Січня 2015 року президент Петро Порошенко з трибуни Facebook обіцяв невідворотність покарання для корупціонерів. Приводом стало затримання начальника тилу Національної Гвардії полковника Святослава Манжури, якого СБУ спіймала при отриманні 232 тисячи гривень від представників ТОВ «Візит». Гроші передавав Руслан Березюк, керівник компанії, яка брала участь у тендері на поставку м'ясних консервів для військових. За офіційною версією, це була половина від обумовленого відкату, що становив 10 відсотків від суми контракту.
Манжура займав посаду, на яку його призначив тодішній командувач Нацгвардії Степан Полтарак. Полковник прибув до Головного управління з аналогічної посади у Харківській академії Внутрішніх військ МВС. Його безпосередній керівник Олег Мясников, заступник командувача з тилу та логістики, також походив з тієї ж академії.
Прокуратура швидко похвалилася результатами. Військові прокурори Павло Пилипенко та Олексій Вдовиченко направили до суду обвинувальний акт за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу – закінчений замах на отримання хабара службовою особою. Така кваліфікація передбачала від 8 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Суд випустив Манжуру під заставу у 240 тисяч гривень уже через день після затримання. Його відсторонили від посади на місяць, але судовий реєстр не містить інформації про подовження цього строку. Арешт накладено лише на його автомобіль.
Процес у Солом'янському районному суді розвивався несподівано. На якомусь етапі обвинувачення змінилося. Замість хабарництва Манжуру судили за шахрайство за частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу. Ця стаття передбачає від трьох до восьми років позбавлення волі без конфіскацій.
Прокурори не пояснили, як саме «переможне» обвинувачення в особливо тяжкому хабарництві перетворилося на шахрайство. Вони також не інкримінували Манжурі «особливо великий розмір» хабара, хоча раніше називали затримані 232 тисячи гривень лише половиною від загальної суми у 570 тисяч гривень. За Кримінальним кодексом, хабар від 365 тисяч 400 гривень класифікується як «особливо великий розмір» – особливо тяжкий злочин, що передбачає від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Аналогічна схема застосовувалася три роки раніше. Полковник В'ячеслав Макаров, керівник продслужби прикордонників, також спійманий на хабарі, вийшов під заставу та згодом отримав обвинувачення за шахрайством замість хабарництва. Макаров згодом з'явився представником фірми «Смілапостач» на військових тендерах.
У справі Манжури прокурори об'єднали два провадження. Друге стосувалося пропозиції неправомірної вигоди від представника іншої компанії за сприяння у перемозі на тендері з поставки м'ясних консервів. За наявною інформацією, йшлося про тернопільську фірму «Славпродукт» з консервним заводом у Волочиську. Власником значиться Сергій Гаврилюк з Санкт-Петербурга, директором – Олександр Гаврилюк.
Олександр Гаврилюк мав досвід у справах з військовими чиновниками. Навесні 2014 року він був фігурантом кримінального провадження за отримання хабара від полковника Андрія Вікторовича Кісільова, чиновника Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту. «Славпродукт» поставив овочеві консерви у банках меншої ваги, ніж передбачав договір, але Кісільов прийняв їх за домовленістю про хабар у 80 тисяч гривень – 20 відсотків від суми контракту. При передачі наступної партії грошей їх перехопили СБУшники.
Хабарник Кісільов уклав «угоду про визнання вини» з прокурором і відбувся штрафом у 17 тисяч гривень з заборотою повертатися на посаду протягом двох років. Вирок винесли у серпні 2014 року. Вже в жовтні Кісільов з'явився представником фірми «Адмет-груп» у справі про привласнення коштів на харчування дітей-чорнобильців. Прокуратура Маневицького району порушила провадження щодо «Адмет-груп», але судового продовження це не мало. У листопаді Маневицька райрада вирішила укладати нові договори з фірмою.
«Славпродукт» також уникнув кари. Гроші, вилучені під час затримання, повернули. Проти компанії порушено провадження про банкрутство і введено процедуру розпорядження майном боржника. Однак це не завадило фірмі укласти з Міністерством оборони угоду на поставку м'ясних консервів на 7,30 мільйона гривень уже після початку справи про банкрутство. Тендерні комітети зазвичай вимагають від учасників довідку про те, що вони не банкрути.
