Поряд з «УкрБізнесбанком» у фінансовій системі президентської резиденції функціонував ще один банк, який активно обслуговував компанії, пов'язані з «Танталітом». Його роль у грошових потоках Межигір'я поступово зростала, перетворюючи його на ключову фінустанову для структур, близьких до президентського оточення.
Перші підозрілі операції
Увагу до «Радикала» привернули контракти ТОВ «Девелоперська компанія «АВК», яка займалася будівництвом об'єктів на території резиденції. Протягом лише двох місяців 2010 року ця компанія оформила близько двадцяти актів виконаних робіт на суму понад 1,6 мільярда гривень. Видатки розподілялися на послуги з розмитим описом: моніторинг ЗМІ коштував 56 мільйонів гривень, дослідження ринку медичного обладнання в Україні – 96 млн грн, підготовка нерухомості до продажу – 82 млн грн, інжинірингові послуги – 600 млн грн.
Схема платежів мала чітку структуру. Рахунки замовника «АВК» обслуговував «УкрБізнесбанк», тоді як виконавці розраховувалися через «Радикал Банк». Більшість компаній-отримувачів коштів або припинили діяльність протягом кількох місяців після отримання платежів, або надавали послуги, які не відповідали описаним у документах.
Розширення впливу
З часом «Радикал Банк» набув більшої ваги в операціях «Танталіту» та його структур. Восени 2013 року працівники «Танталіту» масово відкривали персональні карткові рахунки в цьому банку. Компанія також розміщувала тут частину придбаних цінних паперів. Інтерес до банку виявився настільки значним, що керівництво вирішило придбати в ньому частку.
На момент 1 квітня 2012 року банк контролював позафракційний депутат Київської обласної ради Андрій Пасічник, який опосередковано володів 43,4% акцій. Деякі акціонери та співробітники прийшли в «Радикал» з київської філії «Зембанку». За рішенням Господарського суду Києва, у 2010 році працівники київського «Зембанку» навіть повідомляли своїх клієнтів про можливість переведення депозитних договорів до «Радикала».
Зміна власників
Літом 2012 року в банку відбулися суттєві зміни. Пасічник залишив посаду, а за рік СБУ оголосила його в розшук за підозрою у шахрайських схемах з кредитами та заставленими земельними ділянками. На його місце прийшла нова група акціонерів без значного досвіду банківського управління, але з амбітними планами вивести установу до третьої групи.
Прихід нової команди пов'язують з торговцем цінними паперами Ярославом Берою. З травня 2010 року він працював радником голови правління «Радикала». Після часткової зміни акціонерів Бера збільшив свою частку з 0,0067% до 9,97% акцій та став головою наглядової ради. За результатами зборів акціонерів 12 квітня того року він обійняв посаду заступника голови наглядової ради. Четверо нових співвласників або їхні представники мали різні зв'язки з Берою.
Дмитро Сідляренко отримав 9,95% акцій. Раніше він працював заступником директора з фінансових питань у компанії «Танталіт» і знайомий з Берою щонайменше з 2010 року, коли обоє почали працювати в лізинговій компанії «Ліор».
Микола Горон (9,96% акцій) також мав зв'язки з президентським бізнесом. Раніше він проживав у тій же багатоповерхівці на околиці Тернополя, що й Ярослав Бера. У 2011 році Горон був директором у фірмі «Скайвест-Україна», власницею якої була Марина Сергіївна Литовченко. За інформацією редакції, це дружина директора «Танталіта» Павла Литовченка (дівоче прізвище – Кисельова). І в Гольмівському на Донеччині, і в київській квартирі на Липках Марина Литовченко була прописана разом з Іриною Сергіївною Кисельовою, яка також працювала однією з секретарів «Танталіта» та згодом стала директором «Скайвест».
Після того як Горон став співвласником «Радикал Банку», на нього покладалася ще одна функція. Згідно з документами, знайденими в Межигір'ї, він був представником британської компанії BPT Express Ltd з Британських Віргінських островів, яка володіла більшістю акцій компанії «Київуніверсалсервіс» – своєрідного межигірського ЖЕКу.
Незважаючи на залученість до президентського бізнесу, Горон, ймовірно, підтримував зміну влади. Наприкінці січня 2014 року він брав участь у протесті в Черкасах, де його побили бійці «Беркуту».
Валерій Бут, директор департаменту інвестиційного бізнесу «Радикала», також мав зв'язки з президентським оточенням. Його фірма «Київ-Ост» була співзасновницею компанії «Старкада», яка планувала збудувати житлово-офісний центр поблизу школи на Печерську. Документи про діяльність «Старкади» виявили в Межигір'ї, а саму фірму включили до переліку на інвентаризацію під контролем директора «Танталіта» Павла Литовченка.
Динамічне зростання
Нові акціонери почали втілювати свої амбітні плани. Протягом 2013 року активи «Радикала» зросли на 144% – з 748 млн грн до 1,82 млрд грн. Це дозволило банку увійти до ТОП-5 українських банків за темпами зростання активів. Однак повна прозорість діяльності установи залишалася під питанням.
За даними журналіста Володимира Чопенка, на рахунках «Радикала» опинилася частина виручки Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ) – 40,5 мільйонів доларів. Ці кошти, отримані Україною за рахунок китайського зернового кредиту, мали повністю надійти до головного розпорядника – державного «Укрексімбанку». Однак частина коштів нібито невідомим чином потрапила до «Радикала».
Протягом місяця співробітники «Радикал Банку» не відповіли на інформаційний запит редакції щодо акціонерів та діяльності фінансової установи.
Матеріал підготовлено у рамках проекту YanukovychLeaks.