Розслідування журналістів виявило механізм, за допомогою якого власники харківської теплоелектроцентралі отримують надприбутки за рахунок споживачів. Історія почалась із документа, розміщеного у «Віснику держзакупівель» у форматі, що ускладнював пошук інформації.
ТЕЦ-5 у Харкові виробляє тепло та електроенергію з газу, але використовує мазут як резервне паливо. У березні 2015 року ПАТ «ТЕЦ-5» уклало угоду про постачання мазуту марки М-100 по 9 300 гривень за тонну. 25 лютого 2016 року контракт було пролонговано зі зниженням ціни до 8 998 гривень за тонну.
Це зниження виглядало позитивно, однак за рік нафта подешевшала вдвічі. На ринку мазут пропонувався по 4000–5000 гривень за тонну. За даними моніторингу консалтингової групи «А-95», цього року паливо стабільно коливалось у діапазоні 4400–4700 гривень. Керівник групи Сергій Куюн повідомив, що при дрібному опті та автомобільному розвезенні мазут коштує до 5 тисяч гривень, а при залізничних поставках — ще дешевше.
Таким чином, ТЕЦ-5 закупила паливо у два рази дорожче від ринкової ціни. При закупівлі на суму 90 мільйонів гривень переплата становила 40–50 мільйонів гривень, які йшли виключно на збагачення постачальника.
Постачальником виступала компанія «Укрістгаз». За офіційними даними, власником «Укрістгазу» є австрійська фірма «Ітонс холдинг гмбх», яка належить кіпрській компанії «San Posidanius Investments Limited» та офшору «Ithuba Natural Resources Fund» на Кайманових островах. Це дозволяло виводити надприбутки за кордон.
Розраховуючи на 534 тисячи харків'ян, які користуються послугами ТЕЦ-5, переплата становила близько 93 гривень на одного абонента. Ці кошти не створювали жодної додаткової вартості для споживачів — вони лише збільшували надприбутки монополіста.
Розслідування підняло ширше питання про енергетичну політику України. Нинішня ціна мазуту вдвоє нижча від ціни газу, який спалюють теплоелектроцентралі. За розрахунками колишнього члена Нацкомісії з питань енергетики Андрія Геруса, одна тонна мазуту при горінні виділяє у 1,1 рази більше тепла, ніж тисяча кубометрів газу.
Для виробництва однієї одиниці електроенергії потрібно 0,91 тонни мазуту замість тисячі кубометрів газу. При ринковій ціні мазуту 4000 гривень за тонну в крупному опті це становить близько 3600 гривень — у 2,2 рази дешевше від газу по 8000 гривень за тисячу кубометрів. Отже, за одні й ті ж кошти з мазуту можна виробляти вдвічі більше електроенергії.
Україна раніше вже спалювала мазут на теплоелектростанціях. Перехід на газ відбувся через закриття власної нафтопереробки, дешевизну російського газу та екологічні міркування. Однак у 2009 році, коли Росія припинила газові поставки, українські теплостанції швидко повернулись на вугілля та мазут, довівши свою технологічну спроможність.
Після російської агресії у 2014 році мазут знову розглядався як аспект національної безпеки. Прем'єр Яценюк та голова Мінрегіонбуду Гройсман планували закупити 200 тисяч тонн мазуту для зменшення залежності від російського газу. Однак тоді це не реалізувалось. Восени 2014 року нафта лише починала дешевшати, і мазут не міг конкурувати за ціною з «Газпромом». Влада зосередилась на європейських поставках газу.
Тепер, коли мазут подешевшав настільки, що перехід стає економічно вигідним, журналісти ставлять питання: чому топ-політики не ініціюють навіть розмову про заміну дорогого газу дешевим мазутом?