На діалізній терапії українські пацієнти платять вдвічі дорожче, ніж мали б. Близько третини видатків на витратні матеріали для діалізу — орієнтовно 294–353 млн гривень щороку — осідають в офшорах через систему посередницьких контрактів, яка функціонує під наглядом державних органів.
Україна витрачає на діалізні матеріали 1,5–1,8 млрд гривень щороку. На 1 млйон населення припадає близько 200 хворих на ниркову недостатність, річне лікування одного пацієнта коштує орієнтовно 365 тис. гривень. Держава фінансує лише витратні матеріали — апарати та їх обслуговування вже десять років не покриваються бюджетом.
На ринку гемодіалізу працюють п'ять виробників: шведька Gambro AB, німецькі B. Braun Medical та Fresenius Medical Care, японька Nipro Corporation та італійська Bellco S.P.A. Препарати для перитонеального діалізу виробляють лише дві компанії — німецька Fresenius Medical Care та американська Baxter, яка контролює 80–85% світового ринку.
Дистриб'ютори працюють за схемою «непрямих контрактів». Замість прямої угоди з виробником вони закуповують товари у посередницьких фірм, які вже додали маржу до первісної ціни. За інформацією учасників ринку, переплата зазвичай становить 30%. Потім товар потрапляє в Україну з дозволеною законом торгівельною націнкою — 10% від митної вартості та 7% ПДВ. Маржа посередника виводиться в офшори, що дозволяє не реєструвати доходи в Україні.
Наприклад, чеська фірма замовляє препарат за 100 гривень, додає 30% і перепродує українському дистриб'ютору за 130 гривень. Той продає державі за 153 гривні. Дистриб'ютор заробляє 14 гривень, виробник — 100, а 30 гривень посередника виводяться в офшор. На мільярді гривень невиправданих видатків це складає 200 млн гривень. Ці кошти могли б підтримувати життєздатність 805–967 хворих на ниркову недостатність протягом року.
Поворотна точка стався на межі 2013–2014 років. Компанія Baxter відмовилась працювати через посередників і перейшла на прямі контракти. Восени 2015 року Міністерство охорони здоров'я під керівництвом Олександра Квіташвілі централізовано замовило витратні матеріали для діалізу. Замовлення на 193 млн гривень по перитонеальному діалізу отримала офіційна дистриб'ютор Baxter — компанія Діавіта. До фірми прийшла СБУ з питанням про те, де її частка в угоді.
Представник Діавіти розповів у інтерв'ю для Громадського радіо: «Це називається відкатом. І це питання задається всім, просто інші компанії мовчать». З введенням прямого контракту у Діавіти не було з чого платити — лише дозволені законом 10% прибутку, вся решта йшла міжнародному виробнику.
Після цього компанія зіткнулась з тиском. Перше кримінальне провадження № 42015100070000228 за зверненням СБУ було зареєстроване 6 листопада 2015 року. Його супровід здійснювало Головне управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ. Розслідувалось можливе порушення законів при реалізації товарів для перитонеального діалізу. Провадження невдовзі закрили, але 28 червня 2016 року зареєстрували нове (№ 42016101070000154). Спершу розслідування вела Київська місцева прокуратура № 7, пізніше ним зайнялась військова прокуратура. У офісах та домах працівників компанії пройшли обшуки.
На фронті державних закупівель тиск посилювався. Тодішній начальник Управління контррозвідки Сергій Семочко надсилав лікарям та чиновникам листи, в яких нагадував про кримінальні проблеми Діавіти та просив запобігти «корупційним діям і зловживанням».
Дистриб'ютори конкуруючого Fresenius Medical Care почали оскаржувати торги в АМКУ, призупиняючи їх. За статистикою АМКУ, у 2015 році надійшло 22 скарги щодо закупівель матеріалів для діалізу, у 2016 році — 78. Однією з компаній, яка частіше скаржилась на дискримінаційність вимог саме на закупівлях матеріалів для перитонеального діалізу, була Лінк-Медитал.
Дані митниці показали, що Лінк-Медитал працює за «непрямими контрактами». З початку 2017 року по кінець березня 2018 року фірма взяла участь у 163 тендерах, з них 69 лотів стосувались витратних матеріалів для перитонеального діалізу.
