Затримання генерал-лейтенанта Олега Лантвойта 15 травня на отриманні хабара від постачальника розпочало нову главу в історії корупції у Прикордонній службі України. Проте справа набуває більшого значення, коли розглядати її в контексті розширення впливу клану Литвинів на оборонні структури країни.
Лантвойт, який з 2002 року служив заступником голови Держприкордонслужби Миколи Литвина, обвинувачується у отриманні 349 тис грн від керівника ТОВ «ВК ДіСі» за сприяння у перемозі на конкурсних торгах. За повідомленнями деяких ЗМІ, цей керівник є кумом голови Держприкордонслужби. Лантвойт займав посаду директора Департаменту озброєнь з 2003 по 2011 рік, а потім керував Департаментом забезпечення прикордонної служби.
Прецедент, який вже траплявся раніше, дає підстави для занепокоєння. Близько року тому полковник В'ячеслав Макаров, керівник продовольчої служби прикордонників, був затриманий СБУ на отриманні хабарів від постачальників. Однак суд та прокуратура перекваліфікували його дії не як тендерне хабарництво, а як шахрайство, оскільки він нібито не мав повноважень «вирішувати питання». Макаров отримав іспитовий строк у 2,5 роки і згодом почав працювати представником ТОВ «Смілапостач». Лантвойт був його безпосереднім керівником у той час.
На відміну від Макарова, Лантвойт має більш серйозні перспективи: йому загрожує від 8 до 12 років позбавлення волі за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України. Однак, як і у випадку з Макаровим, суд відпустив його майже одразу після затримання, а ухвали про запобіжні заходи не оприлюднюються у реєстрі судових рішень.
Микола Литвин, брат екс-спікера Верховної Ради Володимира Литвина, очолює Прикордонні війська з листопада 2001 року. Його брат двічі був спікером парламенту та очолював Адміністрацію президента Леоніда Кучми. Володимир Литвин мав близькі стосунки з нинішнім президентом Петром Порошенком: у 2008 році Порошенко допоміг йому повернутися на посаду спікера. Крім того, син Володимира Литвина Іван має частку у одній з фірм телевізійного пулу Порошенка.
Клан Литвинів розширив свій вплив на Міністерство оборони. Генерал-лейтенант Петро Литвин командував 8-м армійським корпусом Сухопутних військ ЗСУ. За даними заступника голови Дніпропетровської ОДА Геннадія Корбана, 25 серпня він залишив своїх бійців у секторі «Д» АТО.
Посилення позицій литвинівців у Міноборони почалося з початком російської агресії. У березні генерал-полковник Михайло Коваль, беззмінний з 2002 року заступник голови Держприкордонслужби, став в.о. міністра оборони. Його згодом звільнили з посади, але залишили у владі, призначивши заступником секретаря РНБО.
Наступного дня після затримання Лантвойта, 16 травня, генерал-лейтенанта Олександра Ліщинського призначено заступником міністра оборони. Ліщинський до 1993 року включно служив офіцером відділу кадрів 1 Повітряної армії Міністерства оборони Російської Федерації. З дня призначення Миколи Литвина головою Держприкордонслужби він був його беззмінним заступником. З 2003 до 2011 року Ліщинський займав посаду директора Департаменту забезпечення, попередуючи Лантвойта на цій посаді. Він також керував Макаровим. З 2011 року до призначення заступником міністра оборони Ліщинський очолював Департамент внутрішнього аудиту Держприкордонслужби.
У Міноборони Ліщинський зайнявся матеріальним забезпеченням. За повідомленням експерта Дмитра Тимчука, із тендерних тем випав Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міноборони, очолюваний Максимом Гольдарбом. Гольдарб, рядовий запасу, отримав звання полковника і є ставленником Павла Лєбєдєва, колишнього донецького прокурорського працівника.
Призначення Ліщинського створило конкуренцію першому заступнику міністра оборони Богдану Буці. За першого перебування у Міноборони під патронатом Єханурова Буца курував скандальні закупівлі пального, організовані його ставленником Василем Бартківим, та розпорядження грошима за харчування солдатів. За другого разу він став публічним винуватцем за завалені закупівлі з початку АТО, включаючи конфлікт з Антимонопольним комітетом щодо бронежилетів.
Службове розслідування дій Буці, проведене іншим заступником міністра оборони Петром Мехедом, не виявило за ним жодної провини. Прокурорські перевірки також не дали результатів. 29 серпня Буца подав у відставку.
Тепер Ліщинський має всі шанси отримати одноосібний контроль над оборонними закупівлями. Клан Литвинів зміцнив свої позиції у ключових структурах, відповідальних за матеріальне забезпечення армії, залишаючи питання про те, як це позначиться на спроможності збройних сил.