Протягом 2014 року з рахунків Держагентства з інвестицій та управління національними проектами (Держінвестпроекту) зникло близько 400 мільйонів гривень. За той самий період, коли волонтери збирали для армії 150 мільйонів гривень, службовці державного агентства здійснили низку фінансових операцій, які завершилися в грудні 2014 року.
Депозити в приватній фінустанові
У лютому 2015 року в Реєстрі судових рішень з'явилася справа, в якій Держінвестпроект подав позов на власне дочірнє підприємство «Повітряний експрес». Агентство вимагало розірвати депозитний договір, стверджуючи, що підлеглі структури без дозволу керівництва розмістили державні кошти на депозиті. Судове рішення визнало договір законним, хоча в самому документі не було зазначено суму спірних коштів.
Документи, що потрапили до редакції, розкрили деталі операції. «Повітряний експрес» розмістив 82 мільйони гривень на депозиті в ТОВ «Сапфір фінанс» під 22% річних. Крім того, у грудні того ж року держпідприємство поклало ще 25 мільйонів гривень на депозит у Профін банк.
Вибір фінустанови виявився сумнівним. ТОВ «Сапфір фінанс» з'явилася наприкінці 2013 року, а ліцензію НКЦПФР на кредитну діяльність отримала лише в травні 2014-го. Кінцевим власником компанії був юрист Іван Радик, фахівець з ліквідації проблемних підприємств. Його послугами раніше користувалися брати Дубневичі, нинішні народні депутати Блоку Петра Порошенка, коли закривали свою корпорацію «Колійні ремонтні технології» через номінальний продаж Радику.
Щодо Профін банку ситуація була ще гіршою. У грудні 2014 року, коли держава розміщувала в ньому депозит, Нацбанк провів перевірку установи. За даними регулятора, банк здійснював масштабні операції з готівковими коштами в гривні та надавав кредити новоствореним підприємствам з подальшим перерахуванням іншим контрагентам. У січні 2015 року Профін банк припинив діяльність разом із депозитами.
Депозитні договори від імені «Повітряного експреса» підписав тимчасовий виконувач обов'язків директора Геннадій Дяченко. На цю посаду його призначили 8 листопада 2014 року, у грудні він підписав необхідні документи, а потім швидко залишив посаду.
Земельні угоди біля Борисполя
У травні 2014 року, коли Росія розпочала військові дії проти України, «Повітряний експрес» придбав три ділянки землі біля Великої Олександрівки Бориспільського району загальною площею 7,7 гектара за 46,29 мільйона гривень. Покупка виявилася як недоцільною, так і завищеною в ціні.
Кінцевим продавцем земельних ділянок була фізична особа з севастопольською пропискою. Під час переходу земель з рук у руки вартість зросла в 20 разів. Якщо у 2013 році, перебуваючи у приватній власності, земля оцінювалася в 2 мільйони гривень, то перед продажем державному підприємству була проведена нова оцінка на суму 46 мільйонів гривень. «Повітряний експрес» сплатив запропоновану суму.
Ці земельні ділянки були придбані для будівництва залізничної гілки між Києвом та аеропортом «Бориспіль». Проект виник напередодні Євро-2012, коли влада сподівалася на зростання туристичного потоку. Уряд домовився з Китаєм про кредит на 373 мільйони доларів на будівництво. Однак після чемпіонату туристичний потік практично не збільшився, виникли розбіжності з китайськими кредиторами щодо залучення підрядників, і будівництво завмерло на стадії підготовчих робіт.
Договори купівлі-продажу земельних ділянок у травні 2014 року від імені «Повітряного експреса» також підписав Геннадій Дяченко. Як і в першому випадку, його тимчасово призначили на посаду директора, він підписав необхідні документи, а потім залишив посаду. Знову його послуги знадобилися в листопаді.
Позики під сумнівні активи
Фінансові операції в Держінвестпроекті розпочалися практично відразу після Майдану. У травні 2015 року агентство подало до суду на ТОВ «Боржава резорт» і ТОВ «Торговий дім «Борисфен», вимагаючи повернути позики в розмірі 165 мільйонів та 94 мільйонів гривень відповідно.
Етим компаніям у 2012 році Нацагентство під керівництвом Владислава Каськіва надало позики під 3,75% річних для проектів «Олімпійська надія-2022» та «Якісна вода». У судовому позові агентство стверджувало, що зобов'язання позичальників щодо повернення коштів не мають реального забезпечення, що призводить до високого ризику невиконання.
Журналістські розслідування кількох видань наприкінці 2012 року виявили, що «Боржава резорт» була практично сімейною фірмою тодішнього голови Нацагентства Владислава Каськіва, з його менеджерами, двоюрідними братами та іншими близькими особами. Незрозумілим залишалося, яке майно компанія заклала в обмін на 165 мільйонів гривень.
Після опублікування судового рішення народна депутатка Леся Оробець спробувала за допомогою депутатських запитів дізнатися деталі забезпечення позики. Держінвестпроект надав три відписки, не розкривши запитану інформацію.
Персонал і структура влади
Хоча Владислав Каськів де-юре залишив посаду голови Держінвестпроекту після Майдану, де-факто його вплив на агентство тривав. Нацагентство очолив Сергій Євтушенко, який у 2006 році був членом політради партії «Пора» Каськіва та балотувався до парламенту за списком блоку «Пора—ПРП». З 2010 року Євтушенко працював заступником Каськіва в Держінвестпроекті та був головою координаційної ради проекту «LNG термінал».
Після звільнення Каськів тривалий час збирав робочі наради службовців Держінвестпроекту. Агентство програвало всі суди, які само ж ініціювало, і навіть не намагалося оскаржувати рішення.
У листопаді 2014 року перший заступник голови Держінвестпроекту Кирило Бондар заявив, що електричка в Бориспіль таки буде побудована, але пройде під землею. Це означає, що на рахунках агентства знову з'являтимуться кошти, і знову доведеться спостерігати, як їх витрачатимуть.