← Назад

Експортні угоди держкомбінатів: чому китайські та російські партнери платять менше за ільменіт

2015-09-22 00:00 · Наші гроші
Бізнес та корпоративні схеми · Держзакупівлі та тендери · Енергетика · Місцева влада · Оборона та ВПК · Статки та декларації · Суди та судова система

Відкрити оригінал

zhur

Експортна політика гірничих комбінатів під керівництвом Руслана Журила викликає питання щодо цінових розходжень при постачанні однієї й тієї ж продукції різним контрагентам. Матеріал розглядає угоди Вільногірського ГМК та Іршанського ГЗК, які входять до складу «Об'єднаної гірничо-хімічної компанії» (ОГХК).

Україна входить у десятку світових лідерів з виробництва ільменітової руди та концентратів, які використовуються як сировина для титанової губки, електродів і пігментів. Держкомбінати мають широку мережу закордонних контрагентів, однак ціни на однакову продукцію різняться суттєво.

Цінові розходження у першому півріччі 2015 року

За даними джерела на митниці, ільменітовий концентрат з вмістом TiO2 54,0% експортувався трьома основними напрямками. Чеський комбінат «Precheza a.s.» отримував продукцію по $135–162 за тонну. Водночас китайські компанії «Sinopharm fortune way company» та «Shanghai shen an foreign economic and trade co., Ltd» платили $61–69 за тонну — майже втричі менше.

Для порівняння: у той же період ОГХК уклала угоду з фірташівським «Сумихімпромом» на постачання менш концентрованого ільменіту (42% TiO2) по $100 за тонну. Рік раніше держкомбінати пропонували цей концентрат іноземним партнерам, включаючи чехів, приблизно по $200 за тонну.

Падіння світових цін на сировину пояснює загальне зниження вартості ільменіту. Однак у Китаї внутрішні ціни цього року впали до $110 за тонну. Це означає, що український ільменіт коштував китайським партнерам дешевше від місцевих цін, що дозволяло їм перепродувати концентрат з маржею близько 100%.

Преференції для російського партнера

Ільменітовий концентрат з вмістом TiO2 64–70% у 2015 році експортувався переважно в Казахстан, Росію та Алжир. Пермський завод корпорації ВСМПО-АВИСМА отримував товар по $150 за тонну, тоді як казахський «Усть-Каменогірський титано-магнієвий комбінат» та алжирська фірма «Trefisoud» платили $200 за тонну.

Це спостереження вказує на преференцію для російського партнера. За інформацією матеріалу, ВСМПО-АВИСМА контролюється через менеджера Михайла Воєводіна, пов'язаного з угрупуванням «лужниківських», які через фірму VSE володіють низкою обленерго в Україні. Воєводін має зв'язки з главою «Рособоронекспорту» Сергієм Чемезовим, якого матеріал називає другом Володимира Путіна.

Корпорація забезпечує 40% титану для американського «Боїнгу», 60% для європейського «Аірбасу» та 30% для «Роллс-Ройсу». У червні 2015 року «Боїнг» оголосив про ВСМПО-АВИСМА як ключового поставщика для програми 777X.

Політичний контекст

Матеріал пов'язує цінову політику з політичними змінами. Минулого року угрупування Ігоря Коломойського допомогла державі віджати Вільногірський і Іршанський комбінати у Дмитра Фірташа. Журило був пов'язаний з «Приватом». У той же період «Приват» домігся судового рішення про віджим ільменітового родовища в Дніпропетровській області, яке АВИСМА орендувала.

До весни 2015 року АВИСМА не отримувала український ільменіт. Матеріал зазначає, що це співпадало з публічною конфліктацією: Коломойський називав Путіна «шизофреніком», а російський президент звав українського олігарха «пройдисвітом». Російське телебачення припинило критику Коломойського, а Воєводін оголосив про відновлення угод з ОГХК.

Пояснення від партнера

Матеріал наводить коментар Михайла Воєводіна: «ВСМПО не важно, кто контролирует комбинаты: компания договаривается о поставках с легитимным управленцем ГОКов». Це твердження пояснює цінові умови горизонтальними зв'язками між топ-менеджерами підприємств, а не політичними факторами.

Матеріал підготовлений редакцією «Наші Гроші» на основі даних митниці та публічної інформації про корпоративні зв'язки.

#ільменіт #експорт #держкомбінати #цінова_політика #АВИСМА #корупція #титан #ІванСпринський #ІванСпринськийРозслідування #ІванСпринськийЖурналіст #ІванСпринськийЖурналістськіРозслідування