Після втечі Віктора Януковича у лютому 2014 року в його резиденції Межигір'я виявили архіви з тисячами документів. Серед них значну частину складали папери про будівництво та утримання нерухомості. Якщо більшість матеріалів стосувалися самої президентської резиденції, то в архівах також зберігалася документація про житлові та комерційні об'єкти далеко за межами паркану Межигір'я.
Елітні квартири у центрі столиці
Незважаючи на розпорядження найбільшим маєтком у країні, президентська родина утримувала й елітні квартири у центрі Києва. Одна з них розташовувалася у скандальній будові на Грушевського, 9а, що впритул до Маріїнського парку. Керівник ОСББ, яке обслуговує будівлю, наполягала, що ні президент, ні його сини там ніколи не проживали, однак відмовилася розкрити імена справжніх мешканців люксових апартаментів.
Документи розповідають іншу історію. У 2010–2011 роках через бухгалтерію компанії «Танталіт» (яка займалася утриманням президентської резиденції) проходили комунальні платежі за квартиру Б17-1 у цьому будинку. Платіжки оформлювалися на ТОВ «Манагер» через його директора Андрія Миколайовича Дуднікова. Цей же Дудніков раніше був директором «Рієлті істейт групп» — непрямого власника сімейного «Укрбізнесбанку». Водночас платіжки від БТІ у той же період виписувалися на ім'я самого Віктора Федоровича Януковича. Офіційний номер телефону «Манагера» на момент публікації матеріалу був уже відключений.
На Мазепи, 10 на Печерську розташовувалася ще одна квартира під номером 18, яка перебувала на комунальному балансі «Танталіту». За офіційною версією, Янукович продав цю квартиру Сергію Клюєву у 2008 році за 33 млн гривень. Тоді екс-президент розповідав, що для викупу свого будинку в Межигір'ї йому довелося спродати все, що мав. Однак плутанина в документах щодо площі й ціни житла викликала підозру на те, що операція була радше оборудкою на легалізацію нечистих коштів. За словами охоронця будівлі, ні продавець, ні покупець у цьому помешканні так і не жили. Касові ордери й чеки свідчать, що «Танталіт» продовжував його утримувати, що наводить на думку про те, що насправді ніхто цей об'єкт не продавав.
Третьою квартирою була нерухомість на Оболонській набережній, 15/5. Загальновідомо, що Янукович тривалий час був прописаний саме в цій квартирі. «Танталіт» продовжував її утримувати й після переселення президента на Межигір'я, причому платіжки подекуди виписувалися на той же «Манагер». За словами сусідів, останнім часом там велися ремонтні роботи, однак у квартиру так ніхто і не в'їхав. Минулого тижня помешкання опломбувала прокуратура.
Незавершені маєтки на Оболонській набережній
На тій же набережній президентська родина мала й приватний будинок — незавершений котедж по Оболонській набережній, 33. Поряд з маєтками Сергія Ківалова та Святослава Піскуна цей об'єкт традиційно приписували старшому синові Януковича Олександру. Землю під котедж оформлювали на «Київбуджитло», засноване «Будинком Лісника».
За словами місцевого охоронця, сюди лише раз навідався хтось із синів президента, якого ідентифікували як «гонщика». «Колись, може років два тому, на яхті приплив, один раз він тут був», — розповідав охоронець. Після того будівництво застопорилося на етапі «голі стіни», а в котеджі так ніхто ніколи й не оселився.
Неподалік розташовувався салон «Кристал Спа» Любові Полєжай, цивільної дружини Віктора Януковича. На неї особисто була записана однойменна ТОВ. Коли журналісти навідалися туди на початку березня 2014 року, салон уже був закритий «у зв'язку з технічними причинами». Працівники ресторану в тому ж приміщенні розповіли, що салон не працював щонайменше тиждень.
