Світлана Василівна Янчук офіційно працювала реєстраторкою у київській філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу». Проте у жовтні 2018 року безхатька, яка не мала постійного місця проживання в Києві, перебувала на обліку в наркодиспансері та лікувалася від алкогольної залежності, прийшла до правоохоронців із заявою про те, що невідома особа використовувала її паспорт і електронний ключ для реєстраційних дій.
З'ясувалося, що хтось вивчився у структурі Міністерства юстиції НАІС на реєстратора, отримав у акредитованому центрі сертифікації ключів сертифікат і від імені Янчук здійснив понад сотню реєстраційних операцій. Прокурор Київської місцевої прокуратури №6 Святослав Мазурик відкрив кримінальне провадження №42018101060000202 за статтею 190 ККУ (Шахрайство) і запросив у НАІС перелік усіх реєстраційних дій, зроблених від імені Янчук у період з 1 січня 2018 року по 1 січня 2019 року.
Комунальне підприємство виникло на хвилі реформ Міністерства юстиції, коли реєстраційні дії дозволили здійснювати також реєстраційним комунальним підприємствам при органах місцевого самоврядування. Для створення такого КП достатньо було рішення сільради, приміщення, комп'ютерів і трьох людей, які пройдуть кількаденні курси у ДП «Національні Інформаційні Системи». За діяльність КП відповідають органи місцевого самоврядування, а акредитовує та моніторить їх Міністерство юстиції.
Спрощена система акредитації швидко перетворила такі КП на інструмент рейдерства. КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Павлинської сільради з Одеської області став абсолютним лідером у цій сфері. Колектив установи був неоднорідний. Серед працівників були люди з державних структур: зведений брат екс-очільника Головного теруправління юстиції Тараса Греня Богдан Працювитий з дружиною Оленою Працювитою, дружина працівника УСБУ в Одеській області Євгена Морозова – Ольга Морозова, чоловік працівниці ГТУЮ в Миколаївській області Наталії Руденко – Євген Руденко. Водночас у КП працював Віктор Міхачов – реєстратор, з чийого електронного ключа рейдерили майно вартістю не менше кількох мільйонів гривень. Найдорожчий об'єкт, який відібрали у власників за участю Міхачова – Братський маслопресовий завод вартістю 8 млн доларів.
Електронний ключ Янчук використовувався для переписування дорогої нерухомості на інших власників. Так, цехи в Києві на вулиці Червоноткацькій, 46 балансовою вартістю понад 96 млн гривень були переписані, після чого справжні власники отримували роки судового розбирання. Також переписували власників закинутої нерухомості, зокрема гаражів у різних районах Києва. Серед клієнтів, що користувалися послугами віртуальної Янчук, були не лише приватні особи, але й державні організації.
Найпоказовіший приклад – крадіжка понад 25 гектарів землі Державною установою Центральне територіальне управління капітального будівництва (ЦТУКБ) у свого рідного Міністерства оборони. Мова йде про три земельні ділянки на вулиці Михайла Максимовича (колишня Онуфрія Трутенка) з кадастровими номерами 8000000000:79:364:0020 (19.38 га) на Максимовича 9, і дві ділянки на Максимовича, 3 – 8000000000:79:364:0008 (6.22 га) та 8000000000:79:364:0071 (0.29 га). Це державна земля, якою користується Міноборони із середини XX століття.
У 2011 році Міноборони наказом №514 доручило ЦТУКБ організувати на цих ділянках будівництво житла для військовослужбовців. Однак 31 березня 2016 року Міноборони наказом №174 відмінило це рішення як неактуальне. Підпорядкована МО установа ЦТУКБ проігнорувала новий наказ і уклала договори про спільне будівництво із приватною ТОВ «Укрбуд Інвестгруп», пов'язаною з будівельною групою «Укрбуд». Військовослужбовцям мало дістатися лише 8% у «житлі для військовослужбовців».
Головний військовий прокурор подав позови про визнання договорів недійсними. Невідомо як внесені раніше у Державний земельний кадастр ділянки на Максимовича, 3 та реєстрація права на них за ЦТУКБ були відмінені Мін'юстом. Однак ЦТУКБ звернулося за реєстрацією права користування земельними ділянками до Янчук. 19 лютого 2018 року ЦТУКБ у держреєстрі прав став безстроковим суперфіціарієм всіх трьох ділянок.
