На тлі бюджетного дефіциту та потреб на фронті Київ готується до масштабного ремонту вулиці у Дарницькому районі. Проект, який отримав статус переможця тендеру ще 16 вересня, досі не реалізований. ТОВ «Автострада» виграла конкурс на суму 1,26 млрд грн, однак КП «Київавтодор» протягом двох тижнів не укладала з нею договір. Причини затримки залишаються невизначеними, хоча журналісти припускають, що це пов'язано з можливим громадським скандалом.
Структура кошторису викликає запитання. П'ятикілометрова ділянка обходиться у чверть мільярда гривень за кілометр — значно дорожче за типове асфальтування. Для порівняння: неподалік «Київавтодор» замовив ремонт кілометрової ділянки вулиці Драгоманова за 40 млн грн. Історичні дані також вказують на суттєве подорожчання. За часів президентства Януковича голова КМДА Попов затвердив проект ремонту Харківського шосе вартістю 101 млн грн у цінах 2011 року. Враховуючи, що курс долара тоді становив 8 гривень на відміну від нинішнього, новий проект коштує не в п'ятеро, а в дванадцять разів дорожче.
Проект передбачає розширення вулиці та створення конфігурації, подібної до магістралі посеред спального району. Це викликає критику через збільшення кількості перехресть зі світлофорами та потенційне зростання ризику дорожно-транспортних пригод. Крім того, навіть після 10-відсоткової знижки від очікуваної вартості у 1,40 млрд грн кошторис залишає місце для значної маржі.
Аналіз матеріалів показує, як формується вартість. Редакція порівняла кошториси переможця та програвшої компанії ТОВ «Автомагістраль-Південь». У «Автостради» будматеріали дешевші на 100 млн грн, перевезення грунту, металу, тротуарної плитки та сміття коштує на 40 млн грн менше. Окремі ціни не здаються екстравагантними — явних завищень у два-три рази немає, однак на великих обсягах вони забезпечують значний прибуток.
Прикладом служить щебенево-піщана суміш С-5, яка засипається під основу дороги. Держпідприємство «НІРІ» при Агентстві відновлення ведає базою даних цін будматеріалів. За цією базою середня ціна ЩПС для Київщини становить 910 грн за кубометр. У програвшої компанії вона була 854 грн, у переможця — 750 грн. Однак моніторинг викликає сумніви. Для розрахунку середньої ціни 910 грн «НІРІ» внесла три пропозиції по 225 грн та дванадцять пропозицій від 1000 до 1100 грн. Журналісти припускають, що дорогі пропозиції могли бути поданими постачальниками саме для завищення середнього показника в моніторингу, що згодом дозволяє виправдати вищі ціни в кошторисах.
Дванадцять дорогих пропозицій надійшли від компаній ПП «Київшляхбуд» та РДС, ТОВ (реєстраційний номер 33658865), які входять до найбільших підрядників з ремонту доріг у Києві. Ще одну коштовну пропозицію додав сам «НІРІ» з посиланням на дані підрядника «Онур». Лише три дешеві пропозиції подала Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, посилаючись на виробника щебню.
Регіональні ціни суттєво відрізняються. За даними того ж моніторингу «НІРІ» за липень 2025 року, ЩПС С5 коштує 340,72 грн за кубометр у Хмельницькій області, 408,06 грн у Житомирській, 423,33 грн у Черкаській. На південному сході ціни вищі: 1182,68 грн у Дніпропетровській, 1250 грн у Донецькій, 1360 грн у Запорізькій. На північному сході найдорожче: 1795,23 грн у Харківській, 1943,33 грн у Сумській.
Для ремонту Харківського шосе потрібно 38 тисяч кубометрів ЩПС. За ціною 910 грн за кубометр це становить 29 млн грн. Якби матеріал закуповувався за середньою ціною 550 грн по областям, витрати склали б 21 млн грн. Таким чином, лише по цьому рядку кошторису найдешевшої пропозиції на тендері утримується 8 млн грн маржі. Подібні розрахунки можна застосувати до багатьох інших позицій.
Формально процес відповідає законодавству. «Київавтодор» замовив проект у ТОВ «Інститут проектування інфраструктури транспорту». Проект пройшов експертизу у ТОВ «Експерт проект груп» і затвердили очікувану вартість 1,40 млрд грн. Пропозиція «Автостради» розміром 1,26 млрд грн нижча від очікуваної на 10%, що дозволяє говорити про економію близько 150 млн грн.
Однак журналісти ставлять ширше питання. По вулиці абсолютно нормально їздять машини, і ремонт можна було б відкласти до закінчення війни. Гроші, витрачені на цей проект, могли б бути спрямовані на військові потреби. Питання про пріоритизацію видатків у час воєнного конфлікту залишається відкритим.