Редакція «Наших грошей» провела масштабний аналіз судових рішень, у яких оскаржувалися накази Міністерства юстиції, прийняті на основі рішень Антирейдерської комісії. Дослідження охопило майже триста справ з Єдиного реєстру судових рішень, частину матеріалу надала адвокатська та юридична фірма «Everlegal».
З моменту заснування комісії 1 січня 2016 року вона розглянула 11 781 скаргу. За даними Мін'юсту, через суди оскаржено 727 рішень комісії. Однак оскаржувати рішення у судах йде невелика кількість людей. На 278 судових рішень припало 87 відмов судами позивачам, включаючи залишені без розгляду заяви та повернені позови. 11 осіб самостійно відмовилися від позовів.
Дослідження показало, що один наказ міг бути скасованим через кілька одночасних помилок комісії, тому кількість помилок перевищує кількість скасованих наказів. Збрані дані чітко демонструють системні тенденції у роботі органу, хоча повна картина ще формується.
Неналежне повідомлення як найпоширеніша проблема
Найчастіше суди скасовували накази через неналежне повідомлення про розгляд скарги. Редакція зафіксувала 81 такий епізод. Процедура повідомлення сторін прописана у постанові Кабміну 1128: Мін'юст зобов'язаний повідомити про розгляд скарги не пізніше, ніж за два дні телефонограмою, через оголошення на сайті або електронною поштою.
На практиці Мін'юст часто розміщує інформацію лише на власному сайті без деталей про суть скарги. Верховний Суд указав, що зміст повідомлення повинен бути достатнім для розуміння суті скарги та її зв'язку з реєстраційними діями. Суди браковують повідомлення, розміщені за день або півтора до засідання. Трапляються випадки, коли Мін'юст надсилає поштове повідомлення після розгляду скарги, іноді через тиждень або два. Листи-запрошення часто надсилаються простою кореспонденцією без підтвердження доставки. Іноді телефонограми існують, але в міністерському журналі про них немає записів, або в самому повідомленні не прописана суть скарги.
Показовий приклад – столична нотаріус Лариса Журавльова. Після того як вона здійснила незаконну реєстраційну дію, Мін'юст анулював їй доступ до реєстру речових прав. Однак Журавльова поновилася через суд, оскільки не була належним чином повідомлена про розгляд скарги. Після поновлення вона переписала приміщення, куплене столичним бізнесменом на торгах СЕТАМ, на інших власників.
Інші системні недоліки
Другою за частотою помилкою стала недостатня робота комісії – 46 епізодів. Це включає відсутність правових підстав для відмови у розгляді, неповне дослідження обставин справи або необґрунтовані висновки. Один з прикладів: комісія відмовила у розгляді скарги, посилаючись на те, що реєстраційна дія здійснена на підставі судового рішення. Однак у справі з філією КП Миронопільської сільської ради «Результат» реєстраторка зняла арешт на підставі підробленої ухвали Дніпровського райсуду Києва. Суддя Наталія Яровенко, зазначена в підробленій ухвалі, дала свідчення, що цієї ухвали ніколи не виносила. Попри це, комісія відмовила справжньому власнику квартири в розгляді скарги.
Ненадання копій документів сторонам зафіксовано у 35 випадках. Мін'юст зобов'язаний надіслати матеріали розгляду не пізніше дня, що передує засіданню.
Комісія порушила норму про неможливість розгляду скарг при наявності судового спору щодо нерухомого майна у 20 випадках. Наприклад, реєстратор змінила голову селищної ради Коцюбинського Ольгу Матюшину в Єдиному реєстрі юросіб без документа про сплату адміністративного збору. Матюшина звернулася в комісію і скасувала рішення, але два суди вказали, що це неправильно, оскільки одночасно існував судовий позов. Мін'юст виправдовується тим, що скаржник не надав інформацію, однак суди зауважують, що члени комісії можуть перевіряти інформацію в Єдиному реєстрі судових рішень.
Пропуск строку подання скарги – 20 випадків. Рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені протягом 60 календарних днів від прийняття або з дня, коли особа дізналася про порушення прав. Суди стверджують, що перевірка обставин щодо строків є обов'язком комісії.
Прийняття наказу без підстави, повноважень чи компетенції – 16 епізодів. Більшість стосується того, що комісія розглядала рейдерські історії до 1 січня 2016 року, коли розглядати скарги на дії державних реєстраторів мали право лише суди. Верховний Суд вирішив, що антирейдерська комісія не має права займатися рейдерством, яке сталось до цієї дати.
Неповідомлення про розгляд скарги взагалі – 10 випадків. Правовий пуризм, коли комісія надає перевагу формі над змістом, виявлено у 9 епізодах. Верховний Суд вважає прикладом такого пуризму ситуацію, коли комісія відмовила у задоволенні скарги через неналежно завірену копію документів.
Формальні порушення зафіксовано у 6 епізодах, коли комісія задовольнила скаргу неуповноваженого суб'єкта. Прийняття доповнень до скарги, які по суті є самостійними скаргами, скасовано у 4 випадках. Законодавством не передбачено подання доповнень до скарг до комісії з розгляду скарг у сфері держреєстрації.
Практичний приклад системної проблеми
У липні 2018 року черкаський бізнесмен став власником нежилих приміщень по вулиці Благовісній у Черкасах. Невдовзі його почала щукати поліція, оскільки хтось приніс реєстратору при сільраді підроблений наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про присвоєння та зміну нумерації будинків. Департамент такого наказу не видавав. Коли дізнався про підробку, звернувся в поліцію та зі скаргою до Антирейдерської комісії. Комісія відмовила у розгляді, посилаючись на те, що копії документів були «не засвідчені в установленому порядку». У суді виявилося, що привід був надуманим: департамент зробив копії для всіх матеріалів, крім самого підробленого наказу та оригіналів, копіювати які не було потреби. У лютому 2019 року Черкаський окружний адмінсуд зобов'язав чиновників юстиції розглянути скаргу департаменту.
Антирейдерська комісія створювалася для швидкого та законного повернення активів реальним власникам. Однак судова практика показує, що органу потрібна суттєва корекція у роботі для дотримання процесуальних норм і справедливого розгляду скарг.