Держпідприємство «Укрчастотнагляд» провело тендер на розробку системи перенесення мобільних номерів (MNP) на суму 72 млн гривень. Переможцем став ТОВ «Діалінк», яке запропонувало впровадити програму литовської компанії Mediafon. Однак журналісти виявили низку фактів, які викликають запитання щодо прозорості процесу.
Технічні вимоги та конкурентні переваги
У судовому позові однієї з компаній-учасниць, процитованому виданням InternetUA, наводилися докази того, що тендерна документація містила специфічні технічні вимоги. Зокрема, учасників зобов'язували використовувати «SFTP-інтерфейс». За твердженням позивача, подібна термінологія зустрічається лише в описах системи Numlex компанії Mediafon. Крім того, пункт 3.5.4 документації конкурсних торгів багато в чому копіював опис цієї литовської системи, включаючи вимогу щодо передачі даних про план нумерації в окремому файлі — вимога, яка була впроваджена у Російській Федерації, але не обумовлена для телекомунікаційної мережі України.
ТОВ «Хуавей Україна» подало заявку на суму 27 млн гривень — майже втричі дешевше за переможця. Компанія була виключена з тендеру. У прес-релізі «Укрчастотнагляду» пояснювалось, що Хуавей не є розробником програмного забезпечення MNP і залучила субпідрядника ТОВ «Технічний центр інтернет», у якої відсутній досвід впровадження такої послуги. Прес-секретар «Укрчастотнагляду» Ігор Халявинський заперечив, що умови були «виписані під одну компанію», зазначивши, що всі шість учасників конкурсу запропонували рішення на базі SFTP-протоколу.
Повернення до простих схем
Журналісти «Наших грошей» звернули увагу на те, що вартість роботи визначили з точністю до сотень гривень — 72 124 900 гривень, а пропозиція «Діалінка» виявилась нижчою лише на 0,5% від очікувань замовника. Це викликає запитання щодо того, як замовник настільки точно передбачив вартість досить творчої роботи.
Стратегічний план розвитку «Укрчастотнагляду» був оновлений у лютому 2015 року. Одним з нововведень стало створення системи централізованого технічного адміністрування персональних номерів та переносу абонентських номерів. Саме після озвучення цих планів у реєстрах почали відбуватися зміни у складі засновників «Діалінка».
Зміни у власності та патентні права
На 2 лютого 2015 року, напередодні публічного оголошення планів «Укрчастотнагляду», зі складу засновників «Діалінка» вийшли Геннадій Ільїн та Лариса Ямчукова. У реєстрі залишились лише Тетяна Нечипорук та Сергій Халімоненко.
Геннадій Ільїн — екс-депутат Київради з президентської фракції «Солідарність», був замголови комітету з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією. Він має розгалужений бізнес у сфері нерухомості, включаючи 2,34 гектара землі неподалік Осокорків та частку у фірмі «Класик», яка була замовником будівництва торгівельного центру на Львівській площі, 8б у Києві. Його партнеркою там виступала Наталія, дружина екс-заступника генпрокурора Анатолія Даниленка. Ільїн також володіє приміщеннями у торговому центрі на проспекті Перемоги разом з Ілоною, донькою екс-генпрокурора Віталія Яреми, та В'ячеславом Даниленком.
Племінник Ільїна Євген був керівником ТОВ «Грандіс Інвестментс», засновленої офшорною белізькою компанією «Бейрок Файненс Лімітед». Екс-голова СБУ Валентин Наливайченко заявляв, що на офшори «Бейрок Файненс Лімітед» та «Мелліан Менджмент ЛТД» виводяться кошти колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького і тих, хто «став його кришувати після перемоги Майдану». Син Ільїна Микита виступав співзасновником фірми «Солтанівка Каскад», власника каскаду ставків під Києвом, де розташовано маєток Даниленка. Ільїна не взяли на перевибори Київради 2015 року.
У кінці 2014 року Ільїн отримав авторські права на низку «літературних письмових творів технічного» та «науково-практичного характеру», зареєстровані у Державній службі інтелектуальної власності. Серед них: «Автоматизоване робоче місце, робоча станція «Е-документ» для видачі документів»; «Типове положення щодо захисту інформації в комп'ютерних системах від несанкціонованого доступу в державних органах влади»; «Програма проведення попередніх випробувань системи «BITS» в державних органах влади»; «Типова модель загроз інформації для державних органів влади» та інші.
Співавторами Ільїна виявились Лариса Ямчукова та Тетяна Нечипорук. Ямчукова — дружина голови Державної міграційної служби Сергія Радутного, призначеного на посаду у березні 2014 року. Дружина начальника Держслужби отримала авторські права на обладнання для цієї служби через півроку після призначення чоловіка, причому у співавторстві з впливовим депутатом з фракції Порошенка.
Після цього Ямчукова та Ільїн вийшли зі складу засновників «Діалінка», залишивши там у власниках Нечипорук, свою патентну співавторку. Фірмі вистелили шлях до 71 млн гривень на розробку системи перенесення мобільних номерів.
Держпідприємство у фаворитах влади
«Укрчастотнагляд» — держпідприємство, яке ходить у фаворитах влади. За даними «Вісника держзакупівель», цій конторі єдиній в країні після 2014 року вдалось провести тендер на будівництво (добудову) нового офісу за 53,61 млн гривень, хоча вона вже мала пристойний офіс, введений в експлуатацію у 2000 році.
Директором «Укрчастотнагляду» з лютого 2015 року є Володимир Корсун. До нього держпідприємство очолював Валентин Резніченко, нинішній губернатор Дніпропетровської області та бізнес-партнер голови Адміністрації президента Бориса Ложкіна.
Офіційна позиція та документація
Після опублікування матеріалу прес-секретар «Укрчастотнагляду» Ігор Халявинський надіслав лист з запереченням. Він зазначив, що загальні вимоги до SFTP-інтерфейсу визначені в документації конкурсних торгів, і жоден з шести учасників конкурсу, включаючи ТОВ «Хуавей Україна», не виникло питань щодо цього інтерфейсу. Халявинський підкреслив, що всі запропоновані учасниками рішення містили SFTP-протокол як найбільш привабливіший через вбудовану підтримку шифрування.
Халявинський також уточнив, що пропозицію ТОВ «Хуавей Україна» було відхилено через низку порушень вимог документації конкурсних торгів, а не через фінансову неспроможність. Компанія Хуавей не є розробником програмного забезпечення MNP і залучила субпідрядника ТОВ «Технічний центр інтернет», у якої відсутній досвід впровадження послуги MNP — один з основних критеріїв конкурсу.
За підсумками конкурсу до оцінки було допущено три компанії: ТОВ «Діалінк», ТОВ «Т4В» (Республіка Польща) та дочірнє підприємство «Ерікссон» з 100% іноземними інвестиціями. Усі вони мали різні технічні рішення, однак усі повністю влаштовували операторів мобільного зв'язку. Переможцем визнано «Діалінк», рішення якого базується на програмному забезпеченні литовської компанії Mediafon з практичним досвідом впровадження послуг MNP у семи країнах світу, у двох з яких система була впроваджена у 2015 році. Засідання конкурсних торгів транслювалися в режимі онлайн на каналі УДЦР на YouTube. Технічно-економічне обґрунтування впровадження послуги MNP в Україні було розміщено у відкритому доступі на офіційному сайті УДЦР. До оцінки технічних рішень компаній-учасниць постійно залучалися експерти операторів мобільного зв'язку.