«Укргазвидобування» завершує закупівлю бетонних плит ПД 2-9,5 на суму близько 96 мільйонів гривень. Два підрядники — ТОВ «ЗЗБК «Еталон» і ТДВ «Об'єднання Дніпроенергобудпром» — розділили контракти, поставляючи плити по 3198–3215 гривень за штуку. Це у півтора рази перевищує ціну, яку «Укрбургаз» (підрозділ УГВ) місяцем раніше платив за аналогічні вироби — 2290–2534 гривні за одиницю.
На останньому аукціоні УГВ торгів як таких не відбулось. Очікувана ціна вже була встановлена на рівні 3200 гривень за умовами DDP з відстрочкою до 30 банківських днів. Учасники не знижували свої перші заявки, а економія від очікуваної вартості склала лише 0,03%, що вказує на заздалегідь визначену ціну закупівлі.
Державна компанія пояснює цінові розбіжності величезним обсягом замовлення та стислими термінами. УГВ планує нарощувати видобуток газу, щоб до 2020 року досягти 20 мільярдів кубометрів на рік. Для цього потрібно бурити нові свердловини у чистому полі Харківської та Полтавської областей. Кожна бурова площадка вимагає бетонного покриття, щоб важка техніка не переверталась.
Потребу у плитах для облаштування бурових майданчиків Науково-технічна рада УГВ затвердила 14 вересня 2016 року. Перший тендер оголосили 31 жовтня — після того, як були оголошені торги по залученню зовнішнього бурового підрядника (27 жовтня). Саме в конкурсній документації цих торгів визначили місця розташування свердловин, необхідні для оголошення тендеру по плитам.
Після оголошення торгів УГВ провело зустріч з виробниками залізобетонних виробів, представниками Федерації роботодавців України та Спілки виробників будматеріалів. Одночасно компанія промоніторила ринок і отримала комерційну пропозицію від заводу ім. Ковальської — понад 4000 гривень за один блок. На основі цього УГВ встановило очікувану ціну на рівні 3200 гривень.
Держкомпанія замовляла 30 тисяч плит, тоді як «Укрбургаз» раніше купував лише кілька тисяч. УГВ встановило вимогу, щоб на тендері торгувались лише виробники. Це обмеження означало, що на торгах з'ясувалось: в Україні не багато охочих брати участь у такому величезному замовленні.
Редакція виявила кілька вузьких місць у поясненнях компанії. По-перше, чому потрібно було чекати оголошення торгів по буровому підрядникові, якщо місця буріння можна було визначити раніше? По-друге, УГВ встановило кваліфікаційну вимогу — наявність у виробника щонайменше 80 форм для одночасного виготовлення блоків. Це виключило менші підприємства, які мали б змогу виробляти меншу кількість плит, якби замовлення було розбито на більше лотів.
УГВ пояснило це складністю адміністрування контрактів — замовник не хоче мати справу з багатьма різними підрядниками. Компанія також зазначила, що бетонні блоки ПД 2-9,5 в Україні роблять фактично лише для УГВ. За часів Януковича держкомпанія не часто замовляла бетонне облаштування бурових майданчиків, тому готових виробників такого типорозміру у великих масштабах могло не бути.
Але чому УГВ зациклилось саме на цьому розмірі? Компанія посилається на досвід власного департаменту буріння та світову практику. За словами УГВ, оптимальний розмір плити для будівництва бурової площадки — 3000х1500х180 мм. Це підтверджується листом від бурової компанії з Польщі, яка використовує такий же розмір.
УГВ не планує обмежуватись цими 30 тисячами плит. На найближчі три роки компанія потребує у дев'ять разів більше — 270 тисяч блоків. Це означає, що для бізнесменів є сенс розглянути можливість влаштування виробництва для освоєння таких підрядів. Однак порівняння з пілотним «мікротендером» на одну тисячу плит дозволило б зрозуміти, яка частина ціни припадає на адміністративні витрати. Подібний мікротендер провів «Укрбургаз» напередодні мегазакупівлі материнської компанії.