Українські антикорупціонери вже другий місяць перебувають у конфлікті через проект постанови Кабміну, який стосується арештованого майна осіб, проти яких ведеться слідство. Ініціатива походить з МВС та президентської Адміністрації і викликала широку дискусію серед державних органів та громадських організацій. Однак, за оцінкою організації «Наші гроші», сам принцип цієї постанови є глибоко корупційним, незалежно від деталей, які обговорюються.
Поштовхом для розроблення нового порядку стала справа щодо вилучення бензину та нафти на суму близько 1 млрд грн. у так званого «кооперативу ім. Курченка». Голова МВС Арсен Аваков обґрунтував необхідність публічного аукціону тим, що швидкопсувні продукти важко зберігати. Однак проблема виявилася ширшою: після революції залишилося значно більше конфіскованого майна, ніж раніше, і влада почала шукати системне вирішення.
Проект постанови під назвою «Порядок реалізації речових доказів у кримінальному провадженні, зберігання яких стороною обвинувачення через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів» не викликав зауважень у міністра економіки Павла Шеремети та міністра фінансів Олександра Шлапака. За змістом документа, слідчий або прокурор може вилучити майно як речовий доказ за будь-якою підозрою — від контрабанди мобільних телефонів до незаконного виробництва алкоголю.
Механізм реалізації передбачає, що слідчий чи прокурор визначає майно як громіздке і таке, що викликає «зайві труднощі» при зберіганні. Власнику дається три дні на письмову згоду на продаж конфіскату. Якщо власник відмовляється або його місцезнаходження не встановлено, звинувачення може звернутися до слідчого судді або суду й отримати рішення про продаж без участі сторони захисту.
Оцінка вартості майна покладається на спеціальну комісію, створену окремо для кожного кримінального провадження. До її складу входять чотири особи: представник сторони обвинувачення, представник податкової служби або митниці, представник державної установи, яка продаватиме майно, та представник органу внутрішніх справ, якщо цей орган забезпечує зберігання. Комісія має право абсолютно на свій розсуд визначити ринкову вартість і стартову ціну для аукціону, а також може залучити «фахівців» без будь-яких критеріїв їхньої компетентності.
На підготовчу роботу комісії відводиться три дні, на оцінку майна — тиждень. Рухоме майно виставляється на аукціон, і якщо воно не продано впродовж 30 днів, його здешевлюють на 10%. Через місяць непродажу можна знизити ціну ще на 20%. Для нерухомого майна проміжки між аукціонами становлять 90 днів. Якщо майно не продано навіть на третину дешевше від стартової ціни, якийсь «центральний орган виконавчої влади, що формує державну політику у відповідній сфері», приймає рішення про його подальше розпорядження. Це може означати утилізацію, передачу в управління приватним структурам або продаж за символічною ціною.
Критичним моментом є те, що весь цей процес відбувається до завершення кримінального провадження. Якщо бізнесмена виправдають, він має отримати назад конфісковане майно, але вже у вигляді грошей за ціною, за якою його продали. Якщо мобільні телефони були продані за долар за штуку, власник отримає саме цю суму, незалежно від їхньої первісної вартості.
Схема, запозичена з російського досвіду, дозволяє легально пограбувати будь-якого бізнесмена. Років десять тому в Росії місцева міліція провела масову конфіскацію мобільних телефонів у імпортерів під приводом різних надуманих претензій. Державний Російський фонд федерального майна за постановою Слідчого комітету МВС продавав телефони Philips по 55 рублів 53 копійки, тобто приблизно по 2 долари за штуку. Більшість імпортерів змирилися з цим і «повирішували» питання з міліцією неофіційно.
Однак власник мережі магазинів «Евросеть» Євген Чічваркін вирішив боротися. Він влаштував скандал у медіа та почав судитися. Зрештою йому повернули 117 тисяч конфіскованих мобільних телефонів, але ще 50 тисяч не віддали, мотивуючи це тим, що вони були «шкідливі» для здоров'я, і їх переробили в утиль. Згодом частину «утилізованих» телефонів виявили на ринку. Міліція запам'ятала Чічваркіну його опір і порушила проти нього чергову справу за викрадення людини. Бізнесмен був змушений втекти до Англії та продати «Евросеть». Неофіційно казали, що йому заплатили за мережу не більше 350 млн доларів (а то й взагалі нічого в обмін на закриття справи), тоді як за рік магазини було перепродано за 2 млрд доларів у межах СНД, включаючи Україну.
Проект постанови розроблений і презентований Міжвідомчою робочою групою з питань антикорупційного законодавства на чолі з Оленою Тищенко. Ця юристка з'явилась у владі на запрошення голови Адміністрації президента Сергія Пашинського. Раніше вона працювала в Росії адвокатом казахського мільярдера Мухтара Аблязова, якого звинувачували у розкраденні грошей БТА-банку. Олена Тищенко у Росії звинувачувалась у махінаціях, однак була амністована і згодом з'явилась в Україні.
Організація «Наші гроші» вважає, що запозичення однієї з найгірших схем російської корупції є неприйнятним для країни, яка прагне до Європи. Європейський досвід мав би стати головним орієнтиром при розробленні антикорупційного законодавства, однак на нього в урядових документах поки що жодних посилань.