Українська оборонна промисловість залишається однією з найменш прозорих сфер державного управління. Розуміти внутрішні конфлікти в цій галузі вдається лише коли вони виходять на поверхню через судові справи та розслідування правоохоронців. Саме так світ дізнався про існування принаймні двох конкуруючих угрупувань у структурах концерну «Укроборонпром».
Перше угрупування пов'язане з людьми, які мають досвід у міжнародній торгівлі озброєнням, часто сумнівної репутації. Друге складається з осіб, близьких до вищого політичного керівництва. Їхня боротьба за вплив вперше стала видима під час конфлікту в державному підприємстві «Спецтехноекспорт».
Державне господарське закладне підприємство «Спецтехноекспорт» є дочірньою структурою «Укрспецекспорту» і входить до складу концерну «Укроборонпром». Основна функція компанії – експорт озброєння, військового обладнання та технологій. Після початку російської агресії підприємству доручили також забезпечувати вітчизняні оборонні заводи імпортними компонентами.
До літа 2015 року про компанію було мало відомо громадськості. Ситуація змінилася, коли детективи Національного антикорупційного бюро провели там обшуки у пошуках фіктивних контрактів. Результатом стало звільнення заступника директора Володимира Муцинова. Офіційна причина звучала незвично: він нібито зробив «аморальне» селфі в офісі НАБУ або поблизу нього.
Однак суд скасував це рішення. Муцинова поновили на посаді з компенсацією за період вимушених прогулів у розмірі третини мільйона гривень. За розрахунками, його щоденна зарплата становила понад 6 тисяч гривень. Судова справа розкрила глибші проблеми: в компанії існували дві групи впливу з суперечливими інтересами.
На чолі «Спецтехноекспорту» останні два роки стоїть 29-річний одесит Павло Барбул. Його призначення на цю посаду викликало питання, оскільки раніше він займався виключно юридичною діяльністю. Його батько Олексій Барбул у 2010 році керував Управлінням дорожного господарства Одеської міськради, а потім був його заступником. У 2009–2010 роках він заснував ПП «Будівельна фірма «Югавтодор».
Після виходу Олексія Барбула з засновників фірму короткий час реєстрували на Олександра Ращупкіна, з яким Барбул працював у ліквідованому ТОВ «Пантеон-ЮГ». Згодом компанія змінила назву на ПП «Київшляхбуд» і перейшла у власність віргінського офшору «Соєр і Брантон ЛТД». Цей же офшор та депутат Одеської міськради від партії «Довіряй ділам» Юрій Шумахер зареєстровані як власники ТОВ «Інвестиційна група «Рост» Олександра Жукова.
Після переходу під контроль офшору «Київшляхбуд» почав активно перемагати у дорогих державних тендерах у Києві. «Пантеон-ЮГ», де до недавна працював бухгалтером Олексій Барбул, також входить до кола людей, які контролюють «Київшляхбуд». Ці зв'язки вказують на можливу близькість керівництва «Спецтехноекспорту» до оточення одеського мера Геннадія Труханова.
Додаткове підтвердження цієї гіпотези дає біографія самого Муцинова. Два останні скликання Верховної Ради він був помічником одеського нардепа Олександра Пресмана. Пресман у інтерв'ю не приховує дружні стосунки з Трухановим, називаючи його «духовним братом». Обидва вони добре знайомі з людьми, які мають досвід у постачанні озброєння з України.
Історія одеських торговців зброєю сягає глибше. У 2001 році італійська поліція затримала крупну партію озброєння з України – автоматів, керованих ракет та протитанкових гранат. Під підозру потрапили одесити Леонід Мінін, Олександр Ангерт та Олександр Жуков. За даними журналістського розслідування «Слідство. Інфо», охоронцем Мініна в середині 1990-х років був Геннадій Труханов, який тоді використовував ім'я Генадіаса Озопулоса.
