. Грошей так і не повернув. У 2012 році інвестори подали позов до суду в штаті Невада.
Схема Лозовського: від 300 тисяч до 1,75 мільйона втрат
Лозовський втратив значно більше, ніж інші. Його стартовий внесок склав 300 тисяч доларів, але загальні втрати досягли 1,75 мільйона доларів. Оксенюк переконав його створити фірму в США для виведення на фондовий ринок. Лозовський покрив витрати в 300 тисяч доларів, хоча за судовими документами реальна собівартість створення компанії в Неваді становить лише 1000 доларів.
Оксенюк просто перейменував існуючу фірму (вартість операції – 100 доларів) на TBM Holdings і передав її Лозовському. Далі посипались вимоги додаткових витрат: публікація в офіційних виданнях, оренда офісу та інші видатки. Внесок Лозовського виріс до 750 тисяч доларів. На суді виявилось, що всі ці витрати були непотрібними, і Оксенюк мав їх повернути.
Наступна схема передбачала передачу Лозовським усіх своїх бізнес-активів на TBM Holdings для захисту від українських ризиків і підвищення вартості компанії. Потім Оксенюк запропонував придбати 10% акцій компанії за мільйон доларів. Це мало запустити рух цінних паперів на ринку. Лозовський виконав усі умови, але Оксенюк гроші не повернув.
Судові рішення без виконання
Наприкінці 2012 року американський суд присудив повернути всі залучені кошти. Однак рішення залишилось на папері. У 2013 році Оксенюк повідомив суд, що гроші заблоковані в латвійському банку через крадіжку документів та доступу до рахунків. Коли суд наполягав на видачі довіреності латвійським банкірам, Оксенюк змінив версію: латиші закрили його рахунок після того, як дізналися про американський судовий процес.
Загальна сума, про яку йдеться в судових документах, становить 5,147 мільйона доларів. Останній судовий документ датований 29 січня 2014 року. На 6 лютого Оксенюк мав подати звіт про стан грошей у Латвії.
Зв'язок з українськими тендерами
Під час судового процесу виявилась важлива деталь: Христо Колєв, болгарин, офіційно виконує функції довіреної особи Лозовського. За судовими даними, саме Колєв є агентом Лозовського.
Це набуває особливого значення в контексті українських операцій. За часи правління Партії регіонів Лозовський та Єфремов розігрували тендери Луганськвугілля на суму близько 4 мільярдів гривень, часто через номінальних засновників, включаючи Колєва.
У 2010 році, після повернення ПР до влади, Лозовський став першим заступником Луганської ОДА. Того ж року Колєв, директор невадської TBM Holdings, несподівано з'явився менеджером луганського алюмінієвого заводу Інтерсплав, у якому держава мала 43%. Колєв закладав все майно заводу за 2,4 мільйона гривень у Укркомунбанку, який належав TBM Holdings Лозовського. Для порівняння: дорадянський оборот заводу сягав 90 мільйонів гривень.
У 2013 році Вищий господарський суд визнав дійсним кредитний договір, який Лозовський підписав сам із собою. Представники Мінпромполітики на суді стверджували, що це була оборудка для доведення заводу до банкрутства та дешевого відчуження майна. Процедура банкрутства вже розпочалась.
Для американської правоохоронної системи така схема виглядає як ініціювання банкрутства державної власності на користь приватного банку фактичним власником американської фірми, який одночасно займає високу державну посаду. На TBM Holdings зареєстрований весь луганський бізнес Лозовського та його партнерів.
Джерела: судові документи штату Невада, матеріали Центру протидії корупції та журналістські розслідування.