Військові закупівлі часто стають полем для маніпуляцій, коли умови тендерів складаються так, щоб переможцем став заздалегідь визначений постачальник. Історія з поставками великих наметів для армії ілюструє цей механізм у деталях.
Початок монополії
До 2014 року українська армія майже не потребувала польових наметів. Складські запаси радянських часів вистачало для рідких навчань. Військова агресія Росії змінила ситуацію кардинально. Тисячам бійців у зоні АТО потрібні були намети УСТ-56 (на 18 осіб) та УСБ-56 (на 40 осіб). Виявилось, що єдиним виробником в Україні могла бути лише чернігівська компанія ТОВ «Сівертекс».
Ця фірма є правонаступником радянської фабрики «Сіверянка», яка спеціалізувалась на пошиві таких наметів. Після розпаду СРСР підприємство занепадало, але у середині 2000-х років бізнесмен Олександр Лавренюк його відродив. У 2005 році «Сіверянка» розробила технічні умови на намети, погодила їх з Держрезервом та Чернігівським центром стандартизації, метрології і сертифікації.
Коли почалась війна, «Сівертекс» з лютого 2015 по квітень 2016 року отримав від Міністерства оборони підрядів на 136,58 млн грн за переговірною процедурою, тобто без конкуренції. Такі доходи привернули увагу інших виробників.
Попитка конкуренції та її блокування
У квітні 2016 року фірма «Формстиль» запропонувала Міноборони взяти на себе частину замовлень на 46 млн грн. Військові спочатку не повірили у спроможність новачків пошити понад тисячу наметів. Однак «Сівертекс» звернувся до Антимонопольного комітету України.
АМКУ відхилив пропозицію «Формстилю», посилаючись на те, що компанія не мала документального підтвердження досвіду пошиву таких наметів та не володіла виробничими приміщеннями необхідного розміру. Аргумент був логічним: солдатам не можна пояснювати, що вони спатимуть під відкритим небом, тому що постачальник вчиться працювати на армійських підрядах.
Прибутки від монополії
Коли армія купувала намети УСБ по 38 тис грн за штуку, конкуренти швидко підрахували рентабельність. Мінімум чверть, а то й третина закупівельної ціни становила чистий прибуток понад собівартість тканини, зарплати швейників, податки та нормативний прибуток. З кожного намету це складало 8–10 тис грн, а з тисяч наметів переходило у розряд сум з сімома нулями.
Таке розуміння математики закупівель спонукало інших бізнесменів точити зуби на наступний тендер. Але кожного чекали «обставини непереборної сили».
Російський артикул як бар'єр
У 2016 році Міністерство оборони вирішило змінити технічні умови для наметів. Нові техумови вступили в дію 8 серпня. Через два тижні, 23 серпня, Міноборони оголосило тендер на закупівлю 800 наметів УСБ-56 різних партій (400, 200, 100 та 100 штук) з терміном поставки до 30 листопада 2016 року. Учасникам давалось до 15 вересня на виготовлення зразка для участі у торгах.
Ключова зміна стосувалась основного матеріалу — брезенту. У старій версії техумов вказувався артикул 11293 СКПВ. У новій — артикул 11254 СКПВ. На відміну від стандартів ДСТУ чи ТУ, артикул — це код товару, присвоєний виробником.
Артикул 11293 присвоює своїм брезентам російський завод «Владтекс» з міста Іваново. Саме з російського брезенту робились армійські намети ще з часів СРСР. Саме цей брезент вписали у техумови чернігівські швейники у 2005 році. І саме росіянам замовили розробку нового брезенту для армійських наметів у 2016 році, коли російські загарбники вже другий рік топтались по українській землі.
Редакція переглянула купу техумов на інші вироби легпрому для військових, які Міноборони розмістило на своєму сайті. У жодному з них не виявилось такої прямої вказівки на російське походження матеріалів — ні для шкарпеток, ні для підсумків, ні для тентів. Лише у наметах.
Більше того, самі техумови на намети на сайті Міноборони не розміщені. На відміну від усіх інших, у «наметових» техумовах є застереження: «Дійсні технічні умови не можуть бути цілком чи повністю використані, тиражовані та поширені без дозволу власника оригіналу. Власником оригіналу дійсних технічних умов є ЗАТ «ПТФ «Сіверянка». Змінені техумови правонаступник «Сіверянки» лише дозволив використовувати Міністерству оборони.
Це означає, що ніхто не може без інтелектуальної допомоги чернігівців шити намети УСТ-56 та УСБ-56, бо ніхто не може офіційно знати, що криється за артикулом 11254 СКПВ.
Монополія закріплюється
Черговий підряд на пошив наметів за 45 млн грн армія без варіантів розмістила у «Сівертекса». Намети з нового равендуку подорожчали на 4–5 тис грн порівняно з весною. Жоден інший конкурент навіть не намагався спробувати щастя у боротьбі за підряд на поставку наметів, виготовлених з «секретного» російського брезенту.
Хоча неофіційно гравці звісно ж знають, що мова йде про російський равендук, який іванівські виробники розробили на прохання чернігівських швейників. Але якщо потенційного учасника торгів озарить ідея, що артикул 11254 — це тканина з Іванова, хто може дати гарантії, що росіяни швидко виготовлять весь тираж? Особливо якщо це попсує стосунки з їхніми давніми бізнес-партнерами з Чернігова?
Питання про те, чому саме Росія та чому Іваново, часто отримує відповідь: «Більше ніхто не виготовляє, а армія мерзне». Але брезент — не біном Ньютона. Українські виробники колись не знали, як без росіян робити літаки, але «Антонов» під керівництвом представника «Блоку Петра Порошенка» Михайла Гвоздьова впевнено заміщує вороге партнерське постачання. Тож і на освоєння брезенту українські виробники сподобались би, якби армія декларувала свої потреби завчасу, а не йшла легким шляхом зі збереженням російського артикулу.
Проблеми з виконанням
Епопея поки що перебуває на етапі недоперемоги. Нещодавно «Сівертекс» повідомив військових, що не може виконати поставку вчасно. 22 листопада, за тиждень до кінцевого терміну поставки 30 листопада, на складі швейників тріснула труба водопроводу і залило внутрішні фланелеві намети, які мають вставлятись всередину брезентових для кращої теплоізоляції. Виробники повідомили про затримку принаймні на місяць.
Але навіть якщо трапиться ще щось, нічого не зміниться. Всі й так задоволені. Тому наступного року ми ще почуємо про новий врожай картоплі.