Вночі 14 березня 2024 року до квартири київського підприємця Дмитра Нікіфорова прибули озброєні люди в камуфляжі, які представилися співробітниками СБУ. Вони провели обшук без судової ухвали, без понятих і без пояснення причин. Посвідчення показали так, щоб неможливо було щось прочитати. Після завершення обшуку жодного документа не залишили.
Операція, ймовірно, зірвалась через дві обставини: самого підприємця вдома не було, присутня була лише його дружина, а крім того, швидко прибув адвокат, який викликав поліцію. Коли поліцейські приїхали на місце, озброєні люди невдовзі зникли.
Нікіфоров опинився перед невизначеністю: це були або реальні офіцери СБУ, які здійснювали незаконну операцію, або переодягнені злочинці. За будь-якого сценарію мав місце злочин. Побоюючись повторення, підприємець звернувся до Державного бюро розслідувань, оскільки розслідування можливих злочинів серед силовиків входить до їхньої компетенції.
СБУ на всі запити про причетність своїх співробітників давала уникаючі відповіді. Лише після численних депутатських запитів служба повідомила, що жодних дій щодо Нікіфорова за його адресою не проводила. Однак неохочість, з якою це було зроблено, наводить на думку, що у СБУ знають цих людей.
Розслідування, яке мало розпочатися, перетворилось на низку затримок і формальних дій. 28 березня Нікіфоров подав заяву про злочин, але ДБР її не зареєструвало. Лише після втручання Печерського суду 12 квітня було розпочато кримінальне провадження.
Півтора місяця після цього ДБР не здійснювало жодних слідчих дій. На клопотання Нікіфорова від 21 травня про проведення допитів свідків прийшла тиша. Лише після повторного звернення до суду 16 липня Печерський суд зобов'язав слідчих відповісти на клопотання.
13 вересня, майже чотири місяці після подання клопотання, Нікіфоров отримав лист від ДБР. У ньому йшлося, що 24 травня було прийнято постанову про проведення допиту, але лише поліцейських. Усіх інших свідків допитувати не планувалось. У постанові зазначалось: «Решта осіб, яких просить допитати Нікіфоров на вказаній стадії досудового розслідування, є недоцільним».
Допит поліцейських виявився марним. Вони вже давали пояснення, що люди показали їм посвідчення, яким вони повірили, але не пам'ятають, що там було написано, і не зафіксували посвідчення на боді-камерах.
На запит адвокатів Нікіфорова про проведені слідчі дії слідчий Джангір Гасанов відповів, що інформація про кримінальне провадження є таємною. Наступні місяці розслідування тривало настільки таємно, що не можна було зафіксувати жодного його кроку.
Адвокати продовжували надсилати скарги до ДБР і прокуратури. Відповіді звелись до однієї фрази: розслідування не буде припинено, але й розслідувати нічого не будуть.
7 січня 2025 року Прокуратура у сфері оборони Центрального регіону повідомила, що слідчим проводяться необхідні дії: допити свідків, скерування запитів, надання доручень оперативним підрозділам. Слідчому Гасанову надані додаткові вказівки, але підстав до його відсторонення немає.
30 січня прокуратура повторила, що слідчому надані письмові вказівки про проведення додаткових дій.
21 березня ДБР просто перенаправило скаргу до Територіального управління у Києві — тобто до тих, на кого й скаржилися.
10 квітня прокуратура дала остаточну відповідь, яка фактично закрила двері для подальших звернень. Вона стверджувала, що Нікіфоров не є стороною кримінального провадження, а лише заявником, тому не має права оскаржувати недотримання розумних строків. За цією логікою людина, до якої вночі вриваються озброєні невідомі, не відчуває від цього проблем.
Однак закон говорить інше. Стаття 55 Кримінального процесуального кодексу встановлює: «Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення». Це означає, що Нікіфоров має статус потерпілого з моменту подання заяви.
За словами Нікіфорова, він розуміє, що ДБР розслідувати не хоче або не може. Він також усвідомлює, що у той час, коли бойове крило СБУ воює на багатьох напрямках, багато їхніх тилових колег займаються схемами та відвертим бандитизмом. Але він не розуміє, що з цим робити.
Слідчий Джангір Гасанов, якого поставили на цю справу, навряд чи зможе щось змінити. Переселенець із Луганщини, він нещодавно отримав грошову компенсацію в розмірі 2,7 млн грн згідно з Постановою Кабміну № 280 про забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. Отримати таку суму можна лише маючи дуже хороші стосунки з керівництвом, єдине бажання якого — закинути справу про можливих «тіньовиків із СБУ».
Найприкріше не сама ця історія, а загальна тенденція: українські силовики можуть здійснювати все, що завгодно, і жоден закон їх уже не зупиняє. Якщо ця тенденція продовжить розростатись, силовики де-факто почнуть керувати країною, якщо вже цього не роблять.