Проект комплексної системи відеоспостереження у столиці став ареною глобального протистояння двох гігантів індустрії. На світовому ринку «HikVision» і «Huawei» ведуть запеклу конкурентну боротьбу, використовуючи як традиційні методи, так і публічні звинувачення у технічних вразливостях. В Україні ця змагальність розгорнулась на тлі багатомільйонного замовлення столиці.
За планом розвитку, цілодобове спостереження з розпізнаванням облич та номерів автомобілів мало охопити всі людні місця Києва – станції метро, лікарні, школи, туристичні об'єкти. До жовтня поточного року комунальне підприємство «Інформатика», підзвітне Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА, встановило близько 5 тисяч камер. Серед них лише 3% виробництва «Huawei». Наступний етап передбачав закупівлю ще 3 тисяч пристроїв на суму 147 млн грн, включаючи комп'ютерне обладнання для обробки даних. Загальний обсяг замовлень через «Інформатику» перевищив 185 млн грн.
З перших тендерних процедур стало очевидним, що мерія обрала «HikVision». Спочатку комунальники проводили відкриті торги, що мали забезпечити конкуренцію та зниження цін. Однак у тендерну документацію були вписані дискримінаційні вимоги, які прямо вказували на бажання отримати обладнання саме цього виробника.
Постачальники конкурентного обладнання оскаржили умови в Антимонопольному комітеті України. Під час засідань журналісти виявили низку проблемних моментів. Тендерна документація дублювала технічні характеристики камер «HikVision», водночас стверджуючи, що пристрої від «Dahua» чи «Flir» не відповідають вимогам, хоча насправді відповідали. Замовник прописав такі специфікації, що їх могли виконати лише під замовлення, без серійного виробництва. Такі камери в Україні можна придбати через одного дистриб'ютора.
Деякі технічні вимоги викликали запитання щодо доцільності. Наприклад, вимога робочого температурного діапазону від мінус 20 до плюс 60 градусів Цельсія для камер, які планували встановити на внутрішніх фасадах метрополітену. До переліку характеристик включили мережеві протоколи HIK Cloud P2P та SADP – власні розробки «HikVision», аналогів яких не існує.
Після цього комунальники змінили тактику. Вони заявили, що обладнання конкурентів містить російський софт, а потім припинили претензію на прозорість. У грудні було оголошено переговорну процедуру закупівлі обладнання «HikVision» на 119,85 млн грн у ТОВ «Інтелекшуал констракшн». Тендерна документація, склад комплекту та ціни не розкривались. Замість цього комунальники використали розпливчасті формулювання про модернізацію системи та впровадження елементів інтелектуальної транспортної системи.
Обґрунтовуючи унікальність «HikVision», комунальники послались на консультативне повідомлення експертів Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Мін'юсту. Це не була державна експертиза, а просто чиїсь думки, які, як зазначають журналісти, звучать щодня в офісних кулуарах та соціальних мережах.
Дилери конкурентів оскаржили рішення в АМКУ. Розгляд скарги був призначений на 22 грудня.
Однак найбільш тривожним аспектом є засекречування цін. Комунальники визначили предметом закупівлі не окремі камери, а комплекти з різних пристроїв, без розбивки вартості по окремих найменуванням. Це унеможливило порівняння цін на ринку.
Коли журналіст напряму запитав у директора ІТ Департаменту КМДА Юрія Назарова про вартість окремих камер, той пообіцяв надати інформацію. Однак після тижня пошуків комунальники надіслали копії договорів від 2017 року, які вже були в системі «Прозорро», але без цін за одиницю. У відповіді зазначили, що надати інформацію за окремі складові неможливо, оскільки закуповувались комплексні системи та послуги, а не окремі компоненти.
Така схема дозволяє комунальникам продовжувати витрачати десятки мільйонів на обладнання без прозорості щодо його вартості. Монополія завжди шкодить невідповідним співвідношенням ціни та якості. У всьому світі монополістів контролюють саме на предмет цін, щоб запобігти завищенню вартості. Засекречування цін у цьому випадку унеможливлює такий контроль.
Непрозоре обрання монопольного закордонного постачальника стало характерною рисою мерії Віталія Кличка. Аналогічні схеми застосовувались при закупівлі трамваїв «Pesa» – спочатку мер домовився з поляками, а потім влаштував псевдоторги. При замовленні компостерів для «Київпастрансу» мерія у «ручному режимі» замовила електронне обладнання за 365 млн грн, прописавши тендерну документацію настільки детально, що четверо з п'яти учасників запропонували товари одного виробника. Три пропозиції відхилили, замовлення дісталось компанії «Амріта комплексні рішення» Сергія Краковецького. На «Київводоканалі» дискримінаційні умови торгів також стали основою для розпилу коштів через завищення вартості. Після невдалого проекту «Питна вода з-під крана» для Оболонського району за 580 тис. євро мер мав би розуміти ризики платежів знайомим фірмам.
Битва світових виробників відеокамер продовжуватиметься. Журналісти вже зафіксували аналогічну заточку під «HikVision» в Одесі. Це свідчить, що на боці цього виробника грає хтось високопоставлений у центральній владі України, а не локальний гравець, який не може одночасно впливати на київського та одеського мерів.