Лінк-Медитал брала участь у тендерах за чотирьох конкурентних ситуацій: коли Діавіта була на торгах; коли Діавіту викинули на етапі прекваліфікації; коли Діавіту викинули після аукціону; коли Діавіти не було на торгах.
Цінова поведінка компанії виявила чітку закономірність. Розчин для перитонеального діалізу коштував від 122 до 262,5 гривні за 2000 мл — відносне відхилення 115%. Дезінфекційний ковпачок — від 9 до 25 гривень, відхилення 178%. Подовжувач катетера — від 753 до 947 гривень, адаптер — від 204 до 257 гривень, катетер Tenkoff — від 5992 до 7535 гривень.
Найдорожчі контракти були укладені на тендерах, які пройшли без Діавіти. Коли фірма брала повноцінну участь, Лінк-Медитал стрімко падав у ціні. По левовій частині таких угод пізніше були укладені допугоди на підвищення ціни.
На тендерах з Діавітою розчин коштував від 122 до 215 гривень (відхилення 76%), дезінфекційний ковпачок — від 9 до 20,45 гривні (127%). На тендерах без Діавіти ці ж матеріали коштували від 206,86 до 262,5 гривні (27%) та від 14,95 до 25 гривень (67%) відповідно.
Прості розрахунки показують, що за умови конкуренції з Діавітою Лінк-Медитал погоджувався на контракти з цінами вдвічі нижчими від тих, які фіксував у договорах на тендерах без конкурента.
Найпоказовішим є дезінфекційний ковпачок — найменш затратний у виробництві матеріал. У вересні 2017 року з різницею менш ніж тиждень Діавіта імпортувала ковпачки MiniCap за 15,87 гривні за одиницю, тоді як Лінк-Медитал — дезінфекційні ковпачки Stay Safe за 21,53 гривні, тобто на 26% дорожче.
Для порівняння: у Польщі фістульні голки для гемодіалізу коштують не більше 1 злотого (7–8 гривень), тоді як українські бюджетники замовляють їх за 19–29 гривень. У Росії лікарні інколи замовляють ці ж голки по 21 рублю за штуку, але буває і по 109 або навіть 161 рублю (46–68 гривень).
Структура власності компаній розкриває можливі зв'язки. За даними митниці, левову частину препаратів для діалізу Лінк-Медитал імпортує у чеської компанії Neomed Global s.r.o., кілька операцій — від Alliance Healthcare s.r.o. (Чехія).
Першими засновниками Неомеду були українці Микита Бернацький та Роман Нога. У 2013–2014 роках третім учасником був Сергій Сумін — власник компанії Ренарт, яка працює разом з Лінк-Медиталом. У квітні 2016 року 100% Неомеду зареєстрували на кіпрський офшор Fralay Ltd, заснований у лютому того ж року. За даними кіпрського реєстру, одноосібним власником та керівником Fralay є кіпріот Стіліан Стіліану.
Керівником Лінк-Медитал від грудня 2016 року є Геннадій Нерсесян, який за часів Януковича працював спеціалістом в Управлінні моніторингу державних цільових програм та державних закупівель МОЗ під керівництвом Романа Богачова.
Власником Лінк-Медитал є Олексій Баришевський, раніше він контролював фірму разом з батьком Миколою Баришевським. Останній відомий як колишній керівник та співзасновник фармацевтичної компанії Бакмед, яка представляла продукцію Baxter для Діавіти.
Торік Бакмед переписали на нігерійця Грантсона Мадуако і перенесли місце реєстрації з Києва у Харків. В історії власників Бакмеду числились Леонід Каліннік та Сергій Ледін — нинішній співвласник Діавіти, яку він ділить із сином Дмитром Ледіним. Вони працювали на керівних посадах у ДП Укрмедпостач, яке було одним із перших співзасновників Бакмеду.
Напередодні того, як Бакмед «злили» у Харків, його останнім власником було угорське ТОВ Іммедекс Європа, бенефіціарами — угорці Сабо Габор, Меньхаї Акош та Мадяар Чаба.