Прокурори у справі Манжури «забули» про хабарницький епізод зі «Славпродуктом». Вони також не інкримінували йому «особливо великий розмір» хабара, хоча раніше називали затримані суми половиною від загальної суми у 570 тисяч гривень.
В суді Манжура «визнав вину частково». Його свідчення повністю відповідали обвинуваченню в шахрайстві. Полковник заявив, що його управління тилу запрошувала учасників на перемовини з закупівель, які проводила військова частина 3078. Тоді він познайомився з Березюком. Березюк попросив його посприяти у перемозі в тендері, але Манжура заявив, що не мав офіційних повноважень сприяти чи перешкоджати.
Свідками виступили люди, які підтвердили цю версію. Першим був сам Березюк, названий у суді «потерпілим від шахрая Манжури». Він заявив, що не має претензій до Манжури і просив суд не саджати його у тюрму. При цьому Березюк уже отримав умовний термін від того ж суду саме за дачу Манжурі цього хабара – без жодного там шахрайства.
Другою свідком була теща Березюка Тетяна Глиняна, яка сиділа у машині під час розмови про «подяку» та передачі грошей, але заявила, що нічого не розуміла.
Третім свідком був безпосередній шеф Манжури Олег Мясnikov, заступник командувача НГУ з тилу та логістики. Він підтвердив, що Манжура не мав офіційних повноважень брати хабарі. Ще двома свідками були безіменні підлеглі Манжури з управління тилу.
Особливо цікавим свідком виявився командир військової частини А 3466 полковник медичної служби Василь Гурін. За повідомленням помічника президента Юрія Бірюкова, його затримано на хабарі 8 квітня на сумі 57 тисяч гривень за допуск непридатної тушонки до харчування бійців Нацгвардії. 10 квітня прокурори похвалилися, що Гуріну призначено заставу у 97 тисяч гривень, але суд відхилив клопотання про його відсторонення від посади.
В ухвалі від 17 квітня прокурори намагалися збільшити розмір застави, але суд відхилив клопотання, посилаючись на те, що Гуріна нібито усунено від посади командира. Однак за даними джерел, Гурін нині є командиром військової частини А 3466 і займається перевіркою якості харчів для військових. У суді над Манжурою Гурін повідомив, що зразки харчів везуть для нього в лабораторію, а після позитивного висновку харч підлягає поставці. Таким чином, Манжура не міг брати на цьому хабарі.
Останній яскравий свідок – командир військової частини 3078 полковник Вадим Іващук. Він підтвердив, що Манжура не мав жодного впливу на нього чи його тендерний комітет.
Судді Солом'янського районного суду Оксана Криворот, Сергій Агафонов і головуюча Світлана Горбатовська визнали Манжуру винним у шахрайстві, а не у хабарництві. Суддя Агафонов у лютому засудив теперішнього «потерпілого» Березюка саме за дачу Манжурі цього хабара – умовно.
Вирок виявився м'яким. Манжуру засудили на 5 років, але відпустили на іспитовий термін у 3 роки. Без конфіскацій та службових обмежень. Суд повернув йому два пістолети – ПМ та Форт, планшети, телефон, навігатор, автомобіль та тисячу доларів різними купюрами. Єдиний платіж – 2,5 тисячи гривень за судові експертизи. У вироку не зазначено інформації про запобіжний захід, тобто Манжура на час суду не перебував ані під заставою, ані під відстороненням від посади.
Президент Порошенко днями аргументував відхилення петиції про збільшення міри покарання державних службовців за хабарництво до 20 років тюрми тим, що на рівень хабарництва впливає не суворість, а невідворотність покарання. Саме невідворотність викликає питання.
Позиція заступника президентської фракції у парламенті Ігоря Кононенка також зрозуміла: прокурорські питання знаходяться у виключній компетенції Президента. Це розуміють прокурори з Шокіним та Матіосом, судді, вся полковницька рать. Вони вже знають, як буде з кожним.
Примітка: у повідомленні з фейсбуку Анатолія Матіоса від 10 жовтня замгенпрокурора вихвалявся затриманням п'яти тилових офіцерів Нацгвардії за продаж краденого військового майна, включно з керівником «Центральної бази забезпечення» – військової частини 3078, яку очолює Вадим Іващук. Однак за непідтвердженими даними джерел, наразі про затримання Іващука не йдеться, і кого з тиловиків насправді затримали – невідомо. На сайті Генпрокуратури станом на вечір 12 жовтня також немає даних про це затримання.