Прототипом персонажа Ніколаса Кейджа у фільмі 2005 року «Збройний барон» припускають, що став саме Леонід Мінін. Мініна згодом звільнили за відсутністю доказів.
На початку 1990-х років Труханов повернувся в Одесу після звільнення з армії в чині капітана. Він заснував перший у СНГ клуб тайського боксу муай-тай «Капітан» та однойменну охоронну фірму. Охоронна компанія давно припинила діяльність, але Труханов до цього часу очолює Українську національну федерацію тайського боксу муай-тай.
Зв'язки цього середовища простежуються й у сучасних державних тендерах. ТОВ «СК Автострой» одесита Віктора Гнезділова виграло державних тендерів на суму 610,38 млн гривень з 2012 року. Гнезділов – колишній тренер з тайського боксу у фітнес-центрі «Магія» екс-депутата Одеської міськради Геннадія Чекіти, який нині є нардепом від «Блоку Петра Порошенка».
ТОВ «Ростдорстрой», яке також успішно виграє тендери на ремонт доріг, належить віргінському офшору «Сайдлейк інтернешнл лімітед», який контролюється Олександром Жуковим та депутатом Юрієм Шумахером. Останній разом з Трухановим володіє ще одним віргінським офшором «Corderoy Trading Limited».
Друга група впливу в «Спецтехноекспорту» пов'язана з іншим політичним середовищем. Наказ про звільнення Муцинова підписав не директор Барбул, а тимчасово виконуючий обов'язки директора Владислав Бельбас. До останнього часу Бельбас очолював та був співвласником ТОВ «Дозор Авто», яке постачало китайські автомобілі Національній гвардії.
Раніше ця фірма називалася «Богдан Схід Авто» і була заснована ПАТ «ЗНКІФ «СОВА» Олега Гладковського – першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони, голови Держслужби з експорту озброєння та давнього бізнес-партнера Петра Порошенка та Ігоря Кононенка.
Бельбас раніше працював у «Хюндай Мотор Україна», якою нині керує Ігор Гладковський – син Олега Гладковського. Саме старший Гладковський контролює експортні операції з озброєння та комплектації. За інформацією медіа, саме Гладковський наполягав на звільненні Муцинова.
Правоохоронці виявили низку проблемних операцій «Спецтехноекспорту». З листопада 2014-го по жовтень 2015-го компанія перерахувала на рахунки ТОВ «Хартех» понад 59 млн гривень за поставки авіаційного обладнання та послуги. Далі «Хартех» переказав ці кошти на рахунки кількох фізичних осіб, які отримали їх через каси банків.
Для підписання контракту з білоруським підприємством «Техносоюзпроект» «Спецтехноекспорт» залучив британську компанію «Brasen Development LLP». Британська фірма зобов'язалася сприяти підписанню контракту, організувати приймання обладнання та забезпечити своєчасність платежів. За посередництво компанія отримала майже 3,6 млн доларів США, що становило понад 13% від загальної суми угоди.
Однак правоохоронці отримали офіційну відповідь від Міністерства податків і зборів Республіки Білорусь про те, що компанія «Brasen Development LLP» взагалі не брала участі у переговорах щодо підписання контракту з ТОВ «Техносоюзпроект».
У 2013 році Міністерство оборони вирішило переобладнати два стратегічні бомбардувальники ТУ-95МС на розвідувальні літаки для контролю радіаційного та хімічного стану повітря. Замість передачі літаків державному «Миколаївському авіаремонтному заводу «НАРП», їх включили у Перелік військового майна Збройних Сил України, що підлягає відчуженню. «Спецтехноекспорт» продав їх ТОВ «Авто-Трейд Україна» за 4,1 млн гривень, хоча за оцінкою слідства вони коштували на 6,9 млн гривень дорожче.
Як завершаться ці кримінальні провадження – невідомо. Журналісти можуть лише фіксувати наслідки конфліктів між угрупуваннями через судові документи та матеріали розслідувань. Те, що відбувається в глибинах оборонної промисловості, залишається переважно прихованим від громадськості.