Маєток цивільної дружини президента
Полєжай будувала й інший маєток буквально біля паркану Межигір'я — на вулиці Святославській, 1а у так званому «Лазарєвому саду». Її власність підтверджена записом у базі Державної архітектурно-будівельної інспекції, де на неї оформлювали дозвільну документацію. Будівельник з сусіднього будинку розповів, що одного разу сюди навідався і сам президент, для чого буцімто перекривали прилеглі вулиці.
Будівництво «курувалося» з Межигір'я. Папка з документацією на цей будинок лежала на одній полиці з аналогічними паперами на межигірські об'єкти, а проектний альбом знайшовся у кабінеті Олександра Файніцького, директора ТОВ «Київуніверсалсервіс» («КУС»). Ця фірма виконувала роль своєрідного межигірського ЖЕКу: їй «Танталіт» замовляв утримання будинків, території та обслуговування персоналу, причому навіть з виїздами на держрезиденцію «Синьогора».
Підрядниками на будівництві маєтку Полєжай були фірми, пов'язані з Межигір'ям. Фасадами займалася ПСК «Антакарана», яка виконувала аналогічні роботи в одному з гостьових будиночків Межигір'я, лабораторії та гольф-клубі. Окрім того, фірма постачала в резиденцію будматеріали. Попри те, що будинок не завершений, його зовнішній вигляд показує традиції Межигір'я: вздовж периметру паркану — дроти під напругою, колони, ліпнина й мармур, а розкішні інтер'єри, що їх мали оформити всередину, були намальовані в проектному альбомі.
Будинок невропатолога біля Межигір'я
Комунальні платіжки з «Танталітівської» бухгалтерії навели на ще один будинок поблизу президентської резиденції. Президентська резиденція має формальну адресу в Нових Петрівцях на вул. Івана Франка, 19. Прямо навпроти адмінкорпусу «Межигір'я» знаходиться будинок під номером 18. До цього часу ніхто на нього уваги не звертав, попри те, що будівля стоїть за кілька метрів через дорогу, має такий же паркан, що й сама резиденція, і навіть пофарбована у той же лимонний відтінок, що й адмінкорпус.
Серед видаткових касових ордерів «Танталіту» були знайдені папери на видачу коштів на будівельні роботи (загалом близько 3 млн гривень наприкінці 2010 року, загальна вартість невідома), газифікацію та подальше комунальне обслуговування й охорону цього будинку. Директор «Танталіту» Павло Литовченко звернувся до «КУС» з проханням призначити відповідального за це приміщення, а всі платіжки перенаправляти на Волоську, 11, в офіс «Танталіта».
За даними на платіжках, будинок формально вважається житловим. За словами будівельників, там знаходилося щось на зразок готелю чи гуртожитку. Підтвердити чи спростувати це поки що неможливо, оскільки це приміщення, на відміну від основного майнового комплексу Межигір'я, революція поки для людей не відкрила.
Попри те, що зводився будинок за рахунок «Танталіту», договір на роботи й акт виконаних робіт від облгазу, платіжки від обленерго виписувалися на ім'я Олександра Самуіловича Каневського. Це ж прізвище фігурує в касових ордерах на видачу коштів для оформлення держакту на землю й на будівництво. Згідно з базою даних Держархбудінспекції, житловий будинок і трансформаторна підстанція за цією адресою зареєстровані на Каневського Олександра Самуіловича.
Єдина людина з таким ПІБ, яку вдалося знайти, — це екс-міністр охорони здоров'я Криму. Професійна географія Каневського широка, однак постійно пов'язана з залізницею. З 90-х років він очолював лікарні різних підрозділів залізниці в Харкові, Одесі, Донецьку, Києві. У 2011 році очолив головне управління медзакладів «Укрзалізниці». Останнім місцем роботи Каневського у Києві стала дорожня клінічна лікарня №2. З неї у грудні 2011 року (якраз коли завершувалося будівництво будинку в Петрівцях) Каневський переїхав у крісло головного лікаря Криму. Цю посаду він займав два роки, а втратив наприкінці лютого 2014 року, коли самопроголошений прем'єр Сергій Аксьонов сформував собі новий уряд. З огляду на ситуацію в Криму, телефони міністерства наразі «мертві», не знімає слухавки мобільного й колишній заступник Каневського.
