Справа підполковника Святослава Манжури почалася з затримання на гарячому. 19 січня помічник генпрокурора оголосив про затримання начальника управління тилу логістики Нацгвардії у момент отримання 232 тисяч гривень. За даними СБУ, гроші надійшли від керівників фірми «Візит» як винагорода за сприяння у перемозі на тендері щодо постачання м'ясних консервів. Розмір хабара становив 10 % від суми угоди за поставку тушонки.
Петро Порошенко особисто назвав прізвище затриманого, що було рідкісним випадком у новітній історії України. Печерський суд виявився поблажливим: вже за три дні офіцера випустили під заставу 240 тисяч гривень. Однак військовий прокурор виклопотав рішення про відсторонення Манжури від посади до кінця березня.
Замість прийняти таке рішення, підполковник подав скаргу до Апеляційного суду Києва з вимогою поновити його на роботі. У своєму обґрунтуванні він стверджував про «відсутність обґрунтованої підозри» у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, яка передбачає від восьми до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.
Манжура наводив аргументи про те, що слідчий суддя помилково дійшов висновку щодо можливості негативного впливу на хід досудового розслідування. За його словами, прокурор не довів достатніх підстав для застосування заходу забезпечення у вигляді відсторонення від посади.
Особливу увагу адвокат звернув на матеріальне становище офіцера. Манжура утримує непрацездатних батьків, неповнолітнього сина, доглядає за дідом та допомагає матері цивільної дружини. Єдиним джерелом доходу для всієї цієї групи осіб була його зарплата у Нацгвардії. Відсторонення від посади, за твердженням захисту, ставило його та його рідних у скрутне матеріальне становище.
Захист також посилався на те, що Печерський суд уже випустив Манжуру під заставу, що, на його думку, свідчило про необґрунтованість застосування відсторонення від посади.
Апеляційний суд Києва виявився менш поблажливим за першу інстанцію. 12 лютого клопотання було відхилено. Це означало, що до 28 березня затриманий на хабарі офіцер не зможе повернутися на посаду.
Проблеми з якістю товарів
Паралельно з розглядом справи Манжури виявилися серйозні проблеми з якістю закупівель, які здійснювала військова частина 3078 (Центральна база забезпечення Нацгвардії). Військові прокурори намагалися оскаржити низку контрактів, але їхні позови часто відхилялися через процесуальні помилки.
У червні 2014 року військова частина 3078 уклала договір з ПАТ «Астра Люкс» на поставку 16 200 комплектів польових утеплених курток та штанів на загальну суму 21,51 млн гривень. Позов прокурора стосувався суми 4,30 млн гривень, що становило рівно 20 % від вартості контракту — розміру штрафу за неякісний товар згідно з тендерною документацією. Це означало, що всі поставлені комплекти виявилися неякісними. Незважаючи на це, у листопаді 2014 року тиловики Нацгвардії знову уклали договір із тією ж фірмою на суму 21,74 млн гривень. «Астра Люкс» продовжує постачати одяг і армії.
Прокурор у позові припустився низки помилок. Він приписав військову частину до Міністерства оборони, хоча вона належала до Нацгвардії. Суддя не заперечив проти такої передачі. Крім того, прокурор не сформулював, яким чином було завдано збитків державі. Суддя дійшов висновку, що військова частина — це щось на кшталт державного підприємства, яке займається виключно господарською діяльністю. Контрольним ударом стало те, що найменування ПАТ «Астра Люкс» було викладено у скороченій формі. Суд заяву завернув, і прокурор більше не подавав позов.
Позов до ТОВ «Ежімо» стосувався поставки 11 620 пар берців на суму 4,26 млн гривень, укладеної 27 червня 2014 року. Позов на суму 853 тисяч гривень (20 % від контракту) означав, що всі берці виявилися неякісними. Прокуратура заявляла про розпочате кримінальне провадження за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство в особливо великих розмірах), але слідів розслідування у судовому реєстрі не виявилося. Можливо, тому що справу передали до МВС, яке також активно закуповувало взуття у цієї фірми. При першій спробі розглянути справу прокурор забув направити копію одного з додатків. З другої спроби справу все ж таки призначили до розгляду.
Позов до ПАТ «Виробничо-торгівельна фірма головних уборів «Горлиця» стосувався поставки 5 600 звичайних кашкетів та 9 700 кашкетів з ріп-стопу на загальну суму 1,44 млн гривень. Позов на 192 тисяч гривень відповідав розміру штрафу за поставку неякісних кашкетів з ріп-стопом. Прокурор не поставив свій підпис на заяві та вказав скорочене найменування відповідача. Суд заяву повернув без розгляду. «Горлиця» продовжує постачати кашкети до всіх силових структур.
Позов до невідомого ФОПа стосувався стягнення 9 тисяч гривень за поставку неякісного товару на загальну суму 45 тисяч гривень. При першій спробі прокурор не зробив опис вкладення у конверт та додав «нечитабельні копії». Суддя заяву завернув. При другій спробі прокурор не обґрунтував «інтереси держави» та не зазначив адреси та коди МВС та Нацгвардії. Суддя вдруге завернув заяву. Третьої спроби у реєстрі не виявилося.
За матеріалами Володимира Лютого для видання «Наші Гроші».