Компанія «Техінсервіс», один із ключових гравців на ринку біоетанолу в Україні, очолюється Василем Палійчуком, чия кар'єра тісно пов'язана з колом осіб, близьких до прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Це викликає питання щодо можливих конфліктів інтересів у контексті планів приватизації державного концерну «Укрспирту».
Біоетанольна схема функціонує на простому принципі. Речовину виробляють із тієї ж сировини, що й спирт для горілки, але офіційно вона призначена як домішка до бензину для підвищення екологічності та здешевлення палива. На відміну від спирту для алкогольних напоїв, біоетанол не обкладають драконівськими акцизами. Це створює можливість для отримання надприбутків через схему, коли спирт документально оформляють як біоетанол, а потім виробляють з нього горілку без сплати акцизів. Реалізація такої схеми неможлива без сприяння податкових органів та керівництва «Укрспирту», яке призначає директорів на спиртозаводи.
Зв'язок Коломойського з «Техінсервісом» пояснюється кількома факторами. Компанія є великим постачальником обладнання для виробництва біоетанолу та інвестувала 200 млн грн у переоснащення заводів «Укрспирту». Саме у «Техінсервісу» компанія «Укртатнафта», пов'язана з Ігором Коломойським, закупила устаткування для виробництва спиртової домішки до бензину. Засновниками «Техінсервісу» є п'ять кіпрських офшорів: «Банджімуп Холдінгз Лтд», «Денеміз Інвестментс Лтд», «Муратон Холдінгз Лтд», «Мурафол Лтд» та «Оміредіо Холдінгз Лтд». Така структура нагадує офшорні схеми оформлення власності групи «Приват». Однак прямих доказів участі Коломойського або його менеджерів у власності «Техінсервісу» немає.
Зв'язок Андрія Іванчука з компанією простежується чіткіше. Палійчук, який очолює «Техінсервіс», у 2004 році став директором ВАТ «Володимир-волинський цукровий завод». Три роки до цього цей завод очолював сам Іванчук. Нині Палійчук працює депутатським помічником Іванчука.
Іванчук та Яценюк були бізнес-партнерами у 2000-х роках. Вони разом засновували фірми «Юрек-аудит» та «Юрек.,лтд». За деякими повідомленнями, у останній фірмі також працював Максим Бурбак, який у 2014 році обіймав посаду міністра інфраструктури в уряді Яценюка і нині є заступником голови парламентської фракції «Народного фронту».
Після того як Яценюк у 2007 році очолив Верховну Раду, Іванчука призначили головою держпідприємства «Укрінтернерго». На цій посаді він кілька років завідував експортом електроенергії та іншими операціями, фактично не припиняючи приватного бізнесу. Залишивши крісло директора цукрозаводу, Іванчук ще кілька років залишався його співвласником разом із братами Келестіними.
Брати Келестіни – Валерій та Юрій – були впливовими івано-франківськими бізнесменами-політиками. Валерій був народним депутатом від Партії регіонів, Юрій – депутатом Франківської облради від тієї ж партії. У 2011 році уряд закупив у їхньої фірми цукру на 170 млн грн. Через рік влада Януковича відкрила проти «Володимирцукру» карну справу за цю поставку. Однак жоден із братів не був засуджений ні за часів Януковича, ні після Майдану, хоча Інтерпол оголосив Юрія Келестіна у розшук. Іванчук був партнером Келестіних лише до 2010 року, коли цю справу вже не було.
Окремо від Келестіних Іванчук очолював ТОВ «Цукрова компанія України», зареєстроване на Ірину Іванчук. Вона була прописана у квартирі на вул. Червоноармійська у Києві, де згодом були прописані Наталія та Василь Палійчуки. Коли Іванчук склав повноваження директора «Цукрової компанії України», його місце зайняв Володимир Степанович Яценюк.
Два роки тому Арсеній Яценюк був змушений визнати, що Володимир Степанович є його «двоюрідним або троюрідним братом». Таку забудькуватість пояснювали скандалом з розпилом майже 100 млн грн на будівництво медичного корпусу інституту Амосова. За припущеннями, ця сума призначалась Леоніду Юрушеву, у компанії якого працював «двоюрідний чи троюрідний брат» Яценюка.
Юрушев справді є великим забудовником і був дуже близьким до угрупування Януковича. Янукович та його Партія регіонів проводили ночі виборів у юрушевському готелі «Інтерконтиненталь». Саме цей готель ДУСя використовувала для розміщення гостей президента Віктора Януковича. Завод Юрушева був обраний виробником вагонів, які через «Прем'єр-лізинг» мали піти на «Укрзалізницю».
Офіс Юрушева на Подолі квартирував «Фронт змін» – партію Яценюка. Іванчук публічно називав Юрушева спонсором партії за часів опозиції. Коли Яценюк став головою уряду, представник юрушевського інвестфонду Максим Бланк став першим заступником директора «Укрзалізниці».
Палійчук після роботи на цукрозаводі близько п'яти років очолював фірми Юрушева «БФ завод», «БФ склад» та «Земля-48». Лише після цього він став керівником «Техінсервісу».
Компанія постачає спиртозаводам не тільки устаткування для виробництва біоетанолу. За даними «Вісника держзакупівель», «Техінсервіс» також постачає цукрову мелясу – сировину для виробництва спирту – на десятки млн грн щорічно на два крупні спиртозаводи: Івашківський на Харківщині та Наумівський на Сумщині. Обидва заводи завдяки «Техінсервісу» стали одними з найбільших виробників біоетанолу в Україні.
Тому немає сумнівів, що у випадку приватизації «Укрспирту» компанія Палійчука буде претендентом на частину активів державного концерну. Це пояснює активність Іванчука у парламенті щодо лобіювання рішення про приватизацію. Законопроект про приватизацію «Укрспирту» розробляв уряд Яценюка.