Протягом листопада 2014 року відбулися події, які кардинально змінили підхід держави до енергопостачання на окупованих територіях. Спочатку президент Петро Порошенко заявляв про необхідність посилення економічного тиску на Донбас, де, за його словами, панували «хаос, мародерство, розбій». Він розглядав можливість запровадження більш жорстких обмежень на постачання електроенергії та газу невизнаним республікам, від яких держбюджет України не отримував платежів.
Однак за кілька тижнів позиція змінилась. Порошенко доручив владі забезпечити окуповані території теплом та електроенергією. За інформацією видання «Дзеркало тижня», у цей період на державній резиденції президент провів зустріч із російським бізнесменом Костянтином Григоришиним та Віктором Медведчуком, де обговорювалось постачання російської електроенергії та вугілля.
Результатом цих домовленостей став дозвіл на імпорт російської електроенергії компанії ДТЕК Ріната Ахметова та фірмі «Енергомережа». За повідомленнями джерел, у структурі останньої вбачаються впливи міністра енергетики Продана, Григоришина та самого Порошенка, який у певних справах асоціюється з вінницьким бізнесменом Продивусом.
Паралельно президент доручив генпрокурору Яремі розібратись з поставками африканського вугілля. Наслідком стало припинення африканського імпорту та перехід на закупівлі вугілля у Росії, а також так звана «вивезення вугілля українських державних підприємств з окупованої території». Такі операції неможливі без виплат терористичним структурам за право на вивезення. У цих процесах помітну роль відіграв донецький бізнесмен Сергій Кузяра, який набув впливу на вугільному ринку за часів Віктора Януковича.
Найбільш суттєві зміни стосувались енергопостачання в Крим. 12 листопада державна компанія «Укрінтеренерго» прийняла рішення про організацію постачання електроенергії на окупований півострів. Схема передбачала проведення аукціонів у режимі повної секретності без оприлюднення даних про учасників. Якщо аукціон не відбувався через відсутність мінімум двох учасників або через низькі запропоновані ціни, аукціонний комітет у складі трьох представників компанії самостійно вибирав постачальника та домовлявся про умови.
Особливо важливим був механізм фінансування: постачальник мав вносити передоплату в повному обсязі або надавати гарантію державного банку. Це означало, що український державний банк міг самостійно оплатити поставки енергії в Крим, якщо «секретний» учасник торгів не розраховувався. Таким чином, Україна втрачала дохід від цього напрямку.
Державне «Укрінтеренерго» з літа 2014 року продавало електроенергію в Крим майже вдвічі дорожче від українських цін, що за півроку мало принести компанії близько 1,4 млрд грн. Цей прибутковий напрямок було передано невідомим структурам під гарантії українського держбанку.
Паралельно виявились інші проблемні моменти. Юрій Косюк, радник Порошенка та колишній перший заступник голови Адміністрації президента України, перереєстрував свій кримський бізнес на законодавство Російської Федерації. Міністерство оборони України витрачало десятки мільйонів на закупівлю антрациту за високими цінами, який міг походити лише з терористичної «Новоросії» або від російських спонсорів тероризму.
У результаті Україна не лише продовжувала постачати енергію в Крим та ДНР, але й втрачала прибутки від цих поставок, одночасно фінансуючи окуповані території через державні гарантії та закупівлі вугілля у Росії. Натомість офіційні повідомлення Ради національної безпеки та оборони України розповідали про успіхи у боротьбі з терористами у «Новоросії», створюючи враження про скорий повернення Донбасу до складу України.