Історія американського президента Франкліна Рузвельта, який обіцяв боротися з монополістами на чолі з Рокфелером, знаходить несподіване відлуння в сучасній Україні. Тоді «баронів-розбійників» звинувачували в збиранні надприбутків через безсилля державних органів. Сьогодні ситуація виглядає подібно: монополісти процвітають, а антимонопольні органи залишаються під питанням щодо своєї ефективності.
Уже майже півроку Генпрокуратура розслідує діяльність Антимонопольного комітету та його голови Юрія Терентьєва. Після обшуків у квітні слідчі так і не наважилися закрити справу про «злочинне прикриття» цигаркового монополіста ТОВ «Тедіс Україна» або висунути офіційні підозри представникам АМКУ, які, за даними самої Генпрокуратури, «неодноразово, систематично» отримували «грошову винагороду» від цієї компанії.
Економічна сторона проблеми виявляється ще більш вражаючою. Штрафи за монополізм можуть коливатися у десять разів залежно від розрахунків АМКУ. При цьому ні громадськість, ні інші державні органи не мають можливості контролювати ці коливання – класичний випадок, коли один орган сам собі суддя.
Центром розслідування стає штраф у розмірі 431 млн грн., накладений у 2016 році на компанію «Мегаполіс-Україна» (пізніше перейменовану на «Тедіс Україна») за монополізм та порушення конкурентного законодавства.
Антимонопольний комітет використовує формулу для розрахунку штрафу: Bf = RR* F0(%)*(K1+K2+K3)/3, де RR – розмір доходу від реалізації продукції, пов'язаний з порушенням. Конкретні цифри, які вставляються в цю формулу, залишаються комерційною таємницею.
Компанія «Тедіс» досягла майже 100-відсоткової частки ринку посередників між цигарковими виробниками і роздрібними мережами у 2013 році. АМКУ розпочав розслідування лише у 2016 році, тобто монополіст три роки діяв практично без обмежень. За доступними даними, у період 2013–2015 років «Тедіс» отримав виручку на суму 69 млрд грн. від продажу цигарок.
Згідно з рекомендаціями АМКУ, максимальний штраф не повинен перевищувати 10% річного обороту. Коефіцієнти K1, K2 та K3 визначаються в діапазоні від 0,05 до 2 залежно від суб'єктивної оцінки членів комітету. K1 відображає вплив порушення на суміжні ринки, K2 – особливості категорії споживачів, K3 – рівень прибутковості виду діяльності.
При застосуванні мінімальних коефіцієнтів для K1 та K2 (по 0,05) та коефіцієнта 1,5 для K3 (враховуючи, що цигаркова торгівля генерує значні прибутки) розрахунок дає штраф у розмірі 3,45 млрд грн. Однак АМКУ розраховував штраф двічі, і обидва рази він виявився приблизно в десять разів нижче.
Перший розрахунок, презентований 9 грудня 2016 року, становив 347 млн грн. АМКУ значно звузив період штрафування, включивши лише 2013–2014 роки, виключивши 2015 рік під приводом того, що монополіст почав виправлятися. Це зменшило доходну базу з 69 млрд до 32 млрд грн. Крім того, розраховуючі вирішили, що доходи від продажу роздрібним торговцям не пов'язані з монополізмом, і скоротили показник RR ще в п'ять разів до 7 млрд грн.
Другий розрахунок, презентований 14 грудня 2016 року, становив 431 млн грн. На цей раз період розширили до другого квартала 2016 року, але доходну базу взяли на рівні 43 млрд грн. замість 69 млрд. Однак коефіцієнт рентабельності K3 раптово знизили з 1,5 до 0,15 – менше одиниці, що фактично означало визнання цигаркової торгівлі майже збитковим бізнесом. Після подальших коригувань коефіцієнт підняли до 0,2, щоб отримати два штрафи: 429 млн грн. та 2 млн грн. за різними пунктами.
Якби розрахунки проводилися послідовно, штраф мав скласти близько 3,5 млрд грн. Замість цього маніпуляції АМКУ дозволили компанії зекономити три мільярди гривень на штрафних санкціях. Саме цей розмір економії став причиною для розслідування Генпрокуратури, яка відкритим текстом писала про «прикриття протиправної діяльності» головою комітету Юрієм Терентьєвим. Однак справа досі залишається на початковому етапі.
Друга схема монопольного заробітку стосується державних аукціонів з продажу сирої нафти. Низка компаній, включаючи «Укртатнафту», монопольно скуповували державну нафту та газовий конденсат значно дешевше від світових цін. У жовтні 2016 року АМКУ розраховував штраф у розмірі 2,05 млрд грн. для шести фірм, які наторгували нафти на 11,4 млрд грн. та газового конденсату на 320 млн грн.
Однак засідання АМКУ було перенесено спочатку на листопад, а потім на невизначений період. Голова комітету Терентьєв вирішив розглянути питання лише у березні 2017 року. Це означало, що для розрахунку штрафу вже потрібно було використовувати доходи за 2016 рік замість 2015 року, коли власне й відбувалось порушення. Доходи за 2016 рік впали з 38 до 27 млрд грн., що зменшило розрахунковий штраф з 2,05 до 1,37 млрд грн. Таким чином, звичайні переноси засідань зекономили приватникам 700 млн грн.
Урешті-решт, 23 серпня Господарський суд Києва скасував і цей штраф у розмірі 1,37 млрд грн., не погодившись з висновками АМКУ про пов'язаність оштрафованих компаній та узгодженість їх дій. Якість розслідування АМКУ та перипетії судового розгляду розкривають глибшу проблему: в українських реаліях монополісти живуть набагато комфортніше, ніж їхні західні колеги, тоді як звичайні громадяни платять за це своїм гаманцем.