Серпень 2015 року став критичним місяцем для системи державних закупівель ліків. Міністерство охорони здоров'я так і не провело жодного тендеру на поповнення запасів медикаментів та обладнання для лікарень. Замість цього було оголошено торги на суму 1,9 млрд грн., але результати виявилися розчаровуючими — майже всі процедури скасовуються.
Причини невдач різноманітні. Постачальники пропонують товари на 30–100% дорожче за минулий рік. Міністерство виявляє недоліки в конкурсних заявках. Компанії «Біофарма» нардепа Василя Хмельницького та «Фармак» Філі Жебрівської оскаржують умови торгів в Антимонопольному комітеті, називаючи їх дискримінаційними. За даними «Вісника державних закупівель», жоден з цих тендерів не матиме нормального завершення з підписанням угоди.
Міністр охорони здоров'я Олег Мусій на брифінгу 5 серпня запропонував фінансове рішення. За його словами, у бюджеті міністерства передбачено 2,1 млрд грн. на державні закупівлі за 40 програмами, але для повного покриття всіх потреб необхідно ще 9 млрд грн. Однак експерти вважають, що проблема криється не в обсягах фінансування, а в управлінських помилках та корупційних схемах, які залишилися від попередньої влади.
Корені кризи сягають глибше. Міністерство готувалося до тендерів за старого курсу долара та податкової системи. Коли нові керівники розпочали роботу, виявилося, що імпортні ліки подорожчали через девальвацію гривні та введення 7% ПДВ. За оцінками експертів з «Центру протидії корупції», ці фактори підняли ціни на суму, еквівалентну історичній корупційній маржі у 40%, яку традиційно закладали в ціну мінздравівські тендери. Нове керівництво розраховувало, що постачальники добровільно вилучать цю маржу зі своїх пропозицій. Розрахунок не справдився.
Ситуація загострилася через затримку з оголошенням торгів. Міністерство опинилося в пастці: або закупити ліки негайно за будь-якою ціною, або допустити дефіцит, який загрожує життям пацієнтів. Це створило ідеальні умови для фармацевтичного лобі, яке може диктувати умови, посилаючись на смертельний дедлайн.
Відповідальність за затримку лежить на конкретних людях. Перший заступник міністра Руслан Салютін очолює тендерний комітет МОЗ і саме від його підпису залежало, коли будуть оголошені процедури. Весною він тривалий час перебував на лікарняних та відпустках, що затримало необхідні підписи. Міністр Олег Мусій, призначений як представник Майдану, виявився недостатньо досвідченим у боротьбі з корупційними схемами. За інформацією редакції, Мусій зайшов у міністерство без власної команди — його заступників і топ-менеджерів нав'язали за квотним принципом. Нібито Салютіна завели під прикриттям нардепа Миколи Мартиненка, одного зі стовпів прем'єра Арсенія Яценюка у партії «Батьківщина». Мусій, оголосивши війну корупціонерам-попередникам, пересварився з більшістю Кабінету міністрів і втратив союзників у боротьбі з фармацевтичним лоббі.
Щодо можливого розслідування, редакція не має оптимізму щодо ролі Генпрокуратури. На прикладі справи про закупівлю «швидких» Богачова видно, що прокуратура рухається повільно. Митники документально встановили, що обладнання купували у сім разів дорожче від ринкових цін, але три місяці по тому Генпрокуратура не просунулася у розслідуванні, що також можна кваліфікувати як злочинну бездіяльність.
Громадські активісти розглядають два сценарії виходу з кризи. «Шумна концепція» передбачає скасування оголошених тендерів і оголошення нових з метою зниження цін. Активісти планують медіа-акції та пікети біля офісів міжнародних виробників. Мінус цього підходу — тендери завершаться лише наприкінці року, а пацієнти залишатимуться без ліків. До того ж невідомо, чи міжнародні компанії взагалі реагуватимуть на українські протести.
«Примирлива концепція» спрямована на якнайшвидшу поставку медикаментів. МОЗ мав би оголосити закупівлі за скороченою процедурою «в одного учасника», що дозволило б укласти угоди у серпні. Дистрибутори продавали б частину ліків за своїми цінами, а решту поставляли як гуманітарну допомогу безкоштовно. Проблема цього сценарію — консервація корупційної складової. Ціни, зафіксовані в нинішніх угодах, стануть орієнтиром для закупівель наступного року, і дистрибутори матимуть аргумент для підвищення цін у 2016 році.
Три місяці тому ситуація могла б розвиватися інакше. Своєчасне оголошення тендерів запобігло б нинішній кризі, і фармацевти не мали б можливості шантажувати уряд смертельним дедлайном. Але зараз держава змушена вибирати між двома поганими варіантами: смертельними ризиками від затримки або примиренням з корупціонерами на їхніх умовах.