Експортна схема, яка дозволяла виводити мільйони гривень з державної «Об'єднаної гірничо-хімічної компанії», залишається в дії навіть після того, як Національне антикорупційне бюро розпочало кримінальне провадження.
За даними джерела на митниці, австрійська фірма «Bollwerk Finanzierungs – und Industriemanagement AG» протягом 2015 року закуповувала рутиловий концентрат ОГХК у середньому по $64 за тонну при вмісту TiO2 96%. Одночасно той самий матеріал через інші посередників та за прямими контрактами реалізувався по $91 за тонну — на 44% дорожче.
Ця різниця в ціноутворенні спровокувала НАБУ на дію. За заявою тодішнього міністра економрозвитку Айвараса Абромавічуса було порушено досудове розслідування щодо нанесення державі збитків на 100 млн грн через заниження експортної вартості.
Однак у першому кварталі 2016 року, вже після розпочатого розслідування, схема продовжила функціонувати в незмінному вигляді. ОГХК направив на експорт рутилового концентрату на 120 млн грн. З цієї суми понад 99 млн грн пройшли через австрійську «прокладку» по середній ціні $60 за тонну. Концентрат через інші компанії експортувався по $86 за тонну. Різниця залишилась тією ж — 44%.
За даними таблиці експортної практики ОГХК, австрійська фірма закуповувала матеріал у компаній-одержувачів у Німеччині (Bavaria Schweisstechnik), Іспанії (Oerlikon Soldadura), В'єтнамі (Hyundai Welding Vina Go Ltd), Росії (ООО «ЭСАБ СВЭЛ»), Японії (Advanced Material Japan Corporation), Південній Кореї (J-Han Corporation), Румунії (Ductil SA) та інших країнах. Невеликі коливання цін у різні періоди пояснюються падінням світових сировинних ринків.
На противагу цьому, російська компанія «Редметконцентрат», польська Harris Calorific International та нідерландська Lincoln Smitweld закуповували концентрат по справедливим ринковим цінам — у середньому $0,91 за кілограм у 2015 році та $0,86 у першому кварталі 2016 року.
Політичні наслідки розслідування виявилися мінімальними. Абромавічус звільнився з посади міністра. Його наступник Степан Кубів (Блок Петра Порошенка) публічно не згадує про експортні маніпуляції та про Руслана Журила, який очолював ОГХК. Одночасно зникли й обговорення щодо Миколи Мартиненка, якого пов'язували з австрійською фірмою.
Журило очолив компанію після того, як у 2014 році держава за участю Ігоря Корбана та силовиків, пов'язаних з групою «Приватбанку», видворила з ОГХК угрупування Дмитра Фірташа. Раніше Журило мав справи з представниками «Приватбанку». Його призначення не викликало занепокоєння, незважаючи на те, що ще за часів Януковича він отримав кримінальну справу за махінації — його власна фірма у 2010 році перемогла на тендері СхідГЗК, де Журило обіймав посаду заступника директора.
Після призначення Журила ОГХК швидко заповнилася посередницькими структурами, пов'язаними з ним самим, його партнером Дроботом, заступником Перцевим та особами з оточення Мартиненка. Навіть після порушення НАБУ кримінального провадження схема вимивання коштів залишилася незмінною. Залишається невідомим, як саме розподіляються потоки через «Bollwerk» після того, як у Мартиненка виникли проблеми, та чи змінилася структура схеми «по-новому».
У судовому реєстрі немає даних про суттєві зрушення у розслідуванні.