Після окупації Криму державний «Чорноморнафтогаз» залишився з одним континентальним родовищем. Тепер і його втратить. Історія розгортається навколо договору, підписаного в березні 2014 року, коли в Україні кипіли політичні потрясіння, а в державних кабінетах втілювався принцип «бізнес понад усе».
Державна компанія віддає контроль
5 березня 2014 року перший заступник голови правління «Чорноморнафтогазу» Володимир Плечун підписав договір про спільну діяльність з приватним акціонерним товариством «Пласт». За цим стояв народний депутат від «Партії регіонів» Олександр Онищенко. Згідно з домовленістю, державна компанія передала контроль над своїм єдиним газовим родовищем на континентальній Україні.
У договорі зазначалось, що ПАТ «Пласт» вносить 71,64 млн грн, а «Чорноморнафтогаз» – право користування об'єктами Архангельського газового родовища (виробничий комплекс «Блок-кондуктор-1», «Центральная технологічна платформа-7») та об'єктами Стрілкового газового родовища. Архангельське розташоване в 70 кілометрах від берега на шельфі Чорного моря, Стрілкове – на шельфі Азовського моря неподалік від села Стрілкове Херсонської області. Загальна вартість державного внеску склала 47,76 млн грн. За такого розподілу частка ПАТ «Пласт» становила 60%, частка «Чорноморнафтогазу» – 40%.
Документ підписував Плечун, оскільки керівник держпідприємства Сергій Головін видав йому довіреність і пішов на лікарняний. Цей крок виглядав розумним: Головін належав до конкуруючого сімейного угрупування імені Едуарда Ставицького і мав досвід конфліктів з впливовим Юрієм Бойком.
Чому обрали саме цю компанію, залишається невідомим. Варто лише зазначити, що підписання угоди відбулось наступного дня після того, як кримська самопроголошена влада змінила керівництво компанії та захопила всі кримські активи «Чорноморнафтогазу». Крім того, це родовище деякий час перебувало під контролем російської армії, коли на Арабатській стрілці в Херсонській області висадився російський десант.
Судова битва починається
Головін довго залишався на посаді – держкомпанія без активів, але з непогашеними кредитами та втраченими документами, нікому не була потрібна. Лише 10 липня його відсторонили, і в. о. голови правління стала Світлана Нежнова. Через два тижні Плечун раптово згадав про діючу до кінця року довіреність від Головіна і 29 липня подав до суду позов про розірвання договору з «Пластом» – того самого договору, який він сам підписав.
Нове керівництво компанії дізналось про цю дію випадково. Зрозумівши, що топ-менеджер діє без узгодження, «Чорноморнафтогаз» звернувся до суду з клопотанням не брати до уваги довіреність Плечуна та скасувати засідання для ретельнішої підготовки.
Суддя Щоткін О.В. відмовив у цьому прохванні. Вже 4 серпня він винес вердикт, що договір складений правильно і розриву не підлягає. На засіданні Плечун доводив, що договір потребує скасування, оскільки на його підписання не було дозволу Кабінету Міністрів. Суд відповів, що власником «Чорноморнафтогазу» є «Нафтогаз», а не КМУ, тому позов некоректний. Нове керівництво компанії не подало апеляцію.
Другий раунд судових баталій розпочався зі скарги від «Нафтогазу» про те, що договір вартістю більше 10 млн грн міг бути укладений лише з його дозволу. Крім того, Закон «Про надра» забороняє власнику спецдозволу на користування надрами вносити їх як вклад у спільну діяльність.
Київський апеляційний господарський суд (судді А.І. Тищенко, Ю.Б. Михальська, Б.В. Отрюх) залишив ці доводи без задоволення. Колегія виявила, що статут «Чорноморнафтогазу» зобов'язує правління узгоджувати договори вартістю понад 10 млн грн з «Нафтогазом». Однак про голову правління там нічого не сказано. Судді дійшли висновку, що статут не містить жодних вказівок на виключну компетенцію Правління щодо цього питання та не зазначає обмежень щодо права Голови Правління укладати договори. Таким чином, Правлінню – не можна, але голові правління одноосібно – можна.
Справа дійшла до Вищого господарського суду. У грудні попереднього року Вищий суд скасував рішення обох попередників, зазначивши, що до засідань мав бути залучений орган державної влади, який здійснює управління корпоративними правами «Чорноморнафтогазу». Суд також повідомив молодшим колегам, що вони «не в повній мірі» розібрались із проблемою статуту, і що «судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими».
Дивні обставини останніх засідань
Чергове судове коло розпочалось з незвичайних подій. До засідання першої інстанції долучились прокурор і «Нафтогаз», але ні представник останнього, ні представник позивача «Чорноморнафтогазу» до залу суду не прибули. Суддя В.М. Антонова це не збентежило. Вона повторила всі доводи попередників і винесла вердикт, що договір розривати не можна.
Епізод з апеляцією виглядає ще дивніше. Десять днів тому Київський апеляційний господарський суд відмовився прийняти скаргу «Чорноморнафтогазу». Підприємство просило прийняти апеляцію з відстрочення сплати судового збору, оскільки всі його рахунки заарештовані. На підтвердження надало постанову державного виконавця про арешт рахунків. Суд (судді Б.О. Ткаченко, В.О. Зеленін, О.Ф. Синиця) погодився, що заарештовано 15,5 млн грн, але повідомив, що немає впевненості, чи справді заарештовані всі рахунки. Тому апеляційну скаргу повернули скаржнику. Розмір судового збору, який мав сплатити «Чорноморнафтогаз», становив 609 грн.
Онищенко та його компанія
Власником ПАТ «Пласт» є народний депутат Олександр Онищенко (група «Воля народу»). 20% компанії належать людям Азарова. У 2012 році Онищенко перейняв компанію у екс-нардепа Давида Жванії. За декілька днів до укладання договору з «Чорноморнафтогазом» у попередньому депутатському скликанні Онищенко покинув фракцію «Партії регіонів» та став членом депутатської групи «Економічний розвиток».
Два факти заслуговують на увагу. Під час останніх виборів Блок Петра Порошенка розчистив нафтогазовому бізнесмену округ, не виставивши йому нікого на противагу. Учора група депутатів від «Народного фронту» передала в Генеральну прокуратуру заяви про злочини на п'ятьох депутатів, включаючи Онищенка. За його словами, це стосується махінацій у сфері видобутку нафтопродуктів, коли афільовані з ним спільні з «Укргазвидобуванням» компанії незаконно заволоділи державними свердловинами.
Що далі?
Неясно, чим закінчиться судова епопея щодо повернення родовищ у державну власність. Однак суд досліджує лише те, чи правильно підписаний договір. Навіть якби «Чорноморнафтогаз» отримав за родовище одну гривню, суд визнав би, що це зроблено «в рамках чинного законодавства».
Інша справа – правоохоронні органи. Вони мають дослідити питання, які суди не розглядають: чому саме «Пласту», чому за такі гроші, чому віддали контроль. Це набагато складніші запитання, особливо якщо слідство проводитиме не президентська прокуратура, а інші органи. Питання залишається відкритим, чи спроможні правоохоронці розібратись у цій справі та встановити, чи була угода адекватною та чи не завдала вона збитків державному бюджету.