Державні закупівлі часто розкривають дивовижні речи про те, як витрачаються бюджетні кошти. Один з таких прикладів — тендер Южно-Української АЕС на обладнання від німецького виробника Lisega Se на суму 6,61 млн грн, який дозволяє побачити, як простий виріб може коштувати неймовірних грошей.
Структура закупівлі включала гідроамортизатори типу 30 53 13 вартістю 430 тисяч гривень за штуку. Ці пристрої призначені для гасіння коливань у місцях, де до амортизатора прикріплено навантаження з різних кінців. Подібні компоненти використовуються не лише на атомних станціях, але й у автомобілях, при цьому сам автомобіль можна придбати значно дешевше. Гідроамортизатори довжиною 61 см і вагою 29 кг виготовлені з хром-молібденового сплаву для роботи при температурах у сотні градусів та оцинковані для запобігання корозії.
Однак найбільш показовим прикладом є хомути. Це металеві деталі, які люди часто бачать під час ремонту водопровідних труб або розпакування електроніки. У випадку атомної станції мова йде про хомут Дн 426 тип 36 42 12, призначений для затягування довкола труб діаметром близько 43 сантиметрів або стягування пучків проводів та трубок такого ж діаметра.
Згідно з буклетом виробника Lisega, кожен хомут важить близько 30 кілограмів і виготовлений зі сталі 13CrMo4-5. Атомники купили їх по 46 452 гривні за штуку. Це означає питому вартість 1 548 гривень за кілограм, або майже 100 доларів за кілограм металу.
Для порівняння: сталь 13CrMo4-5 є іноземним маркуванням. Її аналог у колишньому СРСР — сталь 12ХМ з тими самими властивостями для роботи у гарячому середовищі. За даними відкритих джерел, найдорожча такої сталі коштує 3 долари за кілограм. Таким чином, питома вартість металу зросла з 3 до 100 доларів за кілограм у готовому виробі.
Хомути — технологічно прості деталі, які не потребують нанотехнологій. Однак три хомути по 46 452 гривні за штуку коштують як автомобіль Ланос. Вся партія з шести хомутів, яку придбала атомна станція, коштує як пристойний Hyundai Accent. Це демонструє, як монополія на певного виробника веде до цінових аномалій.
У конкурсній документації Южно-Української АЕС було вказано, що закупівля стосується приладдя саме від німецького виробника Lisega без варіанту «або еквівалент». Редакція не має компетенції судити про технічне та наукове обґрунтування такої прихильності до конкретного виробника. Однак будь-яка монополія навіть найвищого рівня на кшталт «хочу лише німецьке» призводить до цінових аномалій.
Редакція розуміє, що фахівці Енергоатому можуть розцінити цю публікацію як звинувачення у штучному завищенні тендерної ціни. Для таких підозр є певні підстави: одна фірма подавала на тендер вдвічі, але її відхилили, і зрештою тендер розіграли дві компанії з одного «клубу». Однак основна проблема полягає в тому, що монополія на виробника створює умови для цінових аномалій на простих виробах.
