Конфлікт між Генеральною прокуратурою та Антикорупційним бюро у 2016 році мав глибші корені, ніж здавалось на перший погляд. Його витоки сягали 2011 року, коли в Аграрному фонді розпочалась одна з найбільш заплутаних схем розпорядження державним цукром.
У листопаді 2011-го року у селі Горохів Волинської області розгорнулась сцена, яка згодом стала символічною для всієї історії. Голова Аграрного фонду Сергій Хорошайлов просив драбину, щоб піднятися на дах складу і перевірити наявність цукру, який мав належати державі. Присутні там заступник міністра АПК Ігор Якубович та голова Держінспекції сільського господарства Сергій Тригубенко відмовили йому, посилаючись на те, що перевірки вже проводились і цукор там є. Однак насправді цукру на складі не було.
Ця історія почалась роком раніше. У 2010 році Тригубенко, який тоді займав посаду заступника міністра аграрної політики, познайомив Валерія Келестина з Ігором Ігнатовим. Келестин був екс-депутатом від «Нашої України» та на той момент представляв Партію регіонів. Разом зі своїм братом-близнюком Юрієм він володів групою компаній Техно-Центр, до якої входили Горохівський та Володимир-Волинський цукрові заводи. Юрій Келестин загинув у лютому 2016 року в автокатастрофі.
Ігор Ігнатов мав репутацію людини з широким спектром діяльності. Архіви журналістів знають його як постачальника IT-програм державним органам. У судових матеріалах він фігурує як учасник справи над «бандою Капітошки», де зашифрований як ОСОБА5 та описаний як заступник директора державного концерну «Укрморпорт». Крім того, Ігнатов був секретарем Федерації профспілок України. У червні 2009 року Генпрокуратура його відсторонила від цієї посади та взяла під арешт, однак він швидко вийшов під заставу.
Інтерес Ігнатова до цукру виявився давнім. У 2005 році, коли уряд Тимошенко змусив «Нафтогаз» придбати бразильський сирець на 157 млн грн., виробленого з нього цукру таємничим чином щез. Складські приміщення ТОВ «Октябрьський цукровий комбінат» та ЗАТ «Одеська цукрова компанія», якими керував Ігнатов, стали кінцевою ланкою у цьому щезанні.
Після знайомства з Келестином успіхи останнього помітно зросли. У 2011 році його компанії «Продінвест» і «Агромаркетінвест» отримали урядові квоти на ввезення цукру-сирцю. Незабаром Аграрний фонд оголосив тендер на закупівлю цукру для формування інтервенційного фонду. За словами Юрія Келестина, юристи ТОВ «Федерація профспілок України», керівником якої був Ігнатов, займались оформленням цього тендеру. Сам Ігнатов стверджував, що його найняли для перевірки виробничих потужностей Горохівського цукрового заводу.
Тендер розписали на п'ятьох переможців. У червні 2011 року Агрофонд уклав угоди на 95 700 тон цукру-піску на суму 813,45 млн грн. Келестинські компанії отримали більше половини цієї суми. ТОВ «Цукроворафінадний комбінат «Володимирцукор» отримав контракт на 170 млн грн., ТОВ «Украгро-5» — на 337,45 млн грн. Засновником ТОВ «Украгро-5» був донецький ТОВ «Сінтезпродсервіс», який також заснував ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут», що отримав 8,5 млн грн. У травні 2016 року суддя Олена Букіна не допустила слідчих НАБУ до рахунків ТОВ «Сінтезпродсервіс».
Ціна закупівлі цукру склала 8500 грн./т., що виявилось вищою за ціну відпуску цукру з Агрофонду. У той же період фонд передав до Криму 3400 тон цукру по 7780 грн./т. для стабілізації цінової ситуації. Таким чином, переможці контрактів полегшили бюджет на майже 69 млн грн., з яких дві келестинські фірми отримали «зайвих» 43 млн грн. лише на завищеній ціні.
Ігнатов організував для Келестиних кредит на закупівлю сирця в клюєвському «Актив-банку». У 2009 році він разом з Харою намагався викупити цей банк за профспілкові кошти, але операцію зірвала Генпрокуратура з УБОЗом. За твердженням Ігнатова, на келестинських заводах за клюєвські гроші було перероблено 125 тисяч тон цукру-сирцю. Виготовлений цукор одразу переходив у банківську заставу.
