Документи, виявлені в архівах резиденції колишнього президента, свідчать про масштабну систему неофіційного фінансування працівників правоохоронних органів. За даними матеріалів, опублікованих проектом «Наші Гроші» на основі витоків YanukovychLeaks, виплати охоплювали як державних охоронців, так і спеціальні підрозділи міліції.
Структура впливу на правоохоронні органи
Наприкінці правління Віктора Януковича керівництво силових структур було насичене кадрами з Донецька. За даними, донецькі представники становили 50% керівництва МВС та 57% Міндоходів, 40% Генпрокуратури та 25% СБУ. На місцевому рівні ситуація була ще більш концентрованою: 15 донецьких чиновників очолювали обласні управління Міндоходів, 13 – облпрокуратури, 12 – обласні УМВС.
Екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко розкрив механізм цього впливу. За його словами, з 2010 року керівництво обласних управлінь міліції та їхніх заступників узгоджував син президента Олександр Янукович. Він ставив їм завдання та здійснював неофіційні доплати в конвертах. Цей контроль поширювався на Донецьку, Харківську, Луганську, Запорізьку та Дніпропетровську області, включаючи заступників начальників райвідділів. За твердженням Луценка, така система залежності від «межигірського» угруповання зберігалася й після його відходу з посади.
Луценко пов'язував цю систему з подальшими подіями на Сході України. На його думку, донецькі та луганські міліціонери допомагали російським військовим та місцевим сепаратистам захоплювати державні будівлі. Він називав трьох осіб, які, за його словами, координували діяльність сепаратистів: колишнього начальника міліції Донбасу Романова, колишнього заступника міністра Дубовика та ляльководів ФСБ. Однак ці твердження не були підкріплені документами.
Незаконні виплати охоронцям
Документи з архівів «Межигір'я», датовані 2010 роком, підтверджують практику неофіційного фінансування. Вони стосуються працівників Управління державної охорони МВС, які супроводжували президента під час офіційних відряджень.
Під час дводенного візиту до Франції у жовтні 2010 року кожен охоронець отримав $50 на добу. Одночасно кількох охоронців розміщували у паризькому готелі «Le Meurice» у номерах вартістю 680 євро за ніч. Така ж таксa на добові застосовувалась під час візитів до Китаю, Німеччини, Франції, США та Росії.
Під час відряджень по території України розмір добових був значно нижчим – 150 гривень на добу незалежно від напрямку. Водночас обсяг охорони залежав від регіону: під час візитів на рідний Схід України (Донецьк, Луганськ) Янукович брав близько 30 охоронців, тоді як у Чернівцях обійшовся вісьмома.
Подання про видачу добових на ім'я директора «Танталіту» Павла Литовченка робив Дмитро Родя, відомий як охоронець прем'єр-міністра Януковича у 2006 році. Розписували видатки старші груп охорони, у одному випадку зазначено повний чин – «начальник 7 відділу СБП УДО України капітан Р.С.Лапа».
Місячні доплати та премії
Незаконні виплати не обмежувались добовими. Щомісячно співробітники відділу служби держохорони отримували доплату у розмірі 1,7–5,2 тисячі гривень на місяць. Такі доплати поширювались і на інші підрозділи.
Документ з архівів «Межигір'я» свідчить про премії для міліціонерів «Беркуту» ГУМВС України у Київській області до Дня міліції. На 15 службовців, включно з психологом, помічником начальника штабу та рядовими бійцями, було виділено 20 тисяч гривень.
Порушення законодавства
Такі виплати суперечили чинному законодавству. Згідно з Законом «Про міліцію», працівникам міліції забороняється займатися будь-якими видами іншої оплачуваної діяльності (крім викладацької, наукової, творчої, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) та підприємницької діяльності. Офіційна зарплата мала бути єдиним джерелом доходу.
Неофіційні доплати часто перевищували офіційні зарплати, що створювало систему особистої залежності. Такий механізм забезпечував відданість не народу України, а верховній владі, яка розподіляла видатні за мірками міліціонерів суми обраним підрозділам.
Система вибіркового фінансування
Янукович не доплачував усій міліції України, а лише обраним підрозділам та регіонам. Це було обумовлено бюджетними обмеженнями – навіть при масштабних розкраданнях з державного бюджету мільярдів гривень не вистачило б на всіх. Однак для фінансування невеликої частини правоохоронців у конвертах ресурсів було достатньо.
Така система формувала особисту залежність керівництва силових структур від президента та його оточення. Для отримання суттєвих неофіційних доходів необхідно було довести відданість верховній владі, а не інтересам держави та громадян.
Зв'язок із подіями на Майдані
Цей механізм корупції мав наслідки під час масових протестів 2013–2014 років. Саме «беркути», які отримували найбільші неофіційні доплати, стали одними з найжорстокіших противників Майдану, який виступав проти корупційного режиму. Кілька діючих співробітників УДО вирішили залишити Україну разом з Януковичем, коли він тікав до Росії, що свідчить про глибину особистої залежності від режиму.