Газова реформа, прийнята восени попереднього року, вперше дозволила державним установам і бюджетним організаціям закуповувати паливо на конкурентних засадах. Замість традиційних угод з обласними та міськими газовими компаніями, замовники отримали можливість звертатися до приватних трейдерів через відкриті торги. Результати цієї змови виявилися вражаючими: установи, які скористалися новими правилами, досягли економії до 20 відсотків.
Аналіз понад трьохсот закупівель газу за кодом 06.20.1 у період з 1 червня по 25 липня показав чітку закономірність. Дослідження охопило 20 найбільших за вартістю контрактів на загальну суму 304,60 млн грн, оприлюднених у Віснику держзакупівель.
Розрив у цінах виявився суттєвим. Найдорожчий газ закупила Апеляційна суд Києва через переговорну процедуру у ДП «КиївГазЕнерджи» за 8 447 грн за тисячу кубометрів. Натомість відділ освіти Любарської районної державної адміністрації на Житомирщині придбав газ через відкриті торги у ТОВ «Газова компанія «Інвестсервіс» за 6 000 грн за тисячу кубометрів. Різниця становила майже 2,5 тисячі гривень за одиницю обсягу.
Переговорні закупівлі у збутових підрозділів облгазів послідовно виявилися найдорожчими. Квартирно-експлуатаційний відділ Дніпропетровська купував газ у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за 7 996 грн та 7 849 грн за тисячу кубометрів. Управління освіти Рубіжанської міської ради платила ПАТ «Луганськгаз» 7 962 грн. Дніпропетровська виправна колонія Управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№89) укладала угоду з тим же постачальником за 7 996 грн.
На противагу цьому, установи, які провели відкриті торги, отримали газ значно дешевше. ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» закупив паливо у ТОВ «Укр-Альянс Груп» за 6 940 грн, Національна металургійна академія України у того ж постачальника за 6 423 грн, ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» за 6 330 грн. Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту отримав газ за 6 094 грн за тисячу кубометрів.
Обґрунтування переговорних процедур часто спирається на аргумент про необхідність одночасної закупівлі газу та послуг його доставки. Оскільки розподіл газу залишається монополією обласних та міських газових компаній, замовники вважають себе змушеними проводити переговорки. Однак цей підхід не витримує критики з точки зору законодавства про державні закупівлі.
Природний газ як товар має окремий код класифікатора – 06.20.1. Послуга з транспортування газу трубопроводами має інший код – 49.50.1. Розділення цих закупівель дозволяє уникнути монопольного впливу. Національна академія Служби безпеки України продемонструвала цей підхід у липні. Вона окремо замовила газ у ТОВ «Енергогазрезерв» за 6 180 грн за тисячу кубометрів та окремо уклала угоду з Управлінням магістральних газопроводів «Київтрансгазу» на транспортування за 677 грн за тисячу кубів. Загальна вартість для академії СБУ склала 6 857 грн за тисячу кубометрів – майже на півтори тисячи дешевше від ціни для Апеляційного суду.
Тарифи на розподіл газу, встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, варіюються залежно від регіону. Найвищі тарифи зафіксовані у Чернівцігазу (731,20 грн за тисячу кубометрів), Лубнигазу (731,10 грн) та Рівнегазу (729,80 грн). Найнижчі – у Кременчукгазу (205,10 грн), Київгазу (169,30 грн) та Харківміськгазу (270,30 грн). Навіть додавши максимальні тарифи до ціни газу як товару, вартість залишається нижчою за переговорні закупівлі в облгазів.
Конкретний приклад демонструє масштаб втрат. Апеляційний суд Києва укладав угоду на 369 тисяч кубометрів газу за 3,12 млн грн через переговорну процедуру. Якби суд придбав газ за ціною академії СБУ та окремо оплатив транспортування, витрати склали б 2,53 млн грн. Державний бюджет втратив 600 тисяч гривень на одній угоді.
Не всі бюджетні установи змогли скористатися конкурентними торгами. У багатьох випадках приватні трейдери не подали пропозицій на двічі оголошені відкриті торги, змушуючи замовників звертатися до облгазів. Експерти припускають, що трейдерам потрібен час на розширення присутності на тендерах у різних регіонах України.
Набагато гірше виглядає ситуація з установами, які свідомо обирають антиконкурентні підходи. Редакція звернула увагу Міністерства економічного розвитку на необхідність контролю за організаторами переговорних процедур, які дозволяють собі недбале ставлення до мільйонних державних витрат. Восени розпочнеться новий сезон закупівель газу, і масштаби можливих втрат будуть значно більшими.