Братський маслопресовий завод на Миколаївщині вартістю 8 мільйонів доларів став жертвою рейдерського захоплення, яке розгорнулося за лічені дні. Історія цього випадку демонструє системні прогалини в роботі державних структур, покликаних захищати права власності в Україні.
За даними ГПУ, з 2013 року в країні відбулося 1690 рейдерських захоплень, з них 539 — за останні півтора року. Попри існування спеціалізованої Антирейдерської комісії Міністерства юстиції та законодавчої бази, практика захисту власності залишається неефективною.
Початок конфлікту
Наприкінці 2016 року до власника заводу Олега Ільяшенка звернувся бізнесмен з пропозицією інвестувати в підприємство. Переговори не дали результату через розбіжності у баченні розвитку бізнесу. Після цього Ільяшенку неформально натякнули, що завод у нього «все одно відіжмуть».
Рейдерське захоплення розпочалося на Щедрий вечір 2017 року. Організатори залучили колишнього засудженого, який вийшов на волю після відбування покарання за грабіж у 2016 році. За 1 тисячу гривень він погодився стати номінальним власником заводу, зареєстрованого як ТОВ «Нові енергозберігаючі технології» (НЕСТ).
Підроблені документи та реєстраційні маніпуляції
Для переписання заводу на нову особу потрібні були протоколи зборів підприємства. Протокол № 3, який мав засвідчити передачу прав на завод, виявився підробленим. Підпис і печатка київського нотаріуса також були підробками.
13 січня 2017 року рейдери звернулися до реєстраторки Краматорської міської ради Катерини Куцен з підробленими документами. Куцен перереєструвала адресу, власників і керівника ТОВ НЕСТ. Пізніше прокуратура встановила, що в оригіналі реєстраційної справи міститься лише копія протоколу № 3, оригінал відсутній.
14 січня 2017 року представник рейдерів — фірма «Олтрейд-2016» — повідомила про оренду заводу і наказала старим власникам залишити приміщення.
16 січня 2017 року номінальний власник переписав НЕСТ у реєстраторки Печерської РДА Наталії Мельнікової на шотландську фірму «Uk noble». Для цього потрібні були два протоколи — № 3 та № 4, обидва мали бути завірені нотаріусом. Знову використовувалися підроблені підписи й печатки.
Особливо показовою була помилка в нумерації: протокол № 3 від 12 січня зареєстровано під номером 149, а протокол № 4 від 13 січня — під номером 58. Оскільки нотаріуси завіряють документи у порядку зростання номерів, протокол від 13 січня мав мати номер більший за 149. Реєстраторка Мельнікова цієї суперечності не помітила. Крім того, вона прийняла копію протоколу № 3 без оригіналу, незважаючи на те, що завод вартістю 8 мільйонів доларів переводили на нового власника наступного дня після його «придбання».
Антирейдерська комісія: повноваження без результатів
17 січня 2017 року Олег Ільяшенко звернувся в Антирейдерську комісію Міністерства юстиції (офіційно — Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації). Комісія наділена значними повноваженнями: може карати нотаріусів і реєстраторів, вносити та скасовувати реєстраційні дії у Єдиному реєстрі юросіб та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Усі засідання комісії проводяться закрито, без участі преси чи вільних слухачів. Рішення комісії не публікуються у відкритому доступі, а повідомляються листом через кілька днів або тижнів.
Ільяшенко просив комісію скасувати всі реєстраційні дії, здійснені Куцен та Мельніковою. Він підтвердив, що завод нікому не переписував, протокол № 3 був підробленим і не мав його підпису. Крім того, цей протокол був копією без прошиття.
31 березня 2017 року Міністерство юстиції відмовило без пояснення причин, повідомивши, що реєстратори діяли «відповідно до законодавства».
За інформацією Ільяшенка, цей наказ рейдери отримали наступного дня, тоді як до реального власника він добирався кілька тижнів.
Позиція міністерства, яку редакція дізналася з відповіді на запит, зводилася до того, що комісія перевіряє лише дотримання реєстратором процедури реєстрації документів. Закон дозволяє комісії досліджувати лише сканкопії, завантажені до Єдиного реєстру юросіб. Комісія могла б контактувати з правоохоронцями, які вже вилучили оригінальну реєстраційну справу, але закон цього не вимагає. Система ЄДР налаштована на чорно-біле сканування, тому з екрану не видно, чи документи прошиті, чи це копії. Комісія зауважила, що формально всі потрібні документи були отримані, а встановлення підробок — компетенція суду.
