Держава претендує на 1,3 млрд грн нерозподілених дивідендів від «Укрнафти» за 2010–2013 роки. Голова «Нафтогазу України» Андрій Коболєв охарактеризував це як намір «просити наших шановних партнерів виплатити дивіденди». Така обережність має причину: хоча державі належить 50%+1 акцій компанії, мінорітарні акціонери контролюють 43% акцій, і без їхньої згоди неможливо скликати раду акціонерів для прийняття рішення про виплату дивідендів.
Проблема прозорості виникла після того, як у квітні цього року був модернізований Закон про державні закупівлі. Згідно з новими вимогами, компанії з державною часткою 50%+1 акцій мають публікувати дані про закупівлі у «Віснику державних закупівель». Однак «Укрнафта» належить до невеликої групи компаній, які ігнорують це законодавство. Вона публікує на своєму сайті інформацію про те, що хоче купити, але не розкриває результати торгів і ціни.
Таку позицію компанія обґрунтовує судовим рішенням 2009 року. Тоді «Укрнафта» довела в суді, що є підприємством приватної форми власності, оскільки 50%+1 акцій належить компанії «Нафтогаз України», а не державі як такій. На підставі цього рішення компанія отримала право без обмежень здійснювати господарську діяльність.
Це створює умови для операцій, які важко контролювати. За даними джерел на митниці, у 2012 році та за дев'ять місяців 2013 року «Укрнафта» експортувала товарів на 12,7 млрд грн. Майже весь експорт йшов офшорним компаніям, розташованим у Віргінських островах, Белізі, США та Панамі. Винятком була одна польська компанія Stalmag sp. z o.o., яка входить до групи «Приват».
Структура експорту викликає запитання. Мазут, основна продукція нафтовидобувної компанії, становив лише третину експортного потоку – 3,7 млрд грн. Решта припадала на товари, які не мають прямого стосунку до видобутку нафти: соняшниковий шрот (0,3 млрд грн), феросплави (4,2 млрд грн) та карбамід, азотне добриво (4,6 млрд грн). За обсягами експорту феросплавів «Укрнафта» займає друге місце в Україні.
Джерела цієї продукції пов'язані з групою «Приват». Компанія «Щедро» виробляє олію та маргарин, а феросплави виробляються на заводах у Нікополі, Стаханові та Запоріжжі. Таким чином, «Укрнафта» виступає посередником при експорті продукції, виробленої в межах однієї групи компаній.
Використання формально державної «Укрнафти» як посередника при експортних операціях має практичну перевагу: всі справи щодо повернення експортного ПДВ лягають на компанію, яка більш ніж наполовину належить державі. Такій компанії набагато важче відмовити в поверненні ПДВ, ніж приватному заводу.
З карбамідом пов'язана окрема схема. У групи «Приват» є хімічний комбінат «Дніпроазот», який займається випуском карбаміду. Основною сировиною є природний газ. У 2010 році компанія здійснила два кроки: «Укрнафта» взяла у «Дніпроазоту» в оренду виробничі потужності заводу, а також отримала судове рішення, яке дало їй право постачати газ промисловим споживачам. Раніше компанія була зобов'язана продавати газ населенню за нижчими цінами. Таким чином, державне підприємство звільнилось від соціальних зобов'язань і отримало можливість перетворювати газ на карбамід, а потім на прибуток. Контрагенти цих операцій розташовані в офшорах.
На практиці держава не може ефективно контролювати діяльність компанії. Коли у 2012 році прем'єр-міністр Арсеній Яценюк висловив бажання отримати дивіденди, народний депутат Олег Ляшко вимагав від «Укрнафти» сплатити мільярдні борги до бюджету. Два тижні потому він потрапив під критику ЗМІ, пов'язаних з групою «Приват». Коли Ляшко зареєстрував законопроект про зниження кворуму для прийняття рішень до 50%+1, він отримав «недзеркальну відповідь» від екс-директора «Буковеля», який належить «Привату».
Істория з нафтою, викачаною з трубопроводів, ілюструє проблему. Понад 600 тис тонн нафти були викачані без дозволу держави і зберігаються у приватних нафтосховищах за 1 грн за 1 тонну за 1 добу. Це спричинило кримінальне провадження, яке, за оцінками, закінчиться традиційно.
Спроби підняти ренту на видобуток нафти також не дали результату. Коли уряд оголосив про такі плани, по всій Україні закрилися приватні автозаправки – кожна четверта АЗС. Подібна ситуація траплялась у 2008 році, коли уряд Юлії Тимошенко розглядав можливість вилучення Кременчуцького нафтопереробного заводу. Тоді частина приватівських АЗС також зупинилась, і уряд змінив своє ставлення. Зараз цей спір розглядається в Гаазі.
У травні та липні «Укрнафта» продала нафту на двох аукціонах із втратою 1,2 млрд грн. На державну частку акцій припадає 0,6 млрд грн втраченого прибутку.
Повернення «Укрнафти» під дію закону про державні закупівлі дозволило б вирішити кілька проблем одночасно: з'ясувати, наскільки ринкові ціни закупівель компанії, оцінити прибутковість офшорних операцій, визначити основних контрагентів та їхній зв'язок з менеджментом. Це дало б відповідь на ключове питання: скільки насправді заробляє «Укрнафта»?
Для держави це мало б додатковий бонус: відповідь на це питання давали б не лише чиновники, а й журналісти, аналітики та учасники ринку абсолютно безкоштовно. Повернення державного підприємства під дію закону не є складним завданням, якщо в країні діють закони. У європейських країнах навіть абсолютно приватні підприємства підпадають під дію тендерного законодавства, якщо вони впливають на життя тисяч людей.
Група «Приват» нині перебуває в специфічному становищі. Заступник губернатора Дніпропетровщини Генадій Корбан нещодавно висловився про це в інтерв'ю, зазначивши, що раніше гроші були мірилом свободи, але тепер це змінилось. Він додав: «Мы надеемся, что найдется благодарная тема, где сможем честно заработать». Ключове слово – «честно». Почати можна з тендерів.