Родина колишнього генпрокурора України Віктора Пшонки та його найближче оточення контролюють компанії, які за останні роки отримали державні контракти на суму щонайменше 2,95 мільярда гривень. При цьому сам Пшонка офіційно не задекларував жодного бізнесу, хоча його спосіб життя суттєво перевищує задекларовані доходи близько мільйона гривень на рік.
Пошуки активів екс-генпрокурора ведуться як в Україні, так і за кордоном. За повідомленнями ЗМІ, у Європі нібито виявлено кошти Пшонки на суму близько 1 мільярда євро. В Україні тим часом розслідувачі намагаються встановити джерела його багатства.
З ініціативи активістів та читачів медіа-проекту «Наші Гроші» виявлено кілька маєтків, пов'язаних із родиною. Один із них розташований у селі Гореничах і вражає розкішшю оздоблення. Крім того, за словами самого Пшонки, він володіє близько 10 гектарів землі у рідному селі Сергіївці, успадкованої від родини, але ці угіддя мають статус сільськогосподарських і не дозволяють будівництво.
Друга дача розташована у смт. Дробишеве поблизу Красного Лиману на Донеччині. Місцеві жителі розповідають, що Пшонка оточив себе там впливовими сусідами, чиї маєтки в народі прозвали «три богатиря».
Одним із цих сусідів став Володимир Буров, уродженець того ж села Сергіївки, що й Пшонка. Саме Бурова називають його правою рукою у бізнесі. На вул. Перемоги, 48 у Дробишеві розташовується його маєток. За даними Держархбудінспеції, замовником робіт на сусідній адресі (вул. Перемоги, 49) був Андрій Шило, згодом заступник прокурора Київської області. Шило був підопічним Пшонки, який керував його кандидатською дисертацією.
У третьому будинку на вул. Перемоги, 47 була прописана Ніна Вольська, уродженка села Билбасівка на Донеччині. Цікаво, що дружина Пшонки також походить із цього села.
Після зміни влади нова прокуратура розпочала розслідування щодо активів попередників. Одним із перших сигналів стало повідомлення прокурорської прес-служби про вилучення з оренди мисливських угідь, якими користувався син Пшонки Артем. Йдеться про 15 тисяч гектарів землі у Фастівському районі на Київщині, де, за наказом Мінагрополітики, молодший Пшонка полював на козуль і кабанів.
Земля була віддана в оренду ТОВ «Укрмістобудпроект», керівником якого є Михайло Буров – син того самого сусіда Пшонки в Красному Лимані. Крім того, Михайло Буров входив до клубу Артема Пшонки на вул. Гончара, 35, де, за даними журналістки Тетяни Чорновол, розташовувалася так звана «тіньова прокуратура».
Помічницею нардепа Артема Пшонки працює Людмила Любім, керівник компанії «Донбас Інвестмент Сенте». Співвласниками цієї фірми є Євгенія Бурова, дружина Михайла Бурова, та ПрАТ «Вестастрой» Костянтина Машненкова. Людмила Любім також очолювала благодійний фонд Артема Пшонки «Твори добро» та є депутатом Запорізької облради від Партії регіонів. Свій мандат нардепа Артем Пшонка отримав по мажоритарному округу в Запорізькій області.
20 лютого 2014 року, у період революції, з Донецька мали вилетіти чартерним рейсом особи на прізвища Пшонка і Бурова разом із дітьми. За повідомленнями ЗМІ, сам Віктор Пшонка збирався вилітати 22 лютого. В Інтернеті оприлюднений запис, на якому він намагається уникнути затримання прикордонниками. Тому ймовірно, що 20 лютого вилітав хтось інший із родини. У колишнього генпрокурора є старший брат Микола Пшонка, екс-суддя Верховного суду, який має сина Романа, також суддю.
Владимир Буров та його син Михайло мають відношення до підприємств, державні контракти яких складають мільярди гривень. Михайло Буров є акціонером ПАТ «Коммунтранс» – одного з найбільших переможців державних тендерів. З 2008 року, коли почав публікуватися «Вісник держзакупівель», компанія виграла контракти на суму 1,91 мільярда гривень. Зі зміною влади обсяги замовлень значно скоротилися, однак компанія продовжила тендерити у Донецькій області. Останній контракт на 2 мільйони гривень «Коммунтранс» виграв 22 липня на ремонт доріг Макіївки.
Міхайло Буров також є засновником краматорського ТОВ «ТД Укрзолото», що пояснює чутки про причетність дружини Пшонки до мережі ювелірних магазинів «Укрзолото».
Акціонерами «Коммунтрансу» крім Бурова є також Андрій Тухта та Людмила Зубкова, яка була прописана в одній квартирі з краматорським бізнесменом Костянтином Машненковим. Машненков раніше напряму володів акціями компанії. Він відомий як екс-депутат Донецької облради та один із засновників Партії регіонів у Краматорську. У пресі його називали квотою Пшонки на місцевих виборах, а також нібито кумом колишнього генпрокурора.
Владимир Буров входить до складу наглядової ради ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод», співвласником якого є Сергій Близнюк, син нардепа Анатолія Близнюка, екс-губернатора Донецької області та екс-міністра житлово-комунального господарства. Михайло Буров до квітня 2011 року був партнером дружини Сергія Близнюка Олени по фірмі ТОВ «Ікос Інвест», яка згодом була перереєстрована на австрійську компанію «Фрастон Холдінг» та латвійську фірму «Стелтон».
Одним із засновників «Укрмістобудпроекту» був Ігор Косарєв, на якого також було зареєстроване підприємство «Українська індустріальна інвестиційна група». Ця компанія виграла тендери на поставку устаткування «Укрзалізниці» на суму 767,84 мільйона гривень.
Фірма «Нафтогазресурс» натендерила 270,09 мільйона гривень у «Укртрансгазі» та «Укренерго». Її успіхи розпочалися в 2011 році, коли старовинний засновник передав 50 відсотків статутного капіталу Ігорові Косарєву та краматорчанину Юрію Горбуненко.
Чутки про те, що син Пшонки Артем мав частку в кооперативі імені Курченка, досі не підтверджені жодним слідством. Однак виявлені факти дозволяють припустити, що завдяки багатим друзям та партнерам родина Пшонки могла дозволити собі спосіб життя, значно розкішніший за задекларовані доходи. Редакція припускає, що наведені факти далеко не повністю пояснюють усі фінансові можливості екс-генпрокурора.