Історія, яка розпочалася з простого тендеру на паливо, перетворилася на складну схему, у якій державні гроші переходили з рук в руки, а на кінець мали повернутися туди, звідки вийшли. Але шлях цих коштів виявився набагато складнішим, ніж передбачав будь-хто.
Початок схеми
У жовтні 2010 року ДП «Укрзалізничпостач» уклало договір з ТОВ «ПММ Сервіс-І» на поставку дизпалива на суму 182,25 млн грн. Засновницею та директором «ПММ Сервіс-І» була Олена Воронова. Як часто трапляється з державними замовниками, залізниця розраховувалася не повністю, накопивши борг понад 68 млн грн.
У квітні 2011 року постачальник передав право вимоги цього боргу новій компанії – ТОВ «Усмарь». Власником «Усмарь» був Олег Злодюшко, харківський бізнесмен. Саме в цей момент схема набула цікавого обороту.
Кредит замість розрахунку
Олег Злодюшко використав право вимоги боргу як заставу для отримання кредиту в державному Укргазбанку на ту саму суму – 68 млн грн. Гроші від залізниці, які мали б повернути борг, замість цього потрапили на рахунки «Усмарь». За логікою кредитної угоди, вони мали б одразу перейти до Укргазбанку, але цього не сталося.
Укргазбанк навіть надіслав листа «Укрзалізничпостачу» в серпні 2011 року, вимагаючи, щоб усі платежі надходили безпосередньо на рахунки банку, а не компанії «Усмарь». Однак залізничники проігнорували це повідомлення. Коли надійшли перші 19 млн грн, вони все одно перевели їх на рахунки приватної фірми. Ці гроші пізніше безслідно зникли. Решта суми – 49 млн грн – стала предметом судової тяганини.
Судова гра
У судовому процесі між Укргазбанком і «Укрзалізничпостачем» (пізніше перейменованим на філію Центр забезпечення виробництва ПАТ «Укрзалізниця») залізничники стверджували, що вони нічого не знали про переведення боргу на банк. Вони подали зустрічний позов, наполягаючи, що розрахувалися з «Усмарь» ще в 2011 році. Однак суд прийняв рішення на користь Укргазбанку, посилаючись на лист від серпня 2011 року. У грудні 2015 року касаційна скарга «Укрзалізничпостача» у Вищому господарському суді була відхилена. За судовим рішенням, Укргазбанк зможе отримати лише 49 млн грн. Про решту 19 мільйонів державному банку доведеться забути.
Павутиння зв'язків
Олена Воронова, засновниця «ПММ Сервіс-І», одночасно працювала директором ТОВ «Фіола І», яке займалося оптовою торгівлею паливом. Засновниками «Фіола І» були дві кіпрські компанії – «Vestekelta Investments LTD» і «Earlycentre Limited». Директором «Vestekelta Investments LTD» у кіпрському реєстрі значився Марк Добкін, призначений у 2009 році. Марк Добкін помер у січні 2016 року. Кіпрська власність була оформлена на белізький офшор «Brontex Trade Limited».
Засновником другої кіпрської компанії «Earlycentre Limited» був кіпріот Dimitra Kosma Igkol. На цього ж жителя Кіпру також була записана «Capetown Limited» – компанія, яка контролювала ЗАТ «Серп і молот» до жовтня 2009 року. До того часу «Серп і молот» контролювалося оточенням Михайла Добкіна, тодішнього мера Харкова. Контрольний пакет акцій 87% належав саме «Capetown Limited». Членом спостережної ради був Григорій Соломанін, відомий як колишній помічник нардепа Михайла Добкіна. Соломанін також був акціонером банку «Золоті Ворота» разом з Дмитром і Марком Добкіними – братом і батьком нардепа.
Олег Злодюшко у 2009 році представляв ЗАТ «Серп і молот» на суді на підставі довіреності. Це був перший видимий зв'язок між Злодюшком та структурами, пов'язаними з Добкіними.
Мережа контрагентів
Фірма «Фіола І» орендувала під забудову понад 9 га землі у Харкові на вул. Шевченка, 327 у часи, коли Добкін був мером міста, та купила там низку нежилих будівель. Саме на цій адресі була першою зареєстрована компанія «Усмарь». До 2010 року, перед переоформленням на Злодюшка, директором «Усмарь» був Олег Гуревич. Пізніше, коли Михайло Добкін став губернатором Харківської області, Гуревич став його радником з питань паливно-енергетичного комплексу. За часів президентства Віктора Януковича Гуревич був одним з найбільших постачальників палива для комунальних підприємств Харкова.
Середовище контрагентів компанії «Усмарь» включало ТОВ «Фіола І» і ТОВ «Жемчуг 1», засновниками яких були кіпрські компанії Марка Добкіна. ТОВ «Срібний Струмок» було оформлено на Олександра Шпуріка і В'ячеслава Звонарьова. Шпурік був директором ТОВ «Парк-ХХ1», власником якого був Веніамін Смаль. Смаль також був співзасновником ТОВ «Південні зорі» разом з кіпрською компанією «Earlycentre Limited».
ТОВ «Галлон Груп» належало Віталію Гуревичу, брату Олега Гуревича. ТОВ «Онікс-ХХ1» було оформлено на Юру Геворкяна, який на початку 2000-х років був директором НВП «Промспецпоставка». Співзасновником останньої було ТОВ «МК-Сервіс», керівником якого був Олексій Теліга. Теліга також очолював підприємство «Гуманітарний проект «Гупро». У 2009 році «Гупро» було записано на кіпрську компанію батька Добкіна – «Vestekelta Investments LTD». Опосередковано цим підприємством володів Олег Гуревич.
Прикметно, що вищезгадані кіпрські компанії були ліквідовані в один день – 11 січня 2016 року.
Правоохоронна бездіяльність
Кримінальне провадження № 12012110100000101 за фактом привласнення службовими особами фірми «Усмарь» грошей Укргазбанку було відкрито наприкінці 2012 року, але довгий час залишалося без руху. Лише на початку квітня 2016 року Печерський райсуд дав доступ слідчій Національної поліції Руслані Сотніковій до інформації про компанії, з якими «Усмарь» мала господарські відносини.
Існує також друге кримінальне провадження № 42013000000000018 з аналогічними формулюваннями. У судовому реєстрі зазначено, що 10 грудня 2014 року слідчий Р. Сотнікова отримала дозвіл на виїмку документів низки компаній. Подальший перебіг цієї справи невідомий.
Проти самого Олега Злодюшка було відкрито персональне кримінальне провадження № 32013190000000069 за фактами шахрайства і доведення до банкрутства. Протягом 2013 року його викликали на допити, але він не приходив. У жовтні 2013 року його оголосили у розшук. У листопаді 2013 року Злодюшко помер, не дожившись до 40-річчя. На початку 2014 року суд закрив кримінальне провадження у зв'язку зі смертю підозрюваного.
Після зміни влади ані Укргазбанк, ані Укрзалізниця не звернулися до Національного антикорупційного бюро. Натомість державні підприємства готові розраховуватися за борги, накопичені через схеми оточення Добкіна. Поліція активізувалася лише після смертей Злодюшка та Марка Добкіна.
Наразі справа виглядає так, ніби правоохоронці збираються її поховати. Однак питання залишаються відкритими щодо живих учасників – народних депутатів Михайла і Дмитра Добкіних та посадових осіб Укрзалізниці, які укладали контракти, що стали основою цієї схеми.