Петро Порошенко прийшов до влади з обіцянкою деолігархізації України. Цей курс мав особливо торкнутися Рінату Ахметова, чиї активи в енергетиці стали мішенню державної політики. Однак через кілька років напрямок змінився радикально — і платили за це звичайні громадяни.
Початок конфлікту
У березні 2014 року Порошенко оголосив про боротьбу з олігархічною системою. На енергетичному фронті це означало посилення тиску на ДТЕК — найбільшого виробника електроенергії, пов'язаного з Ахметовим. Для керування цим напрямком влада залучила людей з близького оточення президента.
Володимир Демчишин став міністром енергетики. До призначення він був співвласником інвесткомпанії ICU. Дмитра Вовка призначили головою Нацкомісії з енергетики та комунальної регуляції. Перед цим Вовк працював у московському офісі президентської компанії «Рошен», а раніше був помічником віце-президента ICU Валерії Гонтарєвої.
У 2015 році ДТЕК опинилася під подвійним тиском. З одного боку, держава намагалась погасити валютні борги компанії, накопичені за часів Віктора Януковича. З другого — державні енергоменеджери реалізовували план Порошенка щодо послаблення впливу Ахметова. Демчишин планував продати на аукціонах 25-відсоткові пакети державних акцій у «Дніпроенерго», «Західенерго» та «Київенерго» з правом покупців викупити потім 75-відсоткові пакети у нинішнього власника.
Основна битва розгорнулась навколо маржі, яку ДТЕК міг закласти при продажу електроенергії. Ключовим питанням була ціна на вугілля. Держава стверджувала, що вугілля — дешевий продукт, а тому й енергія з нього має бути недорогою. Менеджери Ахметова відстоювали протилежну позицію не лише через медіа, а й організовуючи «стихійні» демонстрації шахтарів.
Цей конфлікт негативно позначився на вартості активів ДТЕК. Боргові облігації компанії падали в ціні, сигналізуючи інвесторам про погіршення фінансового стану. За даними агентства Bloomberg, котирування облігацій послідовно знижувались.
Радикальний розворот
Навесні 2016 року влада раптово змінила курс. У березні Нацкомісія з енергетики та комунальної регуляції затвердила підвищення тарифів на електроенергію, виробленої ДТЕК та іншими теплоелектростанціями, на 15–20%. Рейтингове агентство Fitch одночасно понизило рейтинг облігацій ДТЕК до рівня «обмежений дефолт».
Однак у квітні того ж року Нацкомісія впровадила нову методику розрахунку ціни на електроенергію, яка включала так звану «роттердамську» формулу. Відтепер вартість вугілля для виробництва електроенергії розраховувалась як ціна в порту Роттердам плюс вартість доставки до України.
Це рішення мало далекосяжні наслідки. Влада одночасно припинила закупівлю африканського вугілля на користь антрациту з Росії та окупованих територій ОРДЛО, який коштує значно дешевше як сам по собі, так і його доставка. Однак розрахунок за роттердамською формулою штучно завищував вартість палива. Ціна вугілля для електрогенерації зросла на чверть — до 1500 гривень за тонну.
Так держава, яка раніше наполягала на дешевизні вугілля, раптом почала розраховувати його вартість за найдорожчішим міжнародним еквівалентом. Це рішення повністю перекладалось на плечі пересічних українців. За розрахунками, впровадження роттердамської формули коштуватиме громадянам 9,5 мільярда гривень — саме таку суму переплатять українці виробникам «вугільної» електроенергії, найбільшим з яких є ДТЕК.
Додатковий контекст цього рішення викликає питання. Значна частина вугілля потрапляє до України з окупованих територій. У контексті заявленої боротьби СБУ з фінансуванням тероризму це виглядає суперечливо.
Прибутки на облігаціях
Реакція ринку була миттєвою. Уже у травні облігації ДТЕК почали різко зростати в ціні — за два тижні на 40%. Той, хто придбав їх на дні котирувань, міг тепер продати їх майже у півтора рази дорожче, зафіксувавши чистий прибуток.
У 2013 році ДТЕК випустив єврооблігації з терміном погашення в 2018 році на загальну суму 750 мільйонів доларів. У квітні 2016 року гендиректор ДТЕК Максим Тимченко в інтерв'ю виданню «Дзеркало тижня» назвав власників цих облігацій: міжнародні інституційні інвестори Ashmore, VR Capital та російський VTB. Окремо він відзначив, що «компанія ICU купувала облігації ДТЕК з випуску 2013 року».
Однак Тимченко зробив застереження: «ця інформація на сьогодні могла втратити актуальність». Для встановлення всіх власників облігацій потрібна спеціальна процедура «Investor identification study». Поки вона не проведена, будь-який інвестор, включаючи ICU, встигне вийти з числа власників облігацій, зафіксувавши прибуток на піку ціни.
ICU — інвесткомпанія, пов'язана з оточенням президента. Її засновниками та співвласниками були люди, які одночасно займали ключові державні посади в енергетичному секторі. Це породжує питання про можливий витік інсайдерської інформації.
Достеменно невідомо, які фізичні особи заробляли на облігаціях Ахметова через ICU. Фінансові інституції, як правило, не розкривають інформацію про своїх контрагентів. Облігації могли бути придбані на гроші як Порошенка чи Демчишина, так і будь-якої іншої особи.
Однак сама ситуація викликає підозри. Раптовий сплеск ціни облігацій, супутні фінансові вигоди та причетність ICU до структури, яка обслуговує президента, породжують запитання про можливе використання інсайдерської інформації — операції, незаконної як в Україні, так і в світі.
Для розсіювання цих підозр влада могла б розкрити, скільки облігацій придбала ICU і коли. Альтернативно, цю справу могли б розслідувати правоохоронні органи США, які мають досвід у виявленні інсайдерських операцій.
У результаті звичайні громадяни профінансували як боротьбу держави з олігархом, так і прибутки тих, хто знав про її раптовий розворот.