Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» звернулося до редакції «Наших Грошей» з незвичайною пропозицією: припинити публікувати матеріали про його діяльність. Лист підписав Дмитро Костюк, перший заступник директора та голова заводського комітету з конкурсних торгів. Він просив редакцію не висвітлювати закупівлі «Електроважмашу» як приклади нецільового використання бюджетних коштів і спростувати попередні публікації про непрозорість та невідповідність законодавству. Лист завершувався загрозою судового позову для захисту прав підприємства.
Це звернення надійшло від компанії, про яку редакція нещодавно писала про низку сумнівних операцій: передачу 50 мільйонів рублів фірмі співмешканки директора, оплату 146 мільйонів за послуги посередника, продаж палива на 11 мільйонів племінниками народного депутата, а також позику в розмірі 2,5 мільйона доларів у банка, пов'язаного з Клименком.
Редакція розцінила звернення як своєрідний комплімент до своєї роботи. Однак найцікавішим виявилось обґрунтування, яке надав Костюк. Він процитував кредо видання з розділу «Про Наші Гроші»: матеріали мають допомогти колегам не пропустити важливих акцій розподілу бюджетних грошей. З цього він зробив висновок: якщо редакція займається бюджетними коштами, то про державне підприємство, яке не отримує бюджетного фінансування, писати немає сенсу.
За словами Костюка, «Електроважмаш» має власний «Регламент проведення тендерних закупівель за власні кошти» і виконує лише статтю 75 Господарського Кодексу в редакції від 10 квітня 2014 року, яка зобов'язує державні підприємства публікувати звіти про закупівлі у «Віснику держзакупівель». На цій підставі він просив не публікувати інформацію про діяльність заводу як про таку, що передбачає нецільове використання бюджетних коштів.
Редакція одностайно вирішила, що така аргументація заслуговує на окрему публікацію в літопис видання. Для розуміння позиції редакції варто звернутися до історії питання.
Коли Віктор Янукович став президентом, він ще прислухався до вимог Євросоюзу. У 2010 році було прийнято закон про держзакупівлі, який вивів на світло інформацію про тендери державних підприємств. Вони мали публікувати, що купують, у кого і за якою ціною. «Електроважмаш» не ігнорував вимоги, але дізнатися про його закупівельні ціни з даних на «ВДЗ» було неможливо. Редакція обмежувалась констатуючими новинами про закупівлі.
Однак траплялись і більш показові випадки. На початку 2012 року завод віддав підряди на суму 1,67 млн грн. на пасажирські авіаперевезення двом фірмам – ТОВ «Argus ltd» і ПП «Альтур», засновником яких була Наталія Чередник, донька тодішнього директора «Електроважмашу». Офіційне розслідування, ініційоване партнерами редакції з «Центру протидії корупції», підтвердило, що це була корупційна оборудка, яка, на щастя, не завершилась виведенням грошей з держпідприємства.
Той тендер збігся з піар-кампанією проти занадто відкритого тендерного закону. Того ж 2012 року вона завершилась прийняттям закону, який редакція назвала найкорупційнішим в історії України. Держпідприємствам дозволили не тільки не проводити тендери, а взагалі не публікувати жодних даних про закупівлі. В тінь пішла половина від усіх тендерів – понад 220 млрд грн. у річному вимірі. «Електроважмаш» також припинив публікувати інформацію.
У квітні 2014 року нова влада повернула прозорість у держзакупівлі разом з тендерами «Електроважмашу». При цьому заводу, як і раніше, дозволено проводити закупівлі без жорсткого виконання тендерного закону. Однак тепер ДП змушене публікувати дані про те, що купує, у кого і по скільки. Зараз завод обмежується лаконічними звітами з вказанням постачальника та загальної вартості договору. Щодо предмету закупівлі «Електроважмаш» обмежується абстрактним висловом на зразок «253 позиції». Тому залишається незрозумілим, за якою ціною проводиться закупівля, що не дозволяє проаналізувати відповідність ринковим цінам.
Редакція продовжує писати констатуючі новини про закупівлі заводу. Після оновленого тендерного закону слово «Електроважмаш» знову потрапило на сторінки видання, на що миттєво відреагувало керівництво.
Редакція «Наших Грошей» визнає, що «Електроважмаш» є державним підприємством і може не проводити класичні тендери. Однак видання вважає, що завод повинен виконати вимогу закону щодо опублікування закупівельних цін. Щодо аргументу про те, що це не бюджетні кошти, редакція розцінює інформацію про закупівлі як суспільно важливу – не тільки для громадян, а й для уряду, який шукає джерела для поповнення казни.
Кожна гривня, неефективно витрачена державним заводом, – це мінус для держбюджету, а у ньому винятково громадські кошти. Тому редакція буде продовжувати висвітлювати діяльність «Електроважмашу». Видання має специфічних читачів, які люблять про таке читати, зазначив Юрій Ніколов, редактор «Наших Грошей».