Коли Міжнародний валютний фонд вимагає змін, українські чиновники часто знаходять спосіб обійти вимоги, замінивши одну схему на іншу. Історія з касовими апаратами ілюструє цей підхід особливо наочно.
Початок схеми: від Азарова до Укрелекону
На початку 2000-х років засновник податкової служби України Микола Азаров запровадив обов'язкові паперові пломби розміром 79х24 мм для касових апаратів і розрахункових книг. Ці пломби з фольгою гарячого тиснення мали змінюватися при кожному ремонті апарату або переброшуруванні книги, що генерувало постійний дохід виробнику. Спочатку їх виготовляв благодійний фонд Азарова «Професіонал».
Проте незадовго до Першого Майдану міністр МВС Юрій Кравченко повідомив президента Леоніда Кучму про цю схему, і той наказав передати контроль державній установі. У 2004 році виникло держпідприємство податкової «Укрелекон», яке почало замовляти пломби виключно у приватної фірми ТОВ «НВП «Гаммаграфік».
Монополія та конфлікт інтересів
Офіційних даних про те, як саме «Гаммаграфік» став монополістом на виробництво пломб, не збереглось. Однак у причетних до цієї історії виникають питання щодо конфлікту інтересів. Науково-технічний центр «Укрелекону» тоді очолював Руслан Янгаличев, який одночасно був директором «Гаммаграфіку». За даними журналістів, засновниками «Гаммаграфіку» були Людмила Дяченко та Роман Сидоров – теща Янгаличева та брат його дружини.
У 2000-х роках кінцева ціна однієї пломби для підприємця становила 4,98 грн. З цієї суми «Гаммаграфік» отримував 4,08 грн, а «Укрелекон» – 0,90 грн. Річний обсяг становив 0,8–1,0 мільйонів пломб. При цьому собівартість була мізерною. Лист Міністерства фінансів від 2014 року вказував, що державний поліграфкомбінат «Україна» розрахував орієнтовну вартість однієї пломби в 1,5 гривні.
Подвоєння ціни та розширення схеми
Зі змінами влади у 2010 році схема не зникла, а трансформувалась. На посаду керівника «Укрелекону» прийшов Сергій Сорокін, син одного з топ-менеджерів «Укрсиббанку». Він передав «Гаммаграфіку» не лише функцію виготовлення, але й розповсюдження пломб.
У 2013 році ціна пломби подвоїлась до 9,96 грн. При цьому розподіл доходів змінився на користь державної установи: «Гаммаграфіку» залишили 4,08 грн, а «Укрелекон» підняв свою частку до 5,88 грн. Офіційне обґрунтування полягало в тому, що держпідприємство нібито брало на себе функцію погодження можливості укладання договорів на реалізацію пломб. Фактично це означало 5 гривень за штампик «погоджено».
Після Другого Майдану схема повністю збереглась. Ціна залишилась на рівні 9,96 грн при собівартості 1,5 грн. На посаді керівника «Укрелекону» залишився Сергій Сорокін. «Гаммаграфік» переписали на панамський офшор «Гаррфілд», але директором залишив янгаличевського менеджера Ігоря Касярума. До фіскалів повернулась Наталія Рубан, яка була заступницею контрольного управління Адміністрації президента у 2011–2014 роках, де працювала під керівництвом Анатолія Матіоса.
Покарання та ліквідація
У грудні 2018 року Антимонопольний комітет під керівництвом держуповноваженої Агії Загребельської розкрив схему узгодженої антиконкурентної поведінки. АМКУ покарав обидві компанії за необґрунтовані ціни на пломби: штраф для «Гаммаграфіку» склав 1,75 млн грн, для «Укрелекону» – 0,80 млн грн. Це становило близько 13% від їхніх доходів у 2017 році.
Паралельно Державна фіскальна служба почала ліквідацію «Укрелекону» шляхом приєднання до іншого держпідприємства фіскалів – ДП «Сервісно-видавничий центр». Однак це не означало кінець схеми.
Нова технологія, старі інтереси
Сергій Сорокін заздалегідь підготувався до змін. У 2015 році він запатентував спосіб реєстрації розрахункових операцій за допомогою смартфонів замість касових апаратів. Потенційний дохід від цієї схеми міг бути значно більшим. Якщо пломби приносили близько 10 млн грн на рік, то касові смартфони планувалось монетизувати за 75 грн на касу на місяць. За розрахунками опонентів, це могло б принести 75 млн грн щомісяця, частина яких припала б на власника патенту.
Поки що ця новела не запрацювала в повній мірі, оскільки касові апарати мають своїх покровителів у податковій системі. Однак у меморандумі МВФ 2018 року передбачено спрощення використання касових апаратів шляхом впровадження нових технологій. Це означає, що боротьба між новими технологіями та традиційними системами планується на найвищому рівні.
Прецедент невиконання обіцянок
Історія з касовими апаратами не є унікальною. У меморандумі МВФ 2017 року українська влада обіцяла легалізувати видобуток бурштину та азартний бізнес. Однак після отримання чергового кредиту ці обіцянки були забуті, і увага перейшла на касові апарати у меморандумі 2018 року. Це свідчить про циклічний характер обіцянок, які часто замінюються новими замість виконання попередніх.
