Запорізька АЕС потребує заміни конденсатора третього енергоблоку, термін експлуатації якого спливає наступного року. Цей енергоблок введено в дію в 1986 році, і його продовження вимагає оновлення теплообмінника для конденсації пари з турбіни.
У червні 2016 року «Енергоатом» оголосив у системі «Прозорро» тендер на придбання комплекту обладнання конденсаторів турбін К-1000-60/1500-2 очікуваною вартістю 530,49 млн грн. До торгів подалися чотири учасники: харківський «Турбоатом», німецька «Balcke-Dürr GmbH», чеські «I&C Energo a.s.» та «Královopolská, a.s.».
У вересні розкрили результати прекваліфікації. Трьох іноземних учасників виключили з торгів через невідповідності технічним вимогам, непідтверджений термін постачання та претензії до якості труб, з яких мають виготовляти конденсатор. На трубах припадає до 70% вартості конденсатора. Пропозиція «Турбоатома» не викликала ані формальних, ані технічних запитань.
Енергоатом випустив заяву про те, що «харківське ПАТ «Турбоатом» є світовим лідером та єдиним в Україні виробником турбінного обладнання для АЕС». Однак аналіз закупівель самого «Турбоатому» викликає питання щодо справедливості тендеру.
За кілька тижнів до оголошення атомних торгів харківський завод замовив італійській компанії «A.D.Tubi Inossidabili S.p.A» зварні труби зі сталі TP316L на суму 8,22 млн євро, або близько 241,05 млн грн. Угоди укладені 5 і 21 вересня 2016 року. Державне підприємство не проводило тендер, скориставшись правом нехтувати «відкритими торгами».
Це замовлення викликає підозри щодо попередньої домовленості. Фізично встигнути виготовити конденсатор у встановлений термін (до 14 липня 2017 року) міг лише той, хто розпочав роботу ще до завершення тендеру. Замінити конденсатор потрібно під час планово-попереджувального ремонту з 1 березня по 14 липня 2017 року, оскільки перепростій енергоблоку призведе до фінансових втрат.
Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади (НДТІ) провів аналіз цін на італійські труби для «Турбоатому» і виявив завищення. За даними НДТІ, харків'яни купили труби по 8,94 євро за кілограм. Той самий завод «A.D.Tubi Inossidabili S.p.A» пропонує подібні труби іншим контрагентам по 5,25-5,43 євро за кілограм — на 40% дешевше. В іншого італійського виробника «Ilta Inox S.p.A» вони коштують на 48% дешевше: 4,52-4,71 євро за кілограм.
Підрахунок показує, що труби становлять 70% від 530 млн грн, тобто близько 370 млн грн. Якби «Турбоатом» купив труби за нормальною ринковою ціною, економія склала б близько 150 млн грн — чверть кінцевої вартості конденсатора. Ці гроші залишатимуться поза українською банківською системою.
Директор НДТІ Радомир Король висловив занепокоєння щодо безпеки. За його словами, використовувати в теплообміннику АЕС зварні труби небезпечно, адже через наявність шва вони менш стійкі до корозії, ніж безшовні. Ринкова ціна українських безшовних труб становить до 11,16 євро за кілограм — на 20% дорожче за придбані «Турбоатомом» зварні труби, проте служать вони не 10 років, а принаймні втричі довше. Король оприлюднив ці дані на кількох прес-конференціях та надіслав листи у різні інституції.
У відповідь «Енергоатом» заявив, що купує не труби, а конденсатор, і пригрозив судовим позовом за розповсюдження неправдивої інформації. Виконавчий директор із виробництва Валентин Булгаков повідомив, що десять років тому справді збирались робити конденсатор з безшовних труб. Однак згодом саме «Енергоатом» минулого року вирішив перейти на дешевші зварні труби, оскільки вони з часом стали якіснішими. Однак підтверджуючого ці слова документу наразі не виявлено.
«Енергоатом» також дискредитував НДТІ, заявивши, що інститут не є і ніколи не був «уповноваженою спеціалізованою матеріалознавчою організацією за напрямком металопрокат для АЕС». Це суперечить розпорядженню Міністерства промисловості України №104-р від 1997 року про призначення цього інституту головною науково-дослідною та проектною організацією «в напрямку виробництва металопрокату, що використовується як напівфабрикат при виготовленні деталей та вузлів в конструкціях АЕС».