Схема, яка призвела до втрати Національним банком України двох мільярдів гривень, поступово набуває юридичних обрисів. Арешт заступника голови НБУ Бориса Приходька та майже арешт голови правління Аграрного фонду Олександра Кірюка — це лише видимі наслідки справи, яка розгортається в судах. Однак рішення господарського суду Києва дозволяє припустити, що всі учасники операції готуються до виправдання.
У лютому 2014 року, в останні дні перед втечею Віктора Януковича, розпочалася операція, в якій брали участь чотири сторони: «Брокбізнесбанк» Ріната Курченка, Аграрний фонд, Національний банк та ТОВ «Інвестиційний Капітал Україна» (ICU). Останнє було важливо: до призначення Валерії Гонтарєвої головою НБУ у червні 2014 року вона була співвласницею ICU.
Аграрний фонд вирішив заробити на операції РЕПО — стандартній схемі, коли одна сторона продає цінні папери з правом викупу за нижчою ціною. 12 лютого Аграрний фонд передав «Брокбізнесбанку» облігації внутрішньої державної позики, отримавши натомість 2,069 млрд грн. Зворотній викуп планувався на період 6–13 травня за ціною 2,067 млрд грн. Теоретичний заробіток мав скласти близько 2 млн грн за три місяці, що відповідало 0,4% річних. Однак це був чистий збиток, оскільки облігації мали стартову дохідність 14,3% річних, яку виплачує державний бюджет.
Щоб компенсувати нікчемні проценти, Аграрний фонд одразу розмістив отримані 2,069 млрд грн на короткостроковому депозиті в тому ж банку.
Тим часом «Брокбізнесбанк» провернув аналогічну операцію, але вже з Національним банком. Того самого дня — 12 лютого — комерційний банк продав облігації аграріїв НБУ з правом викупу на три місяці. На перший погляд схема виглядала логічною: державне підприємство позичило комерційному банку облігації, той перепозичив їх центральному банку, а через три місяці всі розрахунки мали завершитися.
Однак критичний момент полягав у тому, що «Брокбізнесбанк» не мав наміру повертати гроші. За судовим рішенням, банк Курченка свідомо накопичував готівку, знаючи про неможливість виконати зворотні зобов'язання. Це створило дилему: якщо державні чиновники знали про фінансовий крах банку, то вони вчинили злочин; якщо не знали — то це службова недбалість.
Ключову роль у цій історії відіграла присутність ICU. Саме це товариство Аграрний фонд найняв як брокера для операцій із цінними паперами та оцінки ризиків. Інформація про критичний стан «Брокбізнесбанку» була широко відома в українських фінансових колах задовго до лютого 2014 року. Сама Гонтарєва, вже перебуваючи на посаді голови НБУ, заявила, що негативний капітал банку, коли туди входив Курченко у 2013 році, становив 3,5 млрд грн. Для виходу на нульову позначку капіталу потрібно було додати цю суму, а потім ще внести величезні кошти для підтримки адекватності капіталу.
Однак ці знання не переконали менеджерів ICU порадити Аграрному фонду відмовитися від співпраці з «Брокбізнесбанком».
Господарський суд Києва повністю виправдав брокерів. Аграрний фонд подав позов про розірвання контракту з ICU, стверджуючи, що брокер не повідомив про ризики укладення договору, хоча був зобов'язаний це робити. Суд визнав, що брокер справді мав попереджувати про ризики операцій із цінними паперами, але в переліку послуг, які Аграрний фонд міг отримувати від ICU, не було чітко зазначено операції РЕПО. На цій підставі суд дійшов висновку, що брокери виконували суто технічну функцію, а не консультаційну.
Це судове рішення дозволило всім учасникам схеми виглядати невинними. Чиновники Аграрного фонду стверджують, що вкладали гроші під наглядом авторитетної компанії, яку вони навіть подали до суду, але той її виправдав. Чиновники НБУ заявляють, що отримали цінні папери, за які сплатили, — не повітря, а державні облігації. ICU визнана невинною судом першої інстанції, і апеляція навряд чи змінить цей висновок.
Лишається лише «Брокбізнесбанк» як джерело зла. Але для Курченка один злочин більше чи менше — це вже не має значення.
Реальність набагато складніша. Операція такого масштабу — вивід двох мільярдів гривень — вимагала численних паперових процедур, рішень наглядових рад, наказів Міністерства аграрної політики, офіційних і таємних переговорів. У цьому була задіяна велика кількість людей — від клерків до міністрів. Однак розслідування такої масштабної схеми потребує допитів, очних ставок та інших слідчих дій, які можуть виявити винних не лише серед Курченка та його команди, а й серед багатьох інших осіб, включно з незалежними брокерами. Простіше звалити все на одного «біженця» та його оточення.
Суд визнав нечинним договір між Аграрним фондом і «Брокбізнесбанком» та змусив НБУ повернути аграріям їхні облігації. Таким чином, Аграрний фонд залишився при своїх. Національний банк, втративши два мільярди гривень, натомість укріпився кадрово.