Маєток судді Конституційного суду
Серед «межигірських» файлів були документи на будівлю №51 в «Конча-Заспі», на території будинку відпочинку, що належить Держуправлінню справами. Однак ішлося зовсім не про чергову держдачу — будівництво на її землі виявилося цілком приватним.
У юридичному відділі архівів зберігалася переписка голови Конституційного суду України В'ячеслава Овчаренка з главою ДУС Андрієм Кравцем. Суддя попросив дозволу на реконструкцію наданого йому в користування будинку у «Конча-Заспі», а Кравець дозволив проведення робіт за власний рахунок Овчаренка. Ця переписка датована червнем–липнем 2013 року.
У грудні 2013 року відбувся тендер на визначення генерального підрядника реконструкції будинку №51. Тендер було проведено у Нових Петрівцях по вул. Івана Франка, 19 — у самому «Межигір'ї». Головою тендерної комісії був Олександр Файніцький, головний «комунальник» Межигір'я. Його ж підписами завізовані тендерні протоколи. Переможцем тендеру стало ТОВ «Шатро» — один з підрядників розбудови самого «Межигір'я» (займалася будівництвом лабораторії) та підрядник скандального знесення будинків на Русанівці за 8 млн гривень по завищеній у двічі ціні.
Однак «Шатро» виявилось не першим генпідрядником реконструкції. Ще у серпні 2013 року, відразу після переписки Кравця й Овчаренка, у «Межигір'ї» уклали першу угоду на «реконструкцію будинку №51» з ТОВ «АЕС-групп». Попередня ціна на комплекс робіт по всьому об'єкту була визначена на рівні 10,30 млн гривень, завершити роботи мали до середини грудня 2013 року. Які саме роботи мали виконати — невідомо, можливо йшла мова про підготовку будівельного майданчика та підведення інженерних мереж.
Знайдені документи по реконструкції свідчать, що маєток мав складатися з триповерхового житлового будинку на 835 кв. м., господарського блоку, літньої кухні, гаража та каплички. При цьому один лише госпблок потягнув на 1,87 млн гривень, а гараж — на 226 тис гривень. Акти приймання виконаних робіт датовані січнем 2014 року, тобто будівництво велося «до останнього».
Професійний шлях судді
В'ячеслав Андрійович Овчаренко у 80-х роках працював юристом на «Орджонікідзевугіллі», тоді директором місцевої автобази був Віктор Янукович. У 2001 році він став суддею Єнакіївського міського суду, а вже наступного року його очолив. Саме тоді виявилася «пропажа» документів по судимостях Януковича — факт, який сам Овчаренко списав на неналежну охорону приміщень суду.
У 2006 році Овчаренко змінив єнакіївське крісло на мантію судді Конституційного суду. Це співпало з другим прем'єрством Януковича. Півроку перед публікацією матеріалу він очолив КСУ. З цієї посади Овчаренко вилетів кілька тижнів перед публікацією — за порушення присяги судді у справі про перевертання Конституції у 2010 році.
Попытка зв'язатися з Овчаренком через його недавнє місце роботи виявилася безрезультатною. В приймальні КСУ відповіли, що «його немає можливості покликати», але можна передзвонити за кілька годин. Однак за кілька годин слухавку у приймальні вже ніхто не знімав.
Прокуратура, яка перевезла оригінали Межигірських документів до себе у сховище, має всі підстави та вихідні матеріали, щоб з'ясувати, чому весь вказаний документообіг і тендерні процедури проходили через президентську резиденцію Януковича.