У 2011 році фірма Ігнатова ТОВ «Ольга» взяла в «Актив-банку» кредит на 15 млн доларів під заставу цукру, виробленого з тростини. Цей цукор нібито зберігався на кількох складах України, включаючи келестинські підприємства в Горохові та Володимир-Волинському.
Директором та номінальним засновником ТОВ «ЦРК «Володимирцукор» став Фелікс Богдан, який двадцять років раніше відбував 10 років тюрми за розбій. Нове ТОВ одразу орендувало ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод».
Договір із Агрофондом передбачав часткову попередню оплату. Від «Володимирцукру» до Агрофонду надійшли два рахунки від 23 червня 2011 року, завірені, згідно з судовою експертизою, підробленим підписом Богдана. Агрофонд негайно сплатив 119 млн грн. Ці гроші були перекинуті до келестинських ТОВ «Компанія «Продінвест» (35 млн грн.) та ТОВ «Агромаркетінвест» (79 млн грн.). За даними Державної служби фінансового моніторингу України, гроші були перераховані до британської прокладки «Omnexpert LLP». Вона мала спільних засновників із «Highway Investment Processing LLP» — продавцем першої «вишки Бойка», тобто «Ireland & Overseas Acquisitions Ltd» та «Milltown Corporate Services Ltd». «Omnexpert» ліквідувалась одразу після того, як через неї прогнали кошти.
З 28 листопада по 1 грудня 2011 року представниками Агрофонду, керівником зберігача агрофондівського цукру ДП «Харківцукорзбут» Наталією Коряк і Феліксом Богданом було підписано акти на поставку повної кількості цукру, якого насправді не існувало. За судовими свідченнями Коряк, до ДП «Харківцукорзбут» на зберігання надійшло лише 50 тон тендерного цукру.
Чергова перевірка виявила відсутність цукру. У лютому 2012 року Фелікса Богдана запрограмовано взяли під варту. У червні 2013 року Печерський суд засудив його за заволодіння 119 млн грн. Агрофонду до 8 років 9 місяців тюрми із конфіскацією майна та штрафу у 2,8 млн грн. за несплату податків. На суді над Богданом активно свідчили проти Келестиних, звинувачуючи їх у організації схеми. У вироку зазначено, що Богдан діяв як пособник у групі з особами, кримінальна справа про діяння яких розслідується окремо. Юрій Келестин певний час перебував у міжнародному розшуку Інтерполу, однак жодного вироку не отримав.
Залишається невідомим, що сталось із контрактом келестинського «Украгро-5» на 337 млн грн. Відомо лише, що керівник підприємства раптово помер одразу після виграшу державного тендеру.
По паперах на складах вперемішку із келестинським цукром лежав ще закредитований в «Актив-банку» цукор ігнатьєвської фірми «Ольга». Один і той самий мішок цукру міг мінятися господарем залежно від того, з якого боку приходила перевірка. З роками реальне походження цукру остаточно заплуталось. У 2015 році суди, які могли не знати попередньої історії, прийняли рішення віддати державний цукор на користь банку і приватних фірм. Раніше «Актив-банку» не вдавалося пробити цукрову справу через суд, але через три роки це вдалось.
У червні 2015 року прокурор Олександр Колесник прибув до села Червона Слобода, де зберігалося близько 30 тисяч тон цукру Аграрного фонду, і погрозами змусив власника складу впустити його в приміщення. Разом з Колесником до складу увійшли представники ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Ефективні інвестиції», яке на початку 2015 року отримало право вимоги за кредитним договором між «Актив-банком» та фірмою «Ольга», і державний виконавець. Цукор було заарештовано та передано на зберігання КУА «Система плюс», яка представляла інтереси інвестфонду.
У травні 2016 року прокурора Колесника затримали співробітники НАБУ. У липні 2016-го Генпрокуратура завдала удару у відповідь, прийшовши в НАБУ з обшуком. Глава НАБУ Артем Ситник повідомив пресі, що справжньою причиною цього наскоку стала справа «цукрового прокурора» Олександра Колесника. Однак тепер стає зрозумілим, чому правоохоронний орган часів Луценка настільки збудився через затримання одного прокурора. Якщо розслідування буде розвиватись логічно, то може постраждати занадто багато впливових людей. А посадок друзів ніхто нікому не обіцяв.