Американське Міністерство юстиції розкрило деталі багаторічної схеми підкупу, яку проводила німецька корпорація «Fresenius Medical Care». Угода, укладена 25 лютого 2019 року, передбачала, що компанія повинна повернути 147 мільйонів доларів прибутків та сплатити штраф у розмірі 85 мільйонів доларів. Загалом за хабарі, роздані в 2006–2017 роках, фірма заплатить 231 мільйон доларів.
Корпорація «Fresenius» спеціалізується на виробництві товарів для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. На американській біржі компанія торгується під тікером FMS. Міністерство юстиції США розглядало її як емітента цінних паперів у межах Закону про боротьбу із зовнішньоекономічною корупцією (розділи 78 dd-1(a) та 78m(б) Кодексу законів США).
У 63-сторінковій угоді американські прокурори задокументували схеми підкупу в Іспанії, Туреччині, Марокко, Анголі, Саудівській Аравії та Західній Африці. Кожна країна мала свої особливості корупційної діяльності.
Іспанська практика: від консультацій до придбання клінік
З 2007 року до приблизно 2014 року «FMC Іспанія» виплачувала лікарям на державній службі та іншим медпрацівникам гроші в обмін на допомогу в участі в публічних тендерах. Компанія використовувала кілька методів: фіктивні угоди про консультаційні послуги, подарунки та оплату поїздок на медичні конференції, фінансування проектів лікарів.
Одному іспанському лікарю компанія виплатила понад 81 тисячу євро без будь-якої угоди про послуги в період 2008–2011 років. Іншому лікарю з 2012 по 2014 рік виплачувалися суми за консультаційні послуги, які перевищили 39 тисяч євро, плюс компенсація дорожних витрат.
У 2011 році «FMC Іспанія» виграла тендер Іспанського державного госпіталю, отримавши понад 1,7 мільйона євро прибутку. Перед цим компанія надала лікарю чорновик технічних характеристик, методологію нарахування балів та запропонувала конкретні бали.
З 2008 по 2014 рік одному лікарю виплачено близько 340 тисяч євро на компенсацію дорожних витрат для участі в медичних конгресах та поїздок до США, а також оплачено двотижневі курси англійської мови.
Компанія також купувала клініки у лікарів, а потім платила їм за оренду приміщень. Шести лікарям державного госпіталю вона сплатила приблизно 5 мільйонів євро плюс 5 відсотків від продажів протягом п'яти років за клініку, яка їм належала. Крім того, «FMC Іспанія» уклала договір оренди з юридичною особою, якою володіли ці ж лікарі.
В результаті цих платежів, неналежно зазначених у бухгалтерських книгах як витрати на консультаційні послуги, компанія отримала приблизно 23,8 мільйона доларів прибутку.
Саудівська Аравія: комісії, подарунки та митні платежі
Дистриб'ютор «Fresenius» у Саудівській Аравії використовував фіктивні угоди про консультаційні послуги та комісійні виплати. Одному саудівському лікарю виплачено 68 тисяч доларів комісії за тендер на діалізне обладнання 2007 року, хоча він не надавав жодних послуг. Угода була підготовлена після перемоги у тендері.
Електронний лист від 14 червня 2007 року показує, що проектний директор компанії пояснив своєму регіональному супервайзеру, що перемога у тендері була «компенсацією» від саудівської технічної організації за програш у попередньому тендері.
Іншому лікарю виплачено понад 220 тисяч доларів через такі комісійні угоди. Внутрішнє спілкування компанії демонструє, що такі платежі розглядались як необхідні для продовження бізнесу. У 2011 році керівник виробництва саудівського спільного підприємства пояснив у листі, що цей лікар допомагав уникати урядових перевірок, які могли призвести до закриття виробництва або позбавлення права участі в тендерах.
Дистриб'ютор також виплатив понад 90 тисяч доларів урядовій доброчинній організації під управлінням третього лікаря. У листопаді 2008 року керівник дистриб'ютора написав, що цей лікар «чесно повідомив, що той, хто буде підтримувати Асоціацію, той отримуватиме замовлення».
Компанія робила неналежні платежі й через фальшиві комісійні угоди з членами родин посадових осіб. Один такий договір стосувався тендера на діалізний апарат Міністерства охорони здоров'я, який в кінцевому підсумку виграла «Fresenius». Загалом дистриб'ютор зробив неналежних платежів на 200 тисяч доларів у зв'язку з цим договором.
Дистриб'ютор надавав лікарям подарунки та оплачував розкішні поїздки. Він придбав ноутбуки двом медсестрам у державних госпіталях. Згідно з електронними листами, медсестри вимагали ці подарунки, а консультант компанії порекомендував зробити покупки, інакше медсестри можуть повідомити Міністерство охорони здоров'я про невиконання поставок. Консультант також зазначив, що без цього «ми втратимо IA тендер 2008 р.». Дистриб'ютор дозволив покупки на суму 1165,33 доларів.
Приблизно у січні 2010 року дистриб'ютор оплатив шестиденне перебування у готелі «Atlantis Palm Hotel» у Дубаї для одного лікаря та його дружини на суму 7579,20 доларів. У документах це було зафіксовано як подорож для участі в медичному конгресі, але немає доказів такої участі.
Дистриб'ютор також робив неналежні платежі посадовим особам митної служби для прискорення митного очищення та уникнення платежів. Платежі здійснювались через транспортні та логістичні компанії, які виступали як митні агенти, але неправильно зазначались як «обробка вантажів» та «різні витрати».
Приблизно у липні 2011 року саудівські митні працівники затримали поставку через нестачу документів про країну походження. Митний агент досяг затвердження платежу у 3200 доларів для звільнення поставки. Дистриб'ютор схвалив витрати для «експедирування» поставки, а платіж був зазначений як «витрати на завантаження – вивантаження». Загалом існують платежі на 1,7 мільйона доларів митному агенту, які не підкріплені документацією.
