У вищих ешелонах правоохоронної системи України існує стійкий патерн: близькі до влади люди інвестують у нерухомість. Земельні ділянки, житлові комплекси, торгові центри — це набагато частіше, ніж виробництво чи послуги. Редакція «Наших Грошей» вирішила розібратися в майновій мережі навколо заступника Генерального прокурора Анатолія Даниленка, особливо після того, як журналістка Аліна Стрижак отримала погрози під час роботи над матеріалом про його маєток під Києвом.
Даниленко народився 12 квітня 1963 року у Києві. З 1984 по 2001 рік служив у органах внутрішніх справ столиці. У 2002–2004 роках обіймав посаду заступника начальника управління Державної податкової адміністрації України. Однак його кар'єра кардинально змінилася, коли він потрапив у орбіту Віталія Яреми. З 2005 року Даниленко працював заступником, а потім першим заступником начальника Головного управління МВС України в Києві під керівництвом Яреми. У 2007–2008 роках служив радником міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Повернувшись у 2008 році на посаду першого заступника у ГУМВС Яреми, він залишався там до червня 2014 року. З березня по червень 2014 року керував службою першого віце-прем'єра Яреми. 23 червня 2014 року, коли Ярема став Генеральним прокурором, Даниленко призначили його заступником і затвердили членом колегії Генеральної прокуратури. Нині він відповідає за кадри та матеріальне забезпечення, очолює тендерний комітет ГПУ.
Зважаючи на те, що весь трудовий шлях Даниленка пройшов на державній службі, його особистий бізнес розвивати він не міг. Однак його найближче оточення активно займалося нерухомістю. Ключовою фігурою у цій мережі став Геннадій Ільїн. За даними ЗМІ, він був бригадиром авторитета Салохи, а згодом начальником охорони бізнесмена Петра Порошенка. На державній службі не працював і громадською діяльністю не займався. Кілька місяців тому Ільїн отримав мандат депутата Київради від провладної фракції «УДАР-Солідарність». У своїй біографії він зазначає керівні посади у приватних компаніях, більшість з яких контролювалися його родиною та Даниленками.
Найбільш скандальним проектом став торговий центр на Львівській площі, 8б у Києві. Споруда увійшла до десятки найскандальніших забудов столиці. На цьому місці раніше стояв звичайний фонтан. У 2008 році Київрада передала ділянку через схему «реконструкції», дозволивши «реставратору» облаштувати там підземний торговий заклад. Однак після змін проекту для фонтану місця не залишилося, і виріс чотириповерховий скляний торговий центр. Замовником робіт стало ТОВ «Класик» — родинна фірма Ільїна та Даниленків. За даними держреєстру, нині її співвласниками записані Наталія Даниленко (дружина Анатолія Даниленка) і Геннадій Ільїн. Раніше замість матері засновником значився В'ячеслав Даниленко, син замгенпрокурора. Будівництво супроводжували протести, однак протекція власника виявилася настільки сильною, що незгодним довелося змиритися. У 2009–2010 роках Анатолій Даниленко працював заступником Яреми у Київському ГУМВС.
Нежитлове приміщення на провулку Бехтерівському, 12б також має цікаву історію. Раніше тут розташовувався Відділ спеціальної міліції при ГУ МВС України в Києві. У 2007 році, коли Ярема очолював столичну міліцію, приміщення включили до об'єктів приватизації фірмами, близькими до Даниленка та Ільїна: ПП «Ліга А», ТОВ «Патріот» і ТОВ «БК «Солтеко». Геннадій Ільїн був заступником директора «Ліга А». У мережі можна знайти оголошення про продаж цього приміщення тією ж конторою, що займається офісами на Львівській площі.
За даними оголошень, син Геннадія Ільїна Микита пропонував придбати підземні паркінги на бульварі Перова, 10–12 — адресі, знаковій для Даниленка і Яреми. На цьому місці зводили житловий будинок для ГУ МВС. За схемою приватна фірма ТОВ «Авантар» стала забудовником і отримала право на 80% квартир, тоді як міліціонери мали отримати 20%. Засновником «Авантару» був Анвар Джаксибергенов, партнер Геннадія Ільїна по ТОВ «Вівантек». Таким чином, Ярема від імені столичного МВС віддав землю під будівництво для оточення свого заступника. У 2010 році, після зміни політичного режиму, «Авантар» виник фінансові проблеми і відмовився від участі у проекті, посилаючись на брак коштів. Він передав свої права «Київміськбуду», який мав компенсувати витрати на суму 67,40 млн грн — 9,93 млн грн готівкою та 57,47 млн грн у вигляді квартир. Саме у 2010 році Ярема пішов з посади начальника ГУ МВС у Києві.
Ще одна фірма Ільїних — ТОВ «Орест» — засвітилася у проекті на вул. Воровського, 17, де раніше знаходився Сінний ринок, зведений у 1958 році як найбільший критий торговий комплекс у СРСР. У 2004 році дозвіл на знесення ринку і будівництво 14-поверхового торгівельного центру отримали ТОВ «Фірма «Ферро» і ТОВ «Сінний ринок». Однак після знесення у 2005 році будівельні роботи забуксували. У проект включилася фірма «Орест», яка спочатку орендувала землю, а у 2010 році викупила її. Мерія оспорювала продаж, справа застрягла у судах. Останнє рішення на користь «Орест» винесене 11 березня 2014 року, коли Ярема був призначений першим віце-прем'єром. Приблизно через тиждень активісти зафіксували охоронців і вантажівки, що вивозили сміття з місця зруйнованого ринку.
Засновниками «Орест» були Микита та Євгеній Ільїни — син і племінник Геннадія Ільїна. У 2010 році компанію переоформили на ТОВ «Грандіс Інвестментс», зареєстроване на кіпрські компанії «Ротег Інвестментс Лімітед», «Елван Холдінгз Лімітед» і белізький офшор «Бейрок Файненс Лімітед». При створенні директором став Євгеній Ільїн, а телефон фірми залишився той самий — (067) 407-84-87.
Щодо колишніх орендарів ділянки, то фірмою «Ферро» на початку 2000-х володіли особисто Анатолій Даниленко, Геннадій Ільїн та депутати Київради Ігор Дзвоник і Володимир Дейнега. У 2002 році до засновників ввійшла Олена Омельченко, невістка мера Києва Олександра Омельченка. Це підтримало чутки про особисту зацікавленість мера у знесенні Сінного ринку.
Редакція не знайшла у сина замгенпрокурора та його партнерів жодного бізнесу, який би генерував готівку для інвестицій у нерухомість. Це залишається невирішеною загадкою. Однак факти свідчать про те, що для розуміння того, що коїться у вищих ешелонах влади, потрібно оперувати не лише економічними показниками, а й більш ефемерними речами — такими як міцні особисті зв'язки.