Реєстратори як перешкода
Олег Ільяшенко почав шукати реєстраторів, які б скасували дії Куцен та Мельнікової. Будь-який реєстратор має право це зробити, але виникла нова проблема.
2 лютого 2017 року реєстраторка КП «Центр сприяння бізнесу Києва» Ірина Петрушевська відкрила профайл ТОВ НЕСТ у реєстрі, але не закрила цю незавершену дію. Інші реєстратори відмовлялися скасовувати чужу незавершену дію, оскільки це могло б привести до перевірки Міністерством юстиції та покарання — позбавлення доступу до реєстрів або свідоцтва.
Адвокатам власника натякнули, що реєстратора, який змінить дані реєстру, вони навряд чи знайдуть.
10 лютого 2017 року Ільяшенко подав другу скаргу в Антирейдерську комісію, цього разу підкріплену листом слідчого ГУНП в Миколаївській області, який розслідував рейдерство. Слідчий просив перевірити законність перереєстрації, оскільки завод переписали за підробленими документами. Проте комісія відмовила за формальною причиною — вона не розглядає одні й ті ж скарги повторно.
Всього власники заводу звертались в Антирейдерську комісію 4 рази і отримали 4 відмови.
Судовий вирок і нові перешкоди
28 березня 2018 року Олег Ільяшенко виграв суд, який зобов'язав скасувати дії реєстраторів Куцен та Мельнікової.
Однак пошук реєстратора, який погодиться внести зміни, виявився складним. 26 квітня 2018 року реєстратор Віктор Міхачов із дніпровської філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» скасував реєстраційні дії, посилаючись на звернення представника Олега Ільяшенка. Проте ні Ільяшенко, ні його представники до Міхачова не звертались.
27 квітня 2018 року Міхачов скасував усі свої дії від попереднього дня як помилкові, не закрив реєстраційну справу і зник, як раніше зникла Петрушевська.
Лише 6 липня 2018 року, методично обходячи реєстраторів, Ільяшенко з'ясував, що Міхачов нарешті закрив профайл у реєстрі. Тоді він зміг скасувати реєстраційні дії Куцен та Мельнікової.
Однак до цього часу рейдери вивели з заводу 60 мільйонів гривень через процедуру банкрутства. Через особливості цієї ж процедури Ільяшенко досі не може внести себе до реєстру як власника.
Розслідування та персоналії
Рейдерство Братського маслопресового заводу розслідують ГСУ та поліція Миколаївської області у різних провадженнях. Однак розслідування ускладнилося тим, що колишній засуджений, на якого спочатку записали завод, помер.
Кінцевим власником заводу після захоплення стала шотландська фірма «Uk noble». У британському бізнесовому реєстрі цієї фірми фігурує Сандра Джина Еспарон. На день рейдерства — Щедрий вечір 2016 року — ця мешканка Сейшел також значилася бенефіціаром української фірми «Заммлер-склад».
Співвласником торгової марки «Заммлер» є народофронтівський міністр юстиції Павло Петренко. Співвласниками «Заммлер-складу» нині є партнери міністра Віктор Шевченко, Олег Рачов, ТОВ «Заммлер Україна», Альона Скляр та Тетяна Анатоліївна Пінкас — екс-прокурор прокуратури Київської області. Пінкас реєструвалася за однією адресою в Києві з Петром Пінкасом — однокурсником Павла Петренка, близьким до Антирейдерської комісії Мін'юсту.
Реєстратори Міхачов та Петрушевська, які шкодили реальному власнику БМПЗ, працювали у різних реєстраційних структурах — комунальних підприємствах. Проте київські офіси цих КП зареєстровані за однією адресою в одній кімнаті, через будинок від Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції. Цей департамент очолює Віталій Гайдук, який також очолює Антирейдерську комісію.
Захоплювати завод допомагала охоронна фірма «Борисфен», співзасновник якої Володимир Камінський має точно таке ж ім'я та прізвище, як помічник депутата від «Народного фронту» Юрія Берези.
У нових документах рейдерів секретарем зборів значиться Фаріт Качкуров — ліквідатор фірми народофронтівця Сергія Пашинського «Хелсі». Качкуров та реєстратор КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» раніше засвітилися в іншій історії про віджим частини будинку на столичному Андріївському узвозі.
Те, що троє народофронтівців опинилися в одному випадку, може бути збігом, особливо враховуючи опосередкований характер зв'язків. Проте потенційним інвесторам в українську економіку ці збіги варто знати, щоб не обмежуватися лише вивченням справедливих законів про захист прав власності, а й розуміти нюанси їх застосування на практиці.