Законопроект «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», поданий міністром фінансів Оксаною Маркаровою та главою уряду Олексієм Гончаруком, обіцяє державі 2–2,5 мільярда гривень щорічного доходу від легалізації ігрового бізнесу. Однак аналіз документа виявляє низку проблем, які можуть дозволити нелегальним операціям продовжити роботу під виглядом законної діяльності.
Обмеження на місцезнаходження та кількість точок
Законопроект передбачає розміщення казино лише в п'ятизіркових готелях, а залів ігрових автоматів — у трьох-чотирьохзіркових закладах з мінімумом 150–200 номерів залежно від міста. У Києві дозволено 15 тисяч автоматів, по всій Україні — 40 тисяч. Міста з населенням понад 500 тисяч жителів можуть мати салони з не менше ніж 50 автоматами, менші міста — з 25 автоматами. Проте у Києві налічується близько 150 великих готелів, і далеко не всі мають понад 200 номерів. Якщо всі такі готелі скористаються правом на розміщення автоматів, то в кожному салоні буде близько 150 пристроїв. Це викликає питання: навіщо дозволяти таку велику кількість салонів, якщо їх буде неможливо розмістити у передбачених місцях?
Ставкомати як маскування
Законопроект дозволяє розміщувати щонайменше 320 букмекерських пунктів у Києві без обмежень на встановлення так званих ставкоматів — електронних апаратів для прийому ставок на різні події. Закон визначає «подію» як «спортивний, культурний, суспільно-політичний, віртуальний або інший захід або його епізод». Це означає, що букмекери зможуть юридично приймати ставки на результати, які фізично нічим не відрізняються від ігрових автоматів — наприклад, на випадіння певної комбінації символів при натисканні кнопки. Подібно до нинішніх автоматів, які маскуються під «лотереї», ставкомати можуть стати прикриттям для традиційного азартного бізнесу.
Під час розроблення законопроект пережив кілька змін. Однією з найважливіших було послаблення заборони на розміщення салонів у житлових будинках. Остаточна версія забороняє розміщення лише у «житловому фонді», але дозволяє на перших поверхах житлових будинків, де приміщення давно переведені у нежитловий фонд. Таким чином, ситуація залишається подібною до нинішньої.
Лотереї як лазівка
Законопроект передбачає створення лотерейного монополіста, який повинен відкрити щонайменше 1000 пунктів реалізації по всій Україні. Лотереям дозволено існувати без обмежень щодо розміщення у житлових будинках, що мало б дозволити продавати квитки навіть у продуктових магазинах. Однак закон одночасно визнає лотереї азартною грою і вимагає пред'явлення паспорта при грі в азартні ігри у салонах. Це створює логічну суперечність.
Законопроект дозволяє лотереям існувати й у електронному вигляді як Video Lottery Terminal (VLT) — пристроям, абсолютно схожим на ігрові автомати. Закон забороняє VLT бути схожими на рулетку чи покер, але не містить заперечень щодо інших комбінацій символів. Це створює можливість для маскування традиційних ігрових автоматів під лотерейні пристрої.
Проблема контролю та корупції
Законопроект передбачає створення онлайн-системи, до якої мають бути підключені всі ігрові автомати України незалежно від назви — VLT, ставкомати, лотомати, беттінг-машини тощо. Система повинна контролювати всі ставки та грошові потоки, а Комісія з розвитку та регулювання азартних ігор матиме можливість дистанційно відключити порушника. Однак реалізація цього механізму викликає серйозні сумніви.
На створення та запуск системи відведено один рік, протягом якого на вулицях офіційно нічого не зміниться. Крім того, салон може взагалі не підключатися до системи і продовжити нелегальну діяльність. Законопроект передбачає, що громадяни можуть подати письмову заяву про підозру на нелегальні автомати до Уповноваженого органу, але члени цього органу повинні голосувати за проведення виїзної перевірки. Це означає, що перевірка може затягнутися на тижні чи місяці, особливо для регіональних міст.
З огляду на масштаби нелегального ринку — 30–50 мільярдів гривень щорічно — виникає ризик корупції. Якщо держава розраховує отримати 2–2,5 мільярда гривень від легалізації, решта десятків мільярдів залишиться у грі. Чиновники можуть вибірково реагувати на скарги, беручи хабарі за нереагування на більшість випадків, посилаючись на перевантаженість роботою.
Законопроект передбачає ганебну норму, що уряд може звільнити членів Комісії у разі «грубого порушення службових обов'язків… та наявності інших підстав, передбачених законами». Це створює залежність органу від виконавчої влади.
Роль Бориса Баума
За інформацією редакції, законопроект розроблявся за участю бізнесмена Бориса Баума, громадянина Латвії, власника офшору First National Lotteri Ltd. Раніше Баум був пов'язаний з угрупуванням російських бізнесменів Олександра Бабакова та Євгена Гінера, які володіють низкою обленерго в Україні. Нацбанк фіксував Баума разом з Гінером як акціонерів «Першого інвестиційного банку».
Баум є співзасновником лондонських фірм Banita Limited, Himalita Limited та Maslav Limited, які фігурували у схемі власності та судових розборках за готель «Київська Русь» у центрі Києва десять років тому. Він також є співвласником Brenrose Limited, яка володіє телеканалом RTVI. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення ловила цей канал на трансляції концертів російських артистів, які після нападу Росії на Україну були внесені в перелік осіб, що створюють загрозу національній безпеці.
У державному реєстрі Баум як мешканець Києва до минулого року був співвласником ТОВ «Про-енерджі-консалтинг», яке у партнерстві з норвезьким бізнесом будує сонячну електростанцію біля Броварів. Партнером Баума у цьому проекті виступав юрист Максим Лавринович, син екс-міністра юстиції Олександра Лавриновича.
Три шляхи для нелегального бізнесу
Законопроект фактично пропонує операторам нелегальних салонів три варіанти: легалізуватися через великі готелі, домовитися з ліцензованими букмекерськими або лотерейними операторами, або продовжити нелегальну діяльність, домовившись із чиновниками та правоохоронцями. Це означає, що замість справжньої легалізації та контролю закон може призвести до перерозподілу потоків у межах існуючої системи.