Голова «Укрзалізниці» Войцех Балчун неодноразово наголошував на необхідності підвищення тарифів на проїзд. За його словами, останній перегляд цін відбувся в 2014 році, і компанія не може розвиватися у вакуумі. Водночас він обіцяв, що зростання цін буде можливим лише після реального поліпшення сервісу для пасажирів, оптимізації роботи та належного виконання працівниками своїх обов'язків.
У цьому контексті залізниця оголосила тендер на закупівлю 250 вакуумних туалетних систем закритого типу для плацкартних вагонів. Очікувана вартість закупівлі становила 269,85 млн грн, що в перерахунку на одну систему дорівнювало 1,079 млн грн або приблизно 40 тисяч доларів США.
Ціна викликала серйозні запитання. Міністр інфраструктури Володимир Омелян назвав її необґрунтованою і вимагав пояснень від залізниці. У відповідь «Укрзалізниця» випустила прес-реліз, у якому наводила аргументи на користь такої вартості.
Компанія стверджувала, що сама не встановлює ціну на обладнання, оскільки її формують виробники. Водночас у прес-релізі зазначалося, що очікувана вартість у системі «Прозорро» визначена на підставі моніторингу цінових пропозицій виробників. За даними залізниці, актуальні ринкові ціни на туалетні комплекси закритого типу становили: ТОВ «МДС» – 1068,5 тис. грн з ПДВ, ТОВ «НВП «Ріст» – 1207 тис. грн з ПДВ, ПЕСА «Бидгощ» – 1290 тис. грн з ПДВ. Аналоги іноземного виробництва коштували в середньому 1,3 млн грн. Залізниця також зазначала, що остаточна вартість буде визначена після проведення аукціону.
Однак дослідження показало, що ці три компанії – це давні постачальники «Укрзалізниці». Дві перші – українські фірми, третя – польська ПЕСА, яка вже мала досвід роботи з українськими замовниками. Зокрема, під цю компанію раніше заточили тендер на поставку трамваїв для Києва на 327 млн грн. Антимонопольний комітет України визнав, що «Укрзалізниця» також заточила під ПЕСА тендер на закупівлю дизель-поїздів на 1,02 млрд грн.
Цікаво, що у харківського заводу «Хартрон», іншого українського виробника туалетних систем, про ціну не спитали. Залізниця обґрунтовувала це тим, що у ході комплексно-відновлювального ремонту 250 плацкартних вагонів на українських заводах вимагається сертифікат якості та досвід використання системи на залізницях України не менше 3 років, а також наявність у виробника погодженої конструкторської документації.
Вимоги до учасників тендеру були настільки деталізовані, що залізниці було легко відсіяти будь-якого потенційного конкурента. Технічне завдання передбачало виготовлення туалетів за технічними умовами ТУ У 25.2-32176292-008:2007. За даними державного Реєстру санітарно-епідеміологічних висновків, виробником за цими техумовами є ТОВ «Проектно-конструкторське виробниче підприємство «МДС». У техумовах вказана назва системи – «Эвак Компакт», що є російськомовним написанням виробів міжнародної компанії «Evac», одного зі світових лідерів у виробництві вакуумних туалетів.
Ці технічні умови не були у відкритому доступі для інших виробників, що означало: українська фірма мала монополію на виробництво за цими специфікаціями, і ніхто окрім «МДС» та його представників не міг конкурувати за підряд.
До складу засновників ТОВ «Проектно-конструкторське виробниче підприємство «МДС» входять Андрій Лашко та Наталія Федюшина – діти колишніх заступників гендиректора «Укрзалізниці» Анатолія Лашка і Юрія Федюшина. Третім партнером є Ігор Теличко, на якого записано ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «МДС».
Детальний аналіз цін виявив значні завищення. У тендері на постачання запчастин до туалетних систем на 11,73 млн грн, який виграла «МДС», з'ясувалося, що кнопка змиву коштувала 5,9 тисяч гривень – ціна цілком пристойного смартфона. Сам унітаз оцінювався в 250 тисяч гривень.
Для порівняння варто звернути увагу на російський досвід. Російські залізниці (РЖД) проводили тендер на оснащення пасажирських вагонів екологічно чистими туалетними комплексами на загальну суму 612 млн рублів. Росіяни замовляли 346 систем – у півтора рази більше, ніж «Укрзалізниця» – разом з виконанням робіт по установці. Очікувана ціна становила 1 770 000 рублів за одну систему з установкою, що дорівнювало лише 832 тисячам гривень. Тоді як в Україні один туалет без установки коштував 1 079 тисяч гривень.
Це контрастує з пріоритетами «Укрзалізниці» під керівництвом Войцеха Балчуна. Компанія охоче оголошує мільярдні тендери на пасажирські поїзди, але не може придбати вантажні вагони по мільйону гривень за штуку – ціні, еквівалентній вартості туалетної системи для одного плацкартного вагону. Залізниця навіть не розглядає закупівлю локомотивів. Тим часом саме локомотиви та вантажні вагони забезпечують прибутками українську транспортну галузь, тоді як пасажирські перевезення приносять суцільні збитки. Це особливо актуально з огляду на те, що в ОРДЛО залишилися чверть усіх українських вантажних вагонів і сотні локомотивів.