Після того як у другій половині 2012 року почалось внутрішнє розслідування компанії, дистриб'ютор наказав працівникам знищити або змінити документи, щоб створити фальшиві записи та збрехати розслідувачам.
В результаті неналежних платежів у Саудівській Аравії компанія отримала приблизно 42,7 мільйона доларів прибутку.
Туреччина: акції як прикриття
Презентація від приблизно 2007 року показує, що керівництво «FMC Туреччина» планувало збільшити потік пацієнтів через роботу з нефрологами, які направляють пацієнтів з державних госпіталів. Презентація включала пропозицію виплати зарплат та бонусів лікарям на державній службі або вступу до спільних підприємств, де лікарі отримали б 20–30 відсотків акцій.
Приблизно у 2006 році «FMC Туреччина» вступила в спільне підприємство з турецьким лікарем, який отримав 35 відсотків акцій вартістю приблизно 74 тисячи доларів. Однак працівники компанії розуміли, що ці акції насправді знаходились у володінні колишнього дистриб'ютора «FMC Туреччина».
Електронний лист від 25 листопада 2008 року показує, що керівник компанії повідомив керівництво, що вони заснували спільне підприємство та надали 35-відсоткову частку лікарю на ім'я колишнього дистриб'ютора. У іншому листі того ж дня керівник зазначив, що лікар не зможе зробити внесок до спільного підприємства, тому вони мають намір зменшити його частку з 35 до 25 відсотків.
Коли інший керівник запитав, чому вони мають бути такими поблажливими для утримання лікаря, який нічого не платить, керівник відповів, що лікар має тісні зв'язки з державними госпіталями, і що вони «не в змозі розпочинати сварку з професором, розмиваючи його акції».
Приблизно у 2010 році «FMC Туреччина» придбала акції лікаря у спільному підприємстві вартістю приблизно 356 тисяч доларів, частково на підставі набору пацієнтів. Платіж був здійснений через колишнього дистриб'ютора. Компанія ніколи не вимагала від лікаря оплати його акцій, що принесло йому 356 тисяч доларів прибутку.
Західна Африка: комісії через посередників
Між 2007 та 2016 роками компанія свідомо платила хабарі державним посадовим особам у медичній галузі Габону та інших країнах Західної Африки. Вона робила прямі платежі, приховувала платежі через треті сторони та дистриб'юторів.
Працівники компанії зустрічались із представниками Державного госпіталю Габону 1 та пропонували п'ятирічну угоду з «цінами плюс комісія», яку отримували б посадові особи за кожен проданий комплект. Приблизно 20 жовтня 2006 року працівник компанії повідомив керівництву, що угода передбачала комісію 12 євро за комплект, розуміючи це як «комісія за трьох осіб, які підписують договір з нами».
Приблизно у січні 2007 року компанія та Державний госпіталь Габону 1 уклали п'ятирічний договір на поставку 10 тисяч комплектів на рік за ціною 72 євро за комплект. Договір був підписаний працівниками обох сторін.
У обмін на допомогу в отриманні цього договору, компанія направила приблизно 400 тисяч доларів посадовим особам госпіталю через фіктивні угоди на консультаційні послуги, призначені для приховування «комісій». Комісійні платежі були занесені до рахунку як «Резерв на експортні комісії», хоча насправді це були хабарі.
Приблизно у лютому 2009 року компанія уклала новий договір з тим же госпіталем на мінімальну покупку 13 тисяч комплектів на рік впродовж п'яти років за нову ціну 92,5 євро за комплект.
Приблизно влітку 2010 року компанія уклала угоду на надання послуг з Компанією B, датовану заднім числом січнем 2009 року. За цією угодою компанія сплачувала Компанії B 800 євро на день за уявні послуги у Західній Африці. Насправді метою платежів було прикрити «комісійні» державним працівникам, які раніше отримали прямі платежі, а також забезпечити 15-відсоткову винагороду для Компанії B.
Приблизно у серпні 2012 року компанія перевела ці схеми на дистриб'юторську модель з Компанією B та уклала новий договір з Міністерством охорони здоров'я Габону, зазначаючи, що продажі можуть йти через Компанію B як кондуїтну компанію.
Бухгалтерські записи доводять, що Компанія B фактично не займалась дистрибуцією продукції, а компанія продовжувала поставляти продукцію безпосередньо Міністерству. Неналежні «комісійні» платежі працівникам госпіталю продовжували приховуватись під ціною за комплект.
Компанія B виставляла інвойс Державному госпіталю Габону 1 на 92,50 євро за комплект, тоді як компанія виставляла інвойс Компанії B лише на 54 євро за комплект, дозволяючи Компанії B залишити собі різницю у 38,50 євро за комплект. Відносини тривали приблизно до 2016 року.
В результаті неналежних платежів у Західній Африці компанія отримала прибутку приблизно 56,7 мільйона доларів.
Український контекст
В Україні основним продавцем товарів «Fresenius» є ТОВ «Лінк-медитал», яке в останні роки стало одним з найбільших переможців державних тендерів. На відміну від конкурента «Діавіти», яка продає товари виробника «Бакстер» за формулою «ціна виробника плюс націнка», «Лінк-медитал» зберіг практику поставок через зарубіжних посередників. Це дозволяє суттєво піднімати ціну на шляху від виробника в Україну та залишати прибуток на закордонних рахунках, звідки здійснюються розрахунки з зацікавленими сторонами.
Схема, описана у справі про Габон, де була створена кондуїтна компанія, на якій лікарі залишали маржу, демонструє можливі паралелі з українськими закупівлями.