Це було незаконно. Суперфіцій державної землі міг виникнути максимум на 50 років і лише на підставі договору із Київрадою або КМДА. Крім того, двох ділянок на Максимовича, 3 навіть не існувало – їх видалили у ДЗК у грудні 2017 року. Віртуальному реєстратору вистачило номеру нечинного наказу Міноборони, щоб визнати від імені держави за державною установою неіснуючий безстроковий суперфіцій земель державної власності, зокрема щодо юридично неіснуючих ділянок.
ГПУ продовжила справу щодо недійсності договорів про спільне будівництво. 18 квітня 2018 року прокурори виграли у Верховному Суді справу щодо двох ділянок на Максимовича, 3. А 27 березня 2019 року виграли справу у Північному апеляційному господарському суді по ділянці на Максимовича, 9. Однак незаконні реєстраційні дії Янчук щодо цих ділянок нікого не турбували.
У липні 2018 року Янчук та Міхачов стали героями матеріалу про рейдерські схеми реєстрації нерухомості та бізнесу. У вересні 2018 року Мін'юст скасував акредитацію КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу».
Після отримання списку від НАІС прокурор Мазурик почав висмикувати по одній сумнівній реєстрації, відкривати по ній окреме кримінальне провадження і через кілька тижнів закривати його. 1 квітня 2019 року Мазурик виявив незаконну реєстрацію по ділянці Міноборони на вул. Максимовича, 9 і відкрив провадження 42019101060000093, кваліфікувавши злочин за частиною 4 статті 190 ККУ (Шахрайство). Однак уже 18 квітня дане провадження прокурор закрив, мотивуючи тим, що шахрайства як такого не відбулося, оскільки «земельна ділянка залишилась у власності держави в особі Міністерства оборони України».
Така логіка викликає запитання. За нею прокуратурі слід також закрити всі справи про рейдерство у сільгосппідприємств щодо орендованих ними земельних ділянок, бо власник земельної ділянки при цьому теж не змінюється, а змінюється лише користувач. Частково прокурор правий – втручання до реєстру речових прав і вписування користувача без правовстановлюючих документів на статтю «Шахрайство» начепити важко, на відміну від дій посадових осіб ЦТУКБ, для яких все це робилося. З іншого боку, дії того, хто вивчився у Мін'юсті замість Янчук на реєстратора, можна було би кваліфікувати за статтею про незаконне втручання в автоматизовані системи і бази даних. Але за даними редакції, прокурор Мазурик цього не зробив.
ЦТУКБ із своїм приватним партнером часу не гаяли. Попри програні суди, вони використали витяг із держреєстру прав та без проблем отримали в ДАБІ дозвіл на будівництво житлового комплексу на юридично неіснуючих ділянках 8000000000:79:364:0008 та 8000000000:79:364:0071 за адресою Максимовича, 3. Вони створили фонд фінансування будівництва і тепер забудовник «Укрбуд» спокійно продає квартири в ЖК «Art House» на самовільно зайнятій земельній ділянці. За даними Держкомфінпослуг, лише за перші два місяці продажів вони залучили у ФФБ понад 300 млн гривень приватних інвестицій.
Редакція поцікавилася у прокурора логікою його дій. Запитала, чи ця логіка не корелюється з його матеріальним станом. У 2014 році, коли Мазурик прийшов у прокуратуру, в його декларації була лише зарплата і лексус 2005 року. У декларації за 2018 рік видно будинок у Козині, BMW 2017 року, ролекси та десятки тисяч доларів. Майже все – на родичах.
Святослав Мазурик відповів, що «факти несанкціонованого втручання в роботу державного реєстру щодо понад 100 об'єктів, у тому числі щодо зазначеної земельної ділянки [Міністерства оборони], залишаються об'єктом розслідування кримінального провадження №42018101060000202 від 11 жовтня 2018. Досудове слідство у даному кримінальному провадженні триває». Щодо статків, то їх прокурор пояснює так. Коли він прийшов у прокуратуру, декларація була не електронна, і наявність цінного майна та збережень у вигляді готівки була необов'язкова, а збереження у прокурора якраз були. Будинок у Козині «є власністю матері та куплений у вересні 2017 року за гроші від продажу квартири в Києві та мамині заощадження (батьки з 1991 року володіють крупним бізнесом на території України та за кордоном)». Автомобіль BMW X6 куплений Мазуриком у 2017 році за рахунок грошей від продажу автомобіля Фольксваген Пассат B7 2012 року та власних заощаджень. Пассат Мазурик купив від продажу автомобіля лексус 2005 року та власних заощаджень. Заощадження прокурор накопичив ще до роботи в прокуратурі.