Протягом півроку дві впливові групи намагались переписати правила продажу арештованого майна в Україні. Одна діяла з Міністерства юстиції, друга — з Адміністрації президента за часів Олександра Турчинова. Мотором другої групи була Олена Тищенко, голова Міжвідомчої робочої групи з питань антикорупційного законодавства, запрошена на посаду Сергієм Пашинським, який обіймав посаду в.о. голови АП. Однак після взаємних звинувачень жодна нова Постанова Кабміну так і не з'явилась.
Процес продажу арештованого майна в Україні давно описаний законодавством, проте містить корупційні ризики. Слідчий звертається до суду з проханням дозволу реалізувати конфісковане майно, потім комісія встановлює ціну і обирає приватного продавця. Якщо колишній власник визнаний винним, кошти йдуть до державного бюджету; якщо ні — повертаються йому. Саме на етапі визначення ціни та вибору продавця криється корупційна небезпека.
Проблема стосувалась бензину Олега Курченка. Його кооператив монополізував схеми контрабандного імпорту палива, але після втечі бізнесмена до Москви частина заарештованого пального залишилась в Україні. 30 вересня Приморський суд Одеси видав постанову про продаж арештованого палива через напівдержавне підприємство «Укртранснафтапродукт», яке входить до ПАТ «Укрнафтопродукт» і володіє низкою нафтобаз по країні.
17 жовтня васильківську нафтобазу «Схід», де зберігалась значна частина палива, захопили автоматники з нашивками МВС. Представники «Роснефти», яка орендує цю базу, заявили про вивезення палива, що не має жодного відношення до Курченка. Однак виявилось, що дизпаливо з'явилось на відкритому ринку, але продавав його не напівдержавний «Укртранснафтапродукт», а приватне ТОВ «Укройлпродукт».
Про це офіційно заявила компанія «Галнафтогаз» Віталія Антонова, яка торгує паливом через мережу ОККО. «Укройлпродукт» входить до групи компаній «Фактор» Сергія Тищенка, колишнього чоловіка Олени Тищенко.
Досконально невідомо, яким чином курченківський дизель потрапив від напівдержавної фірми до приватної. Найвірогідніше — за рішенням відомчої комісії, яка встановлює ціну і обирає продавця. Представники «Укртранснафтапродукту» заявили, що паливо лише перевозять на нове місце зберігання. Міненерговугілля вважає, що паливо все ж продається самим «Укртранснафтапродуктом». Такі суперечливі позиції свідчать про невизначеність у процесі.
Ціна, за якою тищенківський «Укройлпродукт» забирає дизель з нафтобаз, залишається невідомою. За даними «Нефтерынка», приватні торговці збувають паливо на 5% нижче від ринкової вартості. Скільки коштів потрапило до державного бюджету — це таємниця.
Сама Олена Тищенко розуміється на цій проблемі. У своєму інтерв'ю «Економічній правді» вона описала, як корупційна схема функціонує: державні структури могли б прозоро зберігати та продавати конфісковане майно через аукціони, але замість цього передають його приватним фірмам, які потім реалізують товар за заниженими цінами. «Там, де прозоро, там нельзя заработать», — наголосила вона.
Єдиним доконаним фактом залишається те, що арештоване паливо Курченка продає фірма колишнього чоловіка антикорупціонерки Олени Тищенко. У розвинених країнах така ситуація була б неможливою. Курченко втік з України давно, докази контрабанди палива очевидні, тому суди мали відбутись кілька місяців тому, майно — конфісковане і продане через аукціон. Однак у такому випадку все стає занадто прозоро і малоприбутково.
Навіть в українських реаліях можна було б обрати приватну структуру, яка не асоціювалась би з конкретними прізвищами, і оголосити ціни публічно. Але це також виявилось нецікавим.
Протягом двох тижнів після появи перших повідомлень про торгівлю арештованим дизпаливом офіційні структури ніяк не коментували цю справу. В українських реаліях це означає одне: у схеми є покровитель на найвищому рівні. Імена Олександра Турчинова та Сергія Пашинського відомі.
Головна проблема полягає не лише в існуванні схеми та її покровителя, а в тотальній мовчанці всіх інших. Складається враження, що в Україні започатковується нова гра: «Це твоя тема, і я мовчу про неї, а це моя тема — і ти її теж не бачиш». Чим менше пересічні українці знатимуть про такі справи, тим спокійніше спатимуть. Однак деколи вони все ж прокидаються.