Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус тиждень тому запропонував гендиректору ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» Руслану Журилу звільнитися за власним бажанням. Конкретні причини міністр не назвав, але його позиція викликала гостру реакцію керівництва держпідприємства, яке входить до складу Іршанського ГЗК та Вільногірського ГМК.
Прес-служба ОГХК відповіла на критику заявою про те, що Абромавічус «неодноразово пропонував менеджменту ОГХК підтримати призначення його бізнес-партнера Костянтина Лісничого в керівництво компанії». Компанія назвала звинувачення безпідставними і такими, що «поставили під загрозу укладання контрактів з партнерами».
Проте саме до партнерів держпідприємства виникають серйозні питання. За даними «Наших грошей», після призначення Журила п'ять фірм менш ніж за рік виграли підряди ОГХК на загальну суму 1,05 млрд грн. Це становить дві третини від усіх тендерів держкомпанії, які склали 1,66 млрд грн. Переможцями торгів стали ПАТ «Гарант Метиз Інвест», ТОВ «Енерджі трейд груп», ТОВ «Світ сталі», ТОВ «Юнітранс Оператор» і ТОВ «Імекс Мінералс».
Ці компанії часто імітували конкуренцію між собою, що призводило до неадекватних цін. Вільногірський ГМК замовляв у «Енерджі трейд груп» дизельне паливо, змінюючи його вартість десять разів. При кожній зміні залишалась різниця щонайменше 10% порівняно з ринковою ціною. У середині квітня ГМК визначило ціну 21 000 грн./т, тоді як за даними «Консалтингової групи А-95», середня оптова ціна в Україні 14-21 квітня становила 19 270 грн./т.
На 1 вересня ОГХК встановила ціну на дизпаливо 15,66 грн./л без ПДВ. Для порівняння: «Київпастранс» того ж дня замовив дизель по 12,90 грн./л уже з ПДВ. Різниця значно перевищує 10-відсоткову маржу.
Паливний тендер Вільногірського ГМК розіграли «Енерджі трейд груп» і «Світ сталі». Обидві мають зв'язки з Журилою та його попереднім місцем роботи – Східним ГЗК, який видобуває уранову руду у Жовтих Водах. «Енерджі трейд груп» через ланцюжок веде до благодійного фонду «Наше місто», співзасновником якого був Журило. «Світ сталі» пов'язана з Сергієм Дроботом, який очолював СхідГЗК, де Журило працював заступником.
Липневий тендер Іршанського ГЗК на постачання труб на суму 2,56 млн грн розіграли «Світ сталі» та ТОВ «Атомінвестбуд», засновником якої раніше був сам Журило. Замовник не оприлюднив ціни на окремі найменування труб, тому оцінити рівень завищення неможливо.
З контрактами ПАТ «Гарант Метиз Інвест» ситуація прозоріша. Іршанський ГЗК у липні купив сталеві канати діаметром 13,5 мм ГОСТ 7668-80 Г-В-Н-Р 1770 по 24,78 грн./м. За даними відкритих джерел, такі канати продавались по 15,10-15,90 грн., що приблизно на 40% дешевше від тендерної ціни.
«Гарант Метиз Інвест» має зв'язки з угрупуванням «Приват» Ігоря Коломойського. За даними Smida, четверо топ-менеджерів цієї компанії раніше працювали у «Приватбанку». У 2008 році Журило і представники «Приватбанку» відкривали завод «Гарант Метиз Інвесту» у Жовтих Водах. Приватна фірма придбала виробничий корпус на території підприємства «Електрон-газ», яке проходило санацію під керівництвом Володимира Горба, директора фірми «Славутич-капітал» Геннадія Корбана – відомого прихильника Коломойського. Заступником Горба у санаційному процесі, за результатами якого «Гарант метиз інвест» отримав корпус, був Журило.
Коломойський у 2014 році доклав зусиль, аби держава відібрала Іршанський та Вільногірський комбінати у групи Дмитра Фірташа. Наслідком цього стало призначення Журила на керівництво цими комбінатами. Згодом Корбан зробив заяву про те, що Журило працював на СхідГЗК «у щільній зв'язці» з тією частиною «Енергоатому», яку контролює нардеп від «Народного фронту» Микола Мартиненко, і нібито саме Мартиненко перемістив менеджера на ОГХК.
Однак у Мартиненка є й інший бік медалі – його давній бізнес-партнер Давид Жванія, з яким він останнім часом знаходиться у поганих стосунках через конфлікт за контроль над «Енергоатомом». Раніше «Енерджі Трейд Груп» тримала рахунки виключно у «Діамантбанку» Жванії. На тендерах у 2010-2012 рр. «Енерджі Трейд Груп» найчастіше конкуренцію складав саме «Діамантбанк». Після Майдану Жванія переметнувся до «приватівського» табору. Тому твердження про те, чия людина Журило, можуть бути лише словами, а факти говорять про запровадження на ОГХК схеми, яку раніше провадило угрупування Фірташа.
За часів Януковича менеджери Фірташа зайшли на усі крупні хімкомбінати України, перевівши більшість їхніх тендерів на ТОВ «Сінтез ресурс». Не у всіх випадках йшлось про завищення ціни, але у всіх випадках держава не могла проконтролювати, чи отримують держкомбінати замовлені товари та послуги. При цьому держпідприємства влізали в борги перед «Синтез ресурсом» на всі 100% тендерної ціни. Це призвело до того, що уряд не може відібрати у Фірташа ПАТ «Сумихімпром». «Сінтез ресурс» заявив про мільярдну заборгованість і ввів держпідприємство в процедуру банкротства. Комбінатом продовжують управляти фірташівці, і це триватиме стільки років, скільки вони захочуть – такі особливості українського банкрутного законодавства.
У випадку з ОГХК головне те, що держпідприємства під керівництвом Журила за результатами тендерів влізають у відносини з кількома фірмами, які згодом запросто зможуть обанкрутити обидва комбінати, якщо на те буде воля. Поки до того дійде, необхідний оперативний контроль над їхньою роботою.
На приватні фірми виводяться навіть окремі фрагменти виробничого ланцюжка. Вільногірський ГЗК платить фірмі «Імекс Мінералс» за розробку та переміщення грунту на розробці Малишевського родовища (68,64 млн грн.), буріння з гідротранспортом керна (2,47 млн грн.), ремонт та техобслуговування техніки САТ та JCB (9,76 млн грн.), перевезення видобутої руди (40,65 млн грн.). Десятки мільйонів йдуть на фірму зі статутним капіталом 1 тисяча гривень, яка була заснована одночасно з приходом Журила на ОГХК.
«Імекс Мінералс» магічним чином розпоряджається спецтехнікою, яка працювала на комбінаті задовго до виникнення цієї «прокладки». Гроші йдуть їй тому, що вона виграла відкриті торги у ТОВ «Реймс транспорт». Ця контора записана на панамський офшор, але раніше вона тендерила на СхідГЗК, звідки прийшов Журило.
За матеріалами журналістів Юрія Нікольова та Анни Сороки, опублікованими видавництвом «Наші Гроші», ці дані мають переконати читачів у необхідності змін у керівництві держпідприємств. Ще краще, якби цим питанням займались не міністерство економіки, а інші центральні органи влади.