Передвиборча кампанія в Київраді розгорнула неочікуваний конфлікт між журналістом Андрієм Марусовим та Володимиром Добросковим, кандидатом від партії «УДАР Віталія Кличка» по мажоритарному округу № 37.
Марусов, експерт із державних закупівель, опублікував розлогий пост у Facebook, де розповів про своє здивування від появи Добровського в лавах партії, яку він називає «переможною партією Майдану». За його словами, Добровський був пов'язаний з Тендерною палатою України — структурою, яку Марусов активно критикував на початку 2000-х років. Журналіст зазначив, що його критика коштувала йому понад 50 судових позовів від осіб, пов'язаних із Тендерною палатою.
У відповідь на публікацію Марусова редакція «Наших грошей» отримала лист від самого Добровського, озаглавлений як «Лист-спростування». У ньому він наполягає на своїй ролі борця проти корупції у сфері державних закупівель, а не її учасника.
Діяльність у сфері державних закупівель
За твердженням Добровського, з 2003 року він є президентом Асоціації підприємств — постачальників товарів та послуг для державних закупівель. Він стверджує, що ця організація боролась проти «тендерної мафії» та об'єднувала підприємців, які хотіли працювати чесно без «відкатів».
Однак журналістські матеріали розповідають іншу історію його діяльності. На початку 2000-х років Добровський очолював Асоціацію підприємств-поставщиків товарів, робіт і послуг для державних потреб. У 2004 році його дві компанії — Центр тендерних процедур та «Європейське консалтингове агентство» — визнані переможцями «конкурсу» на найкращих поставщиків у сфері державних закупівель.
Після узаконення Тендерної палати України Добровський став активно підтримувати цю структуру публічно. У 2006 році він став членом спостережної ради Тендерної палати. Того ж року він був одним із перших підписантів Меморандуму про протидію корупції, прийнятого на «громадському» курултаї під егідою Тендерної палати. Документ містив критику на адресу Міністерства економіки.
Протистояння реформам
У 2006 році Міністерство економіки спробувало перешкодити розвитку схеми, пов'язаної з Тендерною палатою. Тоді ж Добровський відіграв одну з провідних ролей у публічній дискредитації цієї спроби. На веб-сайті Тендерної палати він розоблачав «корупційність» проекту реформ, який повертав державі ключові функції у сфері державних закупівель.
Коли видання «Зеркало недели» почало активно розслідувати схему Тендерної палати восени 2007 року, у газеті «Комерсант» з'явилась стаття за підписом Добровського. У ній він пояснював критику видання тим, що редакторка Юлія Мостова є дружиною Анатолія Гриценка, за яким «водяться тендерні грішки», які розкриває Тендерна палата. Стаття була опублікована під плашкою «реклама».
Після того як схема почала руйнуватися, Добровський створив нову організацію — «Спілку захисту прав суб'єктів підприємництва», почесним членом якої став Антон Яценко, людина, пов'язана з Тендерною палатою.
Весною 2008 року Верховна Рада розпустила Тендерну палату. Однак Добровський продовжив лобіювання інтересів у цій сфері. Зі своєю організацією він потрапив до Ради підприємців при Кабінеті Міністрів, де наполягав, що Міністерство економіки не повинно регулювати державні закупівлі, а замість цього мав бути створений Методологічний совіт із представників «громадськості».
Позиція Добровського у листі-спростуванні
У своєму листі Добровський наполягає, що його бізнес страждав від частих перевірок, які організовували «ображені корупціонери». Він зазначає, що особливо гостра протидія його діяльності була за режиму Януковича. Добровський стверджує, що його критики бояться його обрання депутатом Київради, оскільки він зможе більш ефективно боротися зі зловживаннями у сфері державних закупівель у місті.
Добровський описує себе як «дуже енергійну людину з підвищеним почуттям справедливості» та професіонала в питаннях контролю за державними закупівлями. Він наголошує, що його роль полягала в захисті інтересів постачальників, які незаконно знімалися з участі у тендерах, і що він працював відкрито, не дозволяючи чиновникам будувати корупційні схеми.
У листі Добровський посилається на кілька публікацій як докази своєї позиції борця проти корупції у державних закупівлях.