Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів розташований за п'ять кілометрів від Рівного. Його доля за останні десять років стала показовим прикладом того, як державне підприємство може потрапити під контроль приватних інтересів і залишатися там незалежно від змін влади.
Початок розпаду державного контролю
Поворотною точкою став 5 жовтня 2011 року, коли держпідприємство вирішило продати своє основне виробниче приміщення – лікеро-горілчаний цех. За даними судового реєстру, цех вартістю 4,76 млн грн придбало ТОВ «Рівненська продовольча компанія» через аукціон. Серед засновників цієї компанії були відомий у спиртовій галузі бізнесмен Олексій Чеботарьов, дружина Андрія Акіменка Світлана та Юрій Тимошок.
Чеботарьов став широко відомим після Революції гідності. 16 липня 2014 року його оголосили в розшук. За версією слідства, він організовував викрадення, катування та вбивство активіста Євромайдану Юрія Вербицького, а також викрадення нині нардепа Ігоря Луценка. Медіа називали його «горілчаним королем». Експерти, посадовці та правоохоронні органи характеризували його як людину «сім'ї» Віктора Януковича, яка відповідала за обіг «лівого» спирту, горілки та тютюну. Шпанівський вважали одним із спиртзаводів під контролем команди Чеботарьова. За даними судового реєстру, у 2016 році поліція просила доступ до банківських документів 2013 року, щоб довести, що завод під виглядом біоетанолу поставляв спирт.
Невдала спроба змінити керівництво
У 2014 році керівником «Укрспирту» став Михайло Лабутін. Його команда спробувала замінити директорів спиртзаводів, які нібито входили до пулу Чеботарьова. На Шпанівському заводі це виявилося неможливим. За словами інженера Сергія Мороза, на підприємство нового директора не пустили силою. На заводі з'явилися люди, яких називали «тітушками», їх кормили, вони вільно ходили територією. Працівникам обіцяли стабільну роботу, якщо новий директор не зайде на завод.
Директором тоді був Сергій Григоренко, який обіймав цю посаду з 2007 року – тобто і під час продажу горілчаного цеху. Хоча борги у підприємства були з 2004 року, за даними аналітичної системи Youcontrol, саме за керівництва Григоренка вони виросли до критичного рівня. За даними судового реєстру, борги досягли 28 млн грн.
Банкрутство та офшорна схема
Через пів року після невдалої спроби змінити керівництво, 26 травня 2015 року суд визнав завод банкрутом та відкрив процедуру ліквідації. 21 жовтня 2015 року пройшов аукціон з продажу майна. Організатор – Товарна біржа «Епсілон» – обмежилась мінімально необхідним повідомленням в газеті.
Учасників торгів виявилось двоє: один із кредиторів ТОВ «Бізнесфакторсеріс» (засновники Ігор Батура та Микола Таран) та кіпрська компанія «Тедвін Лімітед», заснована напередодні банкрутства заводу. Стартова сума у 28 млн грн знизилась утричі. Зі знижкою у 69% за 8,7 млн грн майновий комплекс віддали кіпрській «Тедвін Лімітед».
Згідно з кіпрським реєстром, засновниця, директор та секретар офшорки – номінальна власниця Катя Антпеоі. Представницею компанії в Україні стала юристка Олена Логош – директорка в компаніях сім'ї Андрія Акіменка, бізнес-партнера Чеботарьова. Розпорядником майна офшорки стало товариство «Тедвін Україна» з засновницею Віолетою Кальмбах, яка, за даними її профілю у фейсбуці, працює в одній з компаній сім'ї Акіменка – «Українській фармацевтичній компанії».
Наприкінці 2015 року для забезпечення виробництва створили компанію «Рівне-Етил». Одноосібним засновником та керівником став Сергій Григоренко – той самий директор, якого у 2014 році захистили від нової влади. За даними реєстру виробників спирту, «Рівне-етил» не має ліцензії на виробництво етилового спирту і може виробляти виключно біоетанол, який не підлягає акцизу.
Заперечення та доказові зв'язки
Нам вдалося знайти контакти Андрія Акіменка. Бізнесмен заперечив будь-яке відношення до покупки заводу, стверджуючи, що його група відійшла від цього підприємства після змін керівництва у 2014 році. Він визнав, що раніше мав стосунок до заводу – поставляв туди барду та зерно, але після змін менеджменту «встали і пошли».
Володимир Шемяков, директор «Захід-Алко-Груп» – компанії, яка працювала на базі лікеро-горілчаного цеху після аукціону 2011 року і припинила виробництво у вересні 2016 року, також заперечив будь-які зв'язки з Чеботарьовим, стверджуючи, що ніколи його не бачив.
Однак судові документи свідчать про інше. 11 липня 2017 року Чернігівський суд припинив провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка», затвердивши мирову угоду з кредиторами. З банкрутства підприємство вивів інвестор – «Захід-Алко-Груп». «Чернігівська горілка» належить екс-очільнику державного «Чемерського спиртзаводу» Григорію Жигуну, а до наглядової ради входять Сергій Радченко та Юрій Тимошок, який очолює раду.
Сергій Радченко, Олексій Чеботарьов, Світлана Акіменко та Олександр Ліщенко – бізнес-партнери, тісно пов'язані групою «Бізнес Спорт Милосердя». Юрій Тимошок, Олексій Чеботарьов та директор «Чернігівської горілки» Ігор Базалінський пов'язані участю у футбольному клубі «Десна». Тимошок і Базалінський володіють клубом, а Чеботарьов обіймає посаду президента.
Системна картина
Усі нитки від Шпанівського спиртзаводу та його майна ведуть до друзів і бізнес-партнерів Олексія Чеботарьова. Це свідчить про те, що коли серйозні гравці поклали око на державне підприємство, його доля вже визначена наперед. Незалежно від революцій, реформ та змін влади, структури, пов'язані з цією групою, залишаються присутніми на ринку України.