Антимонопольний комітет України під керівництвом Юрія Терентьєва протягом усього періоду президентства Петра Порошенка не висунув жодних офіційних претензій до групи компаній Дмитра Фірташа у формі штрафних санкцій, хоча підстави для цього були.
Мережа облгазів під контролем Фірташа
Два найбільші гравці контролюють мережи обласних газорозподільних компаній в Україні. Через офшорну компанію «Газтек» з офшорними засновниками Фірташ володіє акціями тринадцяти облгазів: «Вінницягаз», «Волиньгаз», «Дніпропетровськгаз», «Житомиргаз», «Запоріжгаз», «Івано-Франківськгаз», «Миколаївгаз», «Рівнегаз», «Сумигаз», «Хмельницькгаз», «Чернівцігаз», «Тисьменицягаз» та «Луганськгаз». Віргінська офшорка «Vijaya Universal Ltd» контролює чотири облгази: «Харківгаз», «Харківміськгаз», «Криворіжгаз» і «Дніпрогаз».
Щодо другої групи облгазів існує неясність. АМКУ за часів Януковича дав дозвіл на концентрацію саме віргінській офшорці, яка отримала акції від офшорів, що тоді впевнено називали вексельберговими. З 2012 року почали говорити, що новим офшорним власником став Фірташ. Однак ні тоді, ні за Терентьєва АМКУ не перевірив, чи не зросла частка Фірташа у контролі над облгазами.
Підозрілою є й однорідність управління. У системі SMIDA серед керівництва облгазів – як фірташівських, так і тих, що нібито належать іншим власникам – працюють одні й ті самі топ-менеджери. У наглядових радах облгазів щонайменше з 2016 року фігурують одні й ті самі люди: Девід Браун, Іан Бьорд, Ілля Ушанов, Віталій Мількевич. Порівняння складу наглядових рад «Сумигазу» і «Криворіжгазу» за 2016 рік показує ідентичність персоналу, яка зберігалась і в наступні роки.
З цього випливає, що АМКУ давно мав би розпочати розслідування гігантської монополії Фірташа в облгазах. За законодавством про захист від монополізму, регулятор мав би оштрафувати на 5% від річного доходу за отримання контролю над чотирма облгазами без дозволу на концентрацію.
Добривна монополія без наслідків
Група «OstChem» Фірташа є основним виробником азотних добрив в Україні. Її позицію підтримують державні органи: Кабмін забороняє імпорт аміачної селітри з Росії, суди захищають це ембарго, а АМКУ, здається, робить усе, щоб справа про монопольні зловживання не дійшла до вироку.
У липні 2017 року стало відомо про висновки АМКУ: монополіст умисне знижував рентабельність заводів, щоб завищувати ціни. У 2015 році в межах однієї групи суб'єктів господарювання спостерігалось штучне завищення вартості сировини та витрат виробника. Розслідування стосувалось компаній «Азот», «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», «Рівнеазот» та «НФ Трейдінг Україна».
Попередні висновки АМКУ надійшли фірташівцям у березні 2017 року. Однак замість винесення рішення про покарання, керівник АМКУ Юрій Терентьєв змінив уповноваженого, відповідального за розслідування, взявши справу під власний контроль. До травня 2019 року рішення про штраф так і не було винесено на розгляд комітету.
Якби керівництво АМКУ діяло належним чином, справа була б розглянута, а Фірташ отримав би штраф до 10% від річного доходу. Це становило б мільярди гривень, які замість державного бюджету залишаються в його кишені.
Парадокс зі статусом замовника
На початку 2017 року тендерна колегія АМКУ рядом рішень визнала облгази не замовниками у розумінні Закону «Про публічні закупівлі». Учасники ринку намагались оскаржити дії облгазів у межах семи різних тендерів. Коли справа дійшла до розгляду скарг, замовники заявили, що взагалі не підпадають під цей закон, а отже розгляд претензій на тендерні умови неможливий.
Облгази пояснювали, що не наділені спеціальними правами, а розподіл газу трубопроводами – не їхнє транспортування, тому вони не потрапляють під закон «Про природні монополії». Адмінколегія під керівництвом державного уповноваженого Андрія Вовка (з періодичною заміною на заступницю голови АМКУ Ніну Сідоренко) підтримувала позицію облгазів.
У 2018 році практика змінилась. На початку року регулятор розглянув скаргу учасника закупівлі «Мелітопольгазу» і не дозволив замовнику придбати газові лічильники з порушенням законодавства. Головою органу оскарження був Андрій Вовк, але державні уповноважені Агія Загребельська та Анна Артеменко відстояли рішення про те, що облгаз таки є замовником. Вовк виявився у меншості.
Однак через кілька місяців АМКУ знову змінив позицію. У квітні 2018 року орган оскарження визнав «Волиньгаз» незамовником. Пізніше регулятор не розглянув скаргу охоронної фірми щодо тендеру «Київоблгаз Збуту» на підставі того, що замовник не підпадає під закон. У той же період тендерна колегія не розглядала скарги щодо дій «Миколаївгазу», «Київоблгазу» та «Хмельницькгазу».
Якби АМКУ дотримувався послідовної позиції, він давно б визначився, що облгази, які закупляють лічильники на тендерах, заточених під одного виробника, є замовниками. А можливо – й змовниками.