Антимонопольний комітет України 10 жовтня оприлюднив рішення про штраф чотирьом виробникам цигарок та оптовому торговцю «Тедіс Україна» (раніше — «Мегаполіс Україна»). Документ дозволив відтворити повну історію формування монополії на ринку та виявити, як різні гравці — від державних органів до виробників — сприяли її утвердженню.
Початки російської присутності
Процес почався за президентства Віктора Януковича, коли російська компанія «Мегаполіс» Ігоря Кєсаєва заснувала в Україні ТОВ «Мегаполіс Україна». Першим кроком стала купівля ТОВ «Поділля-Тютюн», яке контролювало 10-15% українського виробництва сигарет. АМКУ дозволив цю операцію, не вбачивши загрози конкуренції.
Протягом 2010-2011 років «Мегаполіс» придбав низку дистриб'юторських компаній. Серед них були ТОВ «Донбаська Логістична Група» з Донецька (засновниками були екс-губернатор Сумської та Донецької областей Володимир Щербань, Олександр Зінченко, Олексій Клименко, Андрій Малафаєв), ТОВ «Колумб Плюс» з Дніпропетровська (Віталій Баралей, Олександр Міщенко, Олег Рощаховський, Роман Рибалко), ТОВ «Тютюн Дистрибьюшн» з Харкова (мало право торгувати цигарками фабрики «Хамадей», засновники Микола і Ольга Благодатські), ТОВ «Українська Тютюнова Компанія-КР» з Кривого Рогу (Сергій Бугаєвський) та інші.
В той же період виробники почали отримувати листи від дистриб'юторів про припинення договорів поставки. Листи мали помітну схожість і надходили майже одночасно. За два роки «Мегаполіс» розширив операції з 2 складів до 25, збільшив штат з 264 до 2932 працівників, розширив автопарк з нуля до 444 транспортних засобів. Одночасно кількість оптових покупців у виробників впала з 55 до 1.
Дозволи без запитань
На кінець 2011 року АМКУ дозволив «Мегаполісу» придбати 10 дистриб'юторів, констатувавши, що його ринкова частка не перевищуватиме 35%. Комітет не запитав думку виробників. Самі виробники не висловили занепокоєння щодо монополізації та не намагались їй протидіяти. Жоден не спробував з'ясувати причини виходу конкурентів з ринку.
Асоціація «Укртютюн», створена виробниками для захисту їх інтересів, не зафіксувала в документах 2010-2011 років жодної інформації про зміни ринкової структури, які б свідчили про занепокоєність монополізацією. При цьому в інших питаннях Асоціація проявляла активність навіть при менших змінах.
Монополія в дії
Починаючи з 2013 року, понад 99% українських сигарет реалізовувались виключно через «Мегаполіс». Протягом 2012-2014 років прибутковість компанії зростала за рахунок збільшення торговельної націнки (конкретні показники АМКУ приховав як комерційну таємницю).
Інші компанії неодноразово пропонували виробникам прямі поставки без посередників, але отримували відписки про необхідність документів, обговорень та переговорів. Прямі договори так і не укладались.
Виробники врешті сформулювали вимоги до потенційних дистриб'юторів, але вони виявились настільки жорсткими, що їм не відповідав жоден суб'єкт господарювання, включаючи самого «Мегаполіс». Наприклад, вимога про «можливість здійснення прямої поставки сигарет не тільки у великі міста, а й у віддалені райони, селища міського типу та села».
Незважаючи на те, що у 2016 році АМКУ визнав «Тедіс» монополістом та зловживачем монопольного становища, виробники продовжували працювати виключно з ним. Від такої співпраці вони отримали фінансові показники, нехарактерні для ринку з активною ціновою конкуренцією — змогли підвищувати ціни та зберігати ринкові частки, незважаючи на падіння виробництва.
Перші тріщини
У квітні 2017 року, після обшуків Генпрокуратури та Національної поліції в «Мегаполісі» та АМКУ, виробники вперше почали укладати прямі договори з іншими компаніями. За даними слідства, члени та керівник АМКУ «дахували» монополію. Однак правоохоронці не висловили претензій до виробників.
Поодинокі прямі договори суттєво не змінили ринкову структуру. Станом на жовтень 2019 року виробники продовжували порушення. Картель виробників та «Тедісу» діяв, в тому числі через недопуск інших учасників на ринок.
Відповідальність розподілена
АМКУ міг та повинен був запобігти монополізації, але замість цього надавав дозволи на концентрацію у 2010-2011 роках, коли вже було видно різке зростання частки компанії та раптове зникнення конкурентів. Система дозволів існує для профілактики монополій, але замість цього за два роки за участі АМКУ була створена абсолютна монополія, з якою держава не може впоратись більше п'яти років.
Правоохоронці могли вплинути раніше. Масові схожі листи дистриб'юторів, продаж «Тедісом» більше 50% цигарок вроздріб через власні склади, участь АМКУ в створенні монополії — все це мало їх зацікавити. Саме їх втручання у 2017 році вперше змусило виробників укладати прямі договори.
Виробники ж знали детально, що відбувається. У 2011 році для них було зрозуміло, що формується монополія. Замість протидії вони вирішили отримати профіти з процесу, ставаючи співвласниками «Мегаполісу». Навіть після зміни влади в країні вони не змінили поведінку. У 2016 році АМКУ рекомендував виробникам сформулювати критерії для потенційних дистриб'юторів, створивши умови для м'якого вирішення проблеми. Замість цього виробники розробили критерії, яким не відповідав жоден потенційний учасник.
Історія «Тедісу» вчергове продемонструвала безправність малого та середнього бізнесу. Малі фірми найменше були зацікавлені в монополізації та найбільше від неї постраждали, але не мали інструментів вплинути на ситуацію, на відміну від великого бізнесу та чиновників.
Тютюновий трилер показав пряму залежність кримінальних та антимонопольних розслідувань від зміни облич та настроїв у політичному істеблішменті.