Упродовж 2011–2013 років будівельна фірма «Південьзахідшляхбуд» («ПЗШБ») стала одним із найуспішніших учасників державних закупівель у дорожному будівництві. За даними «Вісника держзакупівель», компанія виграла тендерів на загальну суму 3,51 млрд грн, з яких майже 3 млрд припали саме на цей період. Однак після падіння режиму Януковича фінансова стабільність фірми почала швидко руйнуватися.
Перші ознаки кризи з'явилися у квітні 2014 року. У Вінниці виявилося, що компанія накопичила борги перед працівниками понад 5 млн грн, при цьому останню зарплату люди отримали у січні за роботи жовтня попереднього року. Незабаром аналогічна ситуація виникла на філії на Хмельниччині, де заборгували близько 2 млн грн.
Прокуратура розпочала розслідування тендерних процедур компанії. У квітні 2014 року було порушено справу щодо підряду на капітальний ремонт 4,5 км дороги поблизу Гайсина вартістю 39,82 млн грн. Суд встановив, що «ПЗШБ» подала у тендерній документації довідку про чистий збиток у розмірі близько 25 млн грн за перше півріччя 2013 року та загальний збиток близько 39 млн грн. Такі показники мали б свідчити про фінансову неспроможність компанії для участі в торгах. Суд визнав тендер і договір недійсними.
Другий судовий процес стосувався дороги «Київ-Харків-Довжанський». 14 липня 2014 року ГПУ повідомила про подання позову на стягнення з «ПЗШБ» близько 28 млн грн. Компанія отримала державні кошти на ремонт траси, але роботи так і не виконала. На момент публікації рішення по цій справі ще не було винесено.
Кредиторів накопичилося багато. З кінця 2013 року компанію судив «ВТБ Банк»: один суд на 7 млн грн уже виграв, тяганина за ще 40 млн грн тривала. У червні 2014 року італійська компанія «TodiniCostruzioniGeneraliS.p.A.» стягла з «ПЗШБ» 14 млн грн боргу. У своєму позові італійці зазначали, що вартість чистих активів українної фірми «є меншою від статутного капіталу, що передбачає або зменшення статутного капіталу або ліквідацію підприємства», і навіть просили суд накласти арешт на майно.
Державний «Ощадбанк» також розпочав стягнення боргів. За даними «Ділової столиці», госпсуд Вінницької області розпорядився стягти борг у розмірі 60 млн грн у вигляді виробничого комплексу у Вінниці. Крім того, «Ощадбанк» вимагав понад 400 млн грн з групи пов'язаних компаній – «Альфадорбуд» і ПАТ «Будівельне управління №813».
Корпоративна структура компанії була складною. «ПЗШБ» раніше входила до складу корпорації «Золоті ворота» Сергія Самусєва. Згодом основну частку в 82% переписали на компанію «Альфадорбуд» віце-президента корпорації Віктора Ящука, а решту – на його дочірнє ПАТ «Будівельне управління №813». Пізніше «Альфадорбуд» перереєстрували у Севастополі, що вивело компанію з-під юрисдикції українського правосуддя.
Нитки успіху компанії тягнулися до впливових осіб. Сергій Самусєв працював радником Віктора Медведчука, коли той займав посаду першого замголови Верховної Ради у 2000–2001 роках. Віце-президент корпорації Віктор Ящук очолював Бурштинський лісокомбінат в Закарпатті в період, коли регіон знаходився під впливом медведчуківської СДПУ(о).
Другий потенційний канал впливу пов'язаний з Євгеном Прусенком. З 2010 по весну 2013 року він був заступником керівника «Укравтодору» Володимира Демішкана, а потім керував структурою до втечі Януковича. У 2005–2006 роках Прусенко працював у «Золотих воротах». Його представники минулого року звертались до редакції з проханням не акцентувати увагу на цьому зв'язку, стверджуючи, що Прусенко очолював лише департамент технічного розвитку дорожного сектору корпорації і це було давно.
Документи, виявлені в старому офісі «межигірського» «Танталіту», додали нових деталей до портрету компанії. Серед них був договір поруки на позику «ПЗШБ» у «Укрбізнесбанку» на суму 70 млн грн. Дані про цей кредит відображені у річній звітності на SMIDA за 2012 рік, що підтверджує його реальність.
Три аспекти цього договору привертають увагу. По-перше, позику компанія брала в «Укрбізнесбанку» – фінансовій установі, пов'язаній з родиною екс-президента, яка обслуговувала фірми «межигірської групи». По-друге, поручителем виступив сам «Танталіт» – головна компанія януковичевського «Межигір'я». Отримати в поручителі саму «Танталіт» можна було лише на особливих умовах співпраці.
По-третє, виникає питання щодо термінів. Згідно з даними SMIDA, погасити кредит компанія повинна була влітку 2013 року. У договорі поруки дедлайн перенесено на 31 грудня 2013 року, а сам договір датований 24 грудня 2013 року – за тиждень до крайнього терміну. Той факт, що фірма брала поручителя в останній момент, швидше за все, означає, що власних коштів для погашення не було, і позику в результаті гасив поручитель. У звіті по зобов'язаннях за 2013 рік кредит від «УББ» уже не фігурує.
Редакція не висуває гіпотез щодо характеру стосунків, які пов'язали будівельників «ПЗШБ» з головною президентською компанією. Однак сам факт цього зв'язку варто вписати в історію тендерної системи. Адже це історія про розподіл трьох мільярдів гривень, використання яких потребує